Право на ім’я фізичної особи та пов'язані із ним засоби індивідуалізації фізичної особи

Тема 6. Особисті немайнові права фізичної особи (4 год)

4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

5. Здійсненя особистих немайнових прав.

6. Особливості захисту особистих немайнових прав.

Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи слід відносити:

- права, що забезпечують індивідуалізацію фізичної особи в суспільстві (право людини на ім'я та пов'язані із ним засоби персоніфікації (індивідуалізації), право на індивідуальність);

- права, що забезпечують соціальний статус особи (право на гідність, право на честь та репутацію);

- права, що забезпечують свободу соціального буття (право на свободу пересування, право на вільний вибір місця проживання, право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, право на вибір роду занять);

- права, що забезпечують соціальну інформованість фізичної особи (право на інформацію);

- права, що забезпечують невтручання в приватність фізичної особи з боку соціуму (право на приватність).

Право на ім’я фізичної особи та пов'язані із ним засоби індивідуалізації фізичної особи

Як свого часу відзначав Й.О. Покровський: «Перед лицем сучасної правосвідомості суспільство не стадо однорідних людських осіб, величин замінних, а союз самоцінних особистостей, що мають право на індивідуальність.»[1] З огляду на це важливим елементом участі фізичної особи в суспільних правовідносинах є її індивідуалізація. Ім'я є найдавнішим юридичним способом індивідуалізації фізичної особи. Воно складається, як правило, з імені, прізвища та по батькові.

Аналізуючи право на ім'я (ст.ст.294-296 ЦК України), слід зауважити, що воно містить в собі:

1) право на володіння, використання та зміну імені, яке включає в себе можливість бути носієм імені (володіння), використовувати (платно чи безоплатно) своє ім’я у всіх сферах суспільних відносин, рівно як і розголошувати своє ім’я, давати дозвіл розголошувати своє ім’я, чи заборонити розголошувати своє ім’я, а також вирішувати фактичну долю свого імені, наприклад, передавати його дітям, змінювати його у випадку досягнення повноліття, одруження, розлучення тощо (використання). Особливу увагу слід звернути на те, що використання імені в окремих випадках може використовуватись і без згоди на це особи. Так, наприклад, ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) без згоди особи, лише у разі набрання законної сили обвинувального вироку щодо неї або винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення (ч.4 ст.296 ЦК України). При цьому, використання початкової літери прізвища особи у пресі, літературних творах не є порушенням її права.

2) право вимагати звертатись до особи відповідно до імені полягає в тому, що ніхто не має права на довільне спотворення в написанні чи вимові імені. Будь-яке спотворення є порушенням цього права. У випадку перекручення імені фізичної особи (наприклад у засобах масової інформації, під час спілкування тощо) воно має бути виправлене. Якщо перекручення було здійснено в документі, то такий документ підлягає заміні (ч.3 ст.294 ЦК України).

3) право вимагати зупинити незаконне використання свого імені, під яким слід розуміти заборону будь-якого порушення права на ім'я.

Подібним до права на ім'я є право на присвоєння імені (ст.ст.145-147 Сімейного кодексу України). Сутність цього права полягає у наданні імені фізичній особі до того моменту, поки вона ще не в змозі реалізувати вказане право самостійно. Цим правом наділені батьки, усиновителі, опікуни, а в окремих випадках органи опіки та піклування чи суд. При цьому, відповідно до ч.2 ст.294 ЦК України, вибір імені можливий з урахуванням національних традицій (наприклад, подвійне чи потрійне ім'я, відсутність по батькові тощо) або ж можливе присвоєння транскрибованого імені (тобто імені, яке як вимовляється у відповідності до національних традицій, так і пишеться, наприклад, Софі Лорен (а не Софія Лорен), Анне Вескі (а не Ганна Віскі) тощо).

Отже, враховуючи усе вище наведене, потрібно зробити висновок, що під правом на ім'я фізичної особи слід розуміти особисте немайнове право щодо володіння іменем, його зміни та використання, з метою набуття цивільних прав та створення цивільних обов'язків, здійснення цих прав та виконання вказаних обов'язків, а також право вимагати від інших осіб не порушувати право на ім’я у будь-який спосіб, а у випадку порушення, оспорення або невизнання цього права – вимагати його захисту.

Однак, попри таку загальну важливість імені, слід зауважити, що ім'я є далеко не єдиним способом індивідуалізації фізичної особи. Окрім імені фізична особа може бути індивідуалізована внаслідок інших притаманних їй ознак, властивостей та станів. Розглядаючи це питання в науковій літературі, автори виділяють і інші неіменні способи індивідуалізації фізичної особи, до яких відносять: громадянство, сімейний стан, вік, стать, стан здоров'я[2], місце постійного чи переважного проживання, честь, репутація, гідність, наявність певного спеціального правового статусу, релігійна та національна приналежність, номер та серія паспорту, ідентифікаційний код платника податку, доменне ім'я, електронний підпис, електронна адреса, поштова скринька та інші[3]. Окремі із вказаних індивідуалізуючи ознак фізичної особи віднаходять своє втілення у відповідних суб'єктивних цивільних правах, переважна більшість із яких носять природу особистого немайнового права.

З огляду на це, окрему увагу слід приділити встановленню правової природи, змісту та особливостей здійснення «інших особистих немайнових прав», що пов'язані із правом на ім'я та індивідуалізують фізичну особу. До таких прав ми відносимо: а) право на творче ім'я (псевдонім, криптонім, сценічне ім'я, «нік», творче прізвисько тощо); б) право на підпис (власноручний підпис електронний підпис тощо).

Право на творче ім'я, на нашу думку, включає в себе можливість набувати та використовувати для своєї ідентифікації в певній сфері творчої діяльності будь-яке вигадане ім'я. Найбільш поширеною на сьогодні формою індивідуалізації фізичної особи через вигадане ім'я є використання псевдоніму, астроніму, аллоніму, криптоніму тощо). Окрім зазначених традиційних способів індивідуалізації, слід відмітити, що з огляду на бурхливий розвиток шоу-бізнесу та професійного спорту в Україні нагальною стає необхідність регулювання та захисту відносин з приводу сценічного імені та творчого прізвиська (для артистів, шоуменів, телеведучих, спортсменів, діджеїв тощо), розвиток комп'ютерних технологій – вимагає ефективного захисту права на доменне ім'я та права на «нік» (прізвисько в Інтернеті) і т.д.

Аналізуючи право на підпис, на нашу думку, слід виділяти дві можливих складових цього право, зокрема: а) право на власноручний підпис фізичної особи та його факсимільне чи інше механічне відтворення; б) право на електронний (електронно-цифровий) підпис.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додаткове рішення, ухвала. Роз'яснення і виправлення рішення, ухвали.	\|	Право на індивідуальність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.