ТИПИ ПОДРУЖНІХ СТОСУНКІВ

Кожна сім'я - це окремий маленький світ зі своїми законами, зі своїми правилами співіснування, зі своїми традиціями і відносинами. І те, що типи відносин у різних сім'ях теж різні, вже давно нікого не дивує. Протягом перших двох років спільного життя відбувається формування подружнього стилю пари. Подружній стиль - це спосіб організації життя подружньої пари, то яким чином у ній розподілені ролі і обов'язки. Головне завдання пари протягом цього періоду полягає в тому, щоб встановити прийнятний для обох стиль спільного проживання, а також досягти взаємно комфортного рівня близькості.

Психологи вважають, що типи сімейних відносин можна розділити на кілька основних груп: «мати - син», «батько - дочка», «рівноправні партнери», «домінуючий партнер». Ні в такій класифікації, ні в самих назвах немає нічого образливого чи «ненормального». Наприклад, відносини в сім'ї за типом «мати - син» - це цілком нормальні і гармонійні сімейні стосунки, які будуються на бажанні та вмінні жінки опікати свого партнера і на бажанні чоловіки перебувати під опікою, відчувати постійну турботу з боку дружини. При цьому для всіх оточуючих і для себе самого головою сім'ї є саме чоловік. Дружині вистачає мудрості опікати і підказувати рішення непомітно, зміцнюючи у своїй половинці впевненість в собі і бажання піклуватися про свою сім'ю.

Як правило, сімейні відносини «батько - дочка» складаються в сім'ях, в яких помітна певна вікова різниця між чоловіком і дружиною, причому зазвичай чоловік старший. Тут вже чоловік бере на себе роль опікуна і наставника

Нечасто, але все таки зустрічаються відносини, в яких обидва партнери повністю рівноправні,однаково піклуються один про одного, і вирішують проблеми, що накопичилися разом. Такі відносини хороші для сильних особистостей, які поважають якості свого партнера і не прагнуть їх придушувати, щоб домінувати в сім'ї.

Однак бувають і такі сім'ї, де явно лідирує один з партнерів, а другий перебуває ніби на других ролях. Якщо в сім'ї занадто владна і рішуча дружина, то ужитися з нею здатний тільки нерішучий чоловік, який не любить самостійно приймати рішення і якого влаштовує, що його позбавляють від усякої відповідальності за вирішення сімейних проблем. Або, навпаки, в сім'ї авторитарний чоловік, який звик керувати і приймати рішення самостійно, в цьому випадку дружині доводиться миритися з його чільним становищем в будинку.

Існує чотири потенційно можливих подружніх стилю: 1) кращі друзі, 2) взаємодоповнюючі; 3) уникають конфліктів і 4) емоційно експресивні пари. Слід відразу обмовитися, що абсолютно чисті стилі зустрічаються досить рідко і, як правило, має місце їх деяке сполучення.

Часто при виникненні подружніх дисгамій спілкування шлюбних партнерів перетворюється на суцільне з'ясування стосунків, взаємні докори, пошук винуватця. Змінюються партнери, з'являються різні психологічні перепони. Загалом у всіх випадках дисгармоній подружнього життя проявляється один із типів непродуктивної взаємодії або їх поєднання (Т. Мішина, 1978).

1. "Суперництво". Воно переважає упродовж перших 6-ти років подружнього життя, проявляється у частих сварках, з'ясуванні стосунків. Конфлікти зазвичай пов'язані з проблемою взаєморозуміння, розподілом обов'язків тощо. Кризовими моментами, які можуть спровокувати їх, є вагітність, народження дитини, хвороба батьків і дітей тощо. При обговоренні проблем, які виникають, діалог може набути таких ознак: неконструктивні дебати; наполягання кожного на своєму і небажання зрозуміти іншого; відсутність прагнення до вираження симпатії та заохочення; домінування агресивно-захисних реакцій; погляд на партнера як на винуватця конфлікту; намагання підпорядкувати партнера своїй волі.

2. "Псевдоспівробітництво". Його характеризують зовнішня злагода, відсутність хронічних конфліктів і підвищена турбота. Іноді спостерігаються напади гніву в одного з партнерів, які зникають завдяки поведінці іншого. Причинами формування такого типу подружньої взаємодії є невдачі і труднощі на роботі, виникнення нових захоплень, зрада, алкогольні ексцеси, сексуальні розлади (вагінізм, фригідність, імпотенція). Конфлікти в сім'ї зазвичай мають таку природу:

а) намагання одного із партнерів зберегти своє лідерство, на якому ґрунтується неприйняття прагнення іншого партнера до власного професійного, соціального, інтелектуального зростання;

б) зіткнення прагнення одного з партнерів до підтримання власного ідеалізованого образу із прагненням до лідерства іншого, який водночас потребує опіки;

в) очікування одного із партнерів досягнень від іншого, що породжує в об'єкта очікувань невротичний страх невдачі, паралізує його волю при будь-яких спробах діяти;

г) "трикутник" (адюльтер), прикладом якого є наявність у жінки двох партнерів за неможливості надати перевагу одному з них, бо від чоловіка вона отримує матеріальну підтримку, а від коханця - емоційну;

ґ) жорсткі правила взаємодії в парі, внаслідок чого партнери не цікавляться почуттями і переживаннями один одного. Лідерство одного з них (який може мати невроз і не відчувати цього) намагається стабілізувати інший для збереження сім'ї, керуючись почуттям обов'язку, абстрактним еталоном (чоловіка, дружини). Такий зв'язок має нетривалий характер.

3."Ізоляція". Для цього типу подружньої взаємодії характерна емоційна відчуженість, приховування свого внутрішнього світу. Вимушена ізоляція може виникнути під дією зовнішніх обставин, які заважають спільній діяльності (проживання з деспотичними родичами, які керують молодою парою), через зраду або авторитарність (жорстке керівництво, засноване на насильстві) одного з партнерів. Така взаємодія спостерігається на початку створення сім'ї або внаслідок розвитку другого типу подружніх стосунків.

За іншою класифікацією (теорією балансу), усі типи взаємодії членів подружжя поділяють на п'ять груп, перші три з яких є стабільними, наступні дві - нестабільними. Теорію балансу обґрунтував Дж. Готтман шляхом лонгітюдного дослідження взаємодії подружніх пар. Згідно з нею, стабільність взаємин або їх розірвання можна передбачити на основі домінування позитивних (інтерес до партнера, увага тощо) або негативних (критика, знецінювання партнера та ія.) реакцій, які виявляють партнери при розмові. Взаємини партнерів мають сприятливий прогноз, якщо співвідношення позитивних і негативних реакцій дорівнює 5:1, для нестабільного шлюбу характерне співвідношення 1:1. Отже, залежно від поведінки членів подружжя під час розмови (як вони розмовляють і слухають), можна виокремити такі групи пар:

- імпульсивні. Для них характерна емоційна експресивність (негативна і позитивна). Суперечки, жваві бесіди у цих стосунках відбуваються часто, але завжди супроводжуються гумором, інтересом і симпатією;

- пари, що самоутверджуються. Вони переборюють свої конфлікти в дискусіях, під час яких підтримують одне одного, висловлюють взаємну повагу і намагаються разом розв'язати проблему. Емоції при цьому виражаються помірно;

- пари, які уникають конфліктів. Вони акцентують на тому, що їх більше об'єднує, ніж роз'єднує, відсутності розбіжностей між ними. Теми, які можуть спричинити конфлікт, намагаються ігнорувати або обговорювати лаконічно, щоб швидше повернутися до гармонійного стану;

- вороже налаштовані. Будучи активними у конфліктних ситуаціях, демонструють захисну поведінку і виступають з позиції обвинувачення. Типовим для них є узагальнювальне звинувачення, приписування одне одному неіснуючих намірів, вчинків.

- вороже відсторонені. Члени подружжя спілкуються емоційно нейтрально, але можуть вступати у жорсткі суперечки щодо найпростіших тем, за яких один партнер атакує, інший захищається та замикається в собі.

Перша і третя групи не відповідають гіпотезі дисфункціонального шлюбу, за якою бурхливе вираження емоцій та уникання конфліктів погіршує взаємини, оскільки в таких парах партнери позитивно оцінюють один одного, свої стосунки, що збалансовує конструктивні та деструктивні реакції.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗЛУЧЕННЯ: ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ	\|	СТАТЕВИЙ РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.