Особливості національного виховання

Національне виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв та ін., покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичну ходу народу, перспективи його розвитку.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатої духовної культури народу, його національної ментальності, спорідненості світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Найважливішими принципами національного виховання є: гуманізм, демократизм, народність, природо-відповідність, культуро-відповідність, безперервність, етнізація виховного процесу, диференціація та індивідуалізація навчально-виховного процесу, послідовність, систематичність і варіативність форм і методів виховання, інтегративність.

Забезпечення принципу гуманізації виховання — означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями);

Принцип демократизації виховання передбачає усунення авторитарного стилю виховання,

Принцип народності виховання передбачає забезпечення виховання в дусі своєї нації, свого народу, його історії, культури, мови, звичаїв, побуту тощо; оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, прищеплення любові до рідної землі і свого народу; шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості українського народу і всіх народів, що населяють Україну.

Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності виховання означає забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь; органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними і побутовими традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами.

Сьогодні ми все частіше повертаємось до наших витоків: рідної мови, народної гри, історії Батьківщини, прислів’їв, приказок, традицій українського народу.У розповідях, піснях, танцях. Які дійшли до нас із глибини століть, відтворена історія народу його неповторна своєрідність.

Повертаючись сьогодні до усної народної творчості, традицій українського народу, які відіграють велику роль у вихованні дітей варто згадати і народну педагогіку, як говорив К.Ушинський: «не педагогіка і не педагоги, але й сам народ та його великі люди прокладають шлях у майбутнє: виховання лише йде цим шляхом…. Так , у славнозвісному творі «Рідне слово» К.Ушинський тільки першу частину побудував на 75% фольклору, а взагалі вжив у цьому творі366 прислівїв, 62 загадки, 51 баєчку, 32 народні казки, 22 народні пісні, 7 скоромовок. Видатний педагог з великою повагою ставився до памяток усної народної творчості у справі навчання і виховання дітей.

На це звертали увагу у своїх працях багато великі педагоги: Ян Амос Коменський - на його думку, вчитель повинен бути патріотом рідної мови, рідної культури; В.А.Сухомлинський виділяв думку про необхідність відродження педагогічних традицій народу, про широке впровадження їх у сім'ю і школу.Класики педагогіки вказували на необхідність залучення дітей до народної культури, народної фольклору.

Розвиток культури сучасного підростаючого покоління - проблема, що вимагає пошуку оптимальних та ефективних шляхів її вирішення в освітньому процесі. Радіо-і телевізійні програми, Інтернет, спрямовані тільки на розважальність, реклама шкідливих для здоров'я напоїв, сигарет, показ насильства - усе це сприяє неправильного сприйняття світу і небажанню дитини долучатися до істинної культури та народних традицій.

Кожен народ має свій уклад життя, звичаї, свої неповторні пісні, танці, казки.Звичаї, а також мова- це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї як і мова вироблялися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів існує повіря, що той, хто забув звичаї своїх батьків, караються людьми і Богом. Він блукає світм, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для світу. Без знань основ народного життя, рідного фольклору, класичного мистецтва неможливо виховувати інтерес і повагу до культури інших народів.Якщо дитина не знає витоків своєї національної культури, йому чужа й культура іншого народу.

Через фольклор та фольклорні свята дитина може розвинутися, може проявляти свої вміння, фантазію, показувати себе.У народних святах прекрасний матеріал для розвитку естетичних почуттів учнів, для розширення їх кругозору та підвищення культурного рівня. Знайомлячи дітей з приказками, загадками, казками, ми тим самим залучаємо їх до моральних загальнолюдських цінностей. Наприклад, колискова пісня - вона співається, щоб заспокоїти, приспати дитя. Коли дитина засинає, пісня припиняється - в ній більше немає необхідності.Так виявляється естетична, духовна і практична функція колискової пісні.Усе взаємопов'язано у творі: красу не можна відокремити від користі, користь від краси. Завдяки цьому, фольклор є найбагатшим джерелом пізнавального і морального розвитку дітей.

Дуже велике значення мають народні свята. Участь дітей в народному святі дозволяє формувати досвід моральної поведінки, уміння діяти відповідно з моральними нормами.

Виходячи з цього, можна виділити наступні рекомендації:

· підготовку до свята слід здійснювати поступово, на заняттях з ознайомлення з оточуючим, з художньою літературою, фізкультурних, музичних і ін;

· зміст кожного свята має сприяти вихованню моральної поведінки;

· необхідно ретельно продумувати поєднання на святі різних видів мистецтв;

· підготовка до свята не повинна бути тривалою і напруженою, стомлюючої дітей;

· необхідно приділяти увагу максимальної активності участі всіх дітей в народному святі;

· не можна вибирати для виступу на святі тільки здібних і талановитих дітей; в програму свята треба включати рухливі ігри, хороводи, танці, розучені з невеликими підгрупами, виступи дорослих героїв;

· за тривалістю та змістом свята не повинні бути перенасичені;

· в день свята проводити заняття не слід;

· після свята в наступні дні за бажанням дітей можна повторити пісні, хороводи, ігри, які їм сподобалися.Це дозволяє закріпити святкові враження, ще раз отримати задоволення від виступу;

· всі організаційні питання з підготовки до проведення свята обговорюються заздалегідь;

· для підготовки і проведення свят необхідно чітке перспективне планування, щомісячне включення народних свят у педагогічний процес, що сприяє розвитку моральних норм;

· велику увагу потрібно приділяти змістовності сценаріїв фольклорних свят, сприяють вихованню моральної поведінки, дружніх взаємин дітей у класі;

· тематика і музичний репертуар свята повинні ускладнюватися в зв'язку з віковими особливостями дітей;

· діти повинні брати посильну участь у підготовці свят і розваг.Воно у свою чергу є важливою умовою виховання моральної поведінки;

· свято можна проводити в двох близьких за віком класах;

· всі фольклорні свята і розваги повинні доставляти дітям радість, створювати веселий настрій;

· розвивати ініціативу і самостійність;

· свята повинні збагачувати життя дітей радісними переживаннями;

· в ході народного свята і розваг необхідно розвивати творчу активність дітей, їх пізнавальні процеси.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основна частина має такий вигляд.	\|	Організація та проведення ігор, конкурсів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.