Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Форми організації навчання

Відомо, що головною формою орагнізації діяльності учнів є урок. Як і для всіх тем географії, при вивченні «Природні зони України» застосовують всі типи уроків та преважно всі форми діяльності.

Ефективність засвоєння предметних географічних компетенцій значною мірою залежить від форм організації навчальної діяльності учнів. Форми організації навчальної діяльності на уроці географії – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку та певному режимі. Ці форми регламентують взаємодію вчителя та учня, ступінь активності учнів у навчально-пізнавальній діяльності й керівництво нею з боку вчителя.

До основних форм організації навчальної діяльності належать: фронтальна, індивідуальна, парна, групова й кооперована (колективна) та їхні різновиди.

Фронтальна форма організації навчальної діяльності полягає у тому, що учні виконують єдине для всіх завдання за єдиного для всіх темпу роботи. Вчитель працює одразу з усім класом, керує діяльністю усіх школярів. За такої форми учні працюють поруч одне з одним, але не разом. Ця форма роботи дуже розповсюджена у шкільній практиці, проте вчитель за браком часу мало, або зовсім не враховує індивідуальні особливості учнів і спирається переважно на більш активних і підготовлених учнів. Однаковий для усіх учнів темп навчальної діяльності може бути непосильним для слабких учнів. Вчитель має максимально враховувати особливості сприйняття й запам’ятовування дітей, урізноманітнювати методичні прийоми та засоби навчання.

Наприклад усьому класу даються запитання:

1. Які природні зони представлені на території України?

2. Яка природна зона отримує найменшу кількість опадів?

3. Яка природна зона має найгустішу гідрографічну сітку?

4. У якій підзоні Степу поширені угрупування різнотравно-типчаково-ковилової рослинності?

5. Який водний режим грунту у Лісостепу?

6. У якій природній зоні найбільш поширені солоні грунти?

7. У якій природній зоні розташований заповідник Михайлівська цілина?



Интернет реклама УБС

8. Де проводяться заходи гіпсування та вапнування і т.д.?

Або може бути таке завдання:

Учні один за одним називають пункт плану характеристики природної зони та коротко характеризують його для певної природної зони (робота виконується в швидкому темпі).

Індивідуальна форма організації діяльності передбачає самостійну роботу кожного учня. Вона спрямована на врахування індивідуальних особливостей школярів: різну швидкість і гнучкість мислення, особливості сприйняття й пам’яті, здатності витримувати фізичні та психологічні навантаження тощо. Кожен учень має своє завдання вчителя і працює самостійно. Індивідуальна форма передбачає дотримання різного темпу навчання, виконання учнями завдань різного рівня складності, використання різноманітних за обсягом і доступністю для розуміння дітей додаткових джерел знань. Для організації цієї форми навчальної діяльності зазвичай використовується роздатковий дидактичний матеріал, уніфіковані інструкції до дій та алгоритмічні плани характеристик. Опанування учнями такої форми навчально-пізнавальної діяльності має велике значення, оскільки на ній грунтується виконання ними домашніх завдань [19].

Наприклад, при вивченні зональних типів грунтів, учитель пропонує учням прочитати матеріал підручника та порівняти родючість грунтів різних природних зон. Під час роботи учні доходять висновку, що найродючіші грунти поширені у Лісостепу та Степу.

Абож, учитель пропонує учням скласти кросворд «Природні зони України».

Індивідуальною формою також може бути відповідь учнів на запитання або показ номенклатури біля карти, проте це є малоефективним завданням, оскільки в учнів не з’являються навички аналізу, синтезу, порівняння і т.д.

Парною формою навчальної діяльності є така її організація, коли навчання здійснюється шляхом навчання в динамічних парах, тобто «кожен вчить кожного». Парна форма – це співпраця двох учнів, яка дозволяє їм поміркувати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом.

Така форма особливо ефективна на початкових етапах опанування учнями навчальної діяльності у малих групах. Її можна застосовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: формування, закріплення, перевірки та спроможності до застосування знань. Всі діти за таких умов отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлювати свої думки. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилятися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. У парах можуть виконуватися такі види навчальної роботи:

– Обговорення короткої інформації, фрагменту тексту підручника, завдання тощо.

– Критичний аналіз чи редагування письмової роботи одне одного.

– Формулювання підсумку уроку чи блоку уроків з певної теми.

– Розробка питань до викладача, або до інших учнів.

– Аналіз презентації, практичного завдання, проблемного питання, відповіді учня тощо.

– Оцінювання знань одне одного з певного питання.

– Підготовка відповіді на запитання вчителя.

– Створення навчальної графічної моделі.

Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі, порівняно з групою, має свої особливості, які позначаються на організації діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей є значною мірою подібною до групової діяльності Робота в парах застосовується і як підготовчий етап до роботи в групах, який допомагає розвинути в учнів комунікативної та інші вміння і навички [28].

При вивченні теми «Природні зони України» парна форма навчання дуже ефективна.

Учитель пропонує учням визначити причини густої гідрографічної мережі Полісся, при цьому один розглядає особливості клімату цієї природної зони, а інший – склад відкладів і рельєф. Вони працюють у парі із картами атласу й текстом підручника й доходять висновку, що основними причинами густої річкової сітки є позитивний водний баланс (Кзволоження ˃ 1), низинний рельєф, водотривкі відклади тощо.

Сучасній меті шкільної географічної освіти відповідають колективна форма навчальної діяльності у сполучені з фронтальною та диференційованим підходом до учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

Першим етапом формування вмінь колективної співпраці школярів на уроках географії є опанування ними групової форми навчально-пізнавальної діяльності. Провідною ознакою групової форми діяльності є отримання групою дітей завдання, яке мають виконати всі учні у повному обсязі. Однорідна групова робота передбачає виконання невеликими групами учнів однакового для всіх завдання, а диференційована – виконання різних завдань різними групами.

Головними особливостями організації групової діяльності учнів на уроці є:

ü клас на даному уроці поділяється на групи для вирішення конкретних навчальних завдань;

ü кожна група отримує певні завдання (однорідні або різнорівневі) і виконує їх спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи чи вчителя;

ü усі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів;

ü склад групи не постійний, він підбирається з урахуванням того, щоб із максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися учбові можливості кожного члена групи, в залежності від змісту і характеру роботи, що передбачається.

Прикладом однорідної роботи може бути вивчення кліматичних особливостей зони мішаних, широколистяних лісів, Лісостепу та Степу України.

Учитель об'єднує учнів у групи (по природним зонам), кожна з яких отримує задання проаналізувати клімат за такими показниками: кількість сонячної радіації, тривалість вегетаційного періоду, кількість опадів, Кзволоження, характер циркуляції атмосфери, характер підстилаючої поверхні. Ознайомившись із матеріалом підручника «Природні зони України» та кліматичною картою України потрібно виявити чи кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарської діяльності людини. Результати роботи оголошує кожна група, а потім клас має зробити висновок про те, де умови найкращі.

Прикладом диференційовної роботи при вивченні зони широколистяних лісів, чи будь-якої іншої може бути наступний вид роботи:

Клас ділиться на чотири групи, кожна з яких має свою картку-завдання (на підготовку відповідей відведено10–12 хв).

Група 1 (розглядає географічне положення і зумовленість проходження меж природної зони).

В якій частині України розташована? Чому існують дискусії серед вчених із приводу виділення цієї природної зони? Який показники зумовлює межу поширення широколистяних лісів на сході?

Група 2 (розглядає клімат, рельєф та води природної зони).

Характеристика кліматичних особливостей. Яким чином рельєф впливає на природу широколистяних лісів? Які несприятливі екзогенні процеси поширені на цій території? Які основні водні об’єкти утворюють гідрографічну сітку природної зони?

Група 3 (розглядає грунти, рослинний і тваринний світ).

Які основні генетичні типи грунтів поширені в цій природній зоні? Які деревні породи є домінуючими? Характерні представники тваринного світу.

Група 4 (розглядає внутрішні відмінності та об’єкти природно-заповідного фонду).

Слід зазначити, що при груповій формі діяльності усі члени групи виконують одне завдання, розподіляючи між собою роботу з різними джерелами знань (карти, текст підручника, додаткові джерела інформації). Результати роботи фіксуються в учнівських зошитах. У ході виконання завдання заохочується спільне обговорення ходу і результатів роботи, взаємодопомога, звернення за порадою одне до одного. Завершується внутрішньо групова робота міжгруповою звітністю – обміном результатами навчальної діяльності кожної групи. Доцільним є письмове фіксування таких результатів в учнівських зошитах у формі таблиці, тез, створення колективних графічних моделей.

Під час групової роботи вчитель виконує різноманітні функції: надає усні чи письмові рекомендації та інструкції до виконання завдання, пропонує довідкову чи хрестоматійну літературу, допомагає розподілити функції учнів, контролює хід роботи, відповідає на питання, регулює суперечки, порядок роботи і, у випадку гострої потреби, надає допомогу окремим учням чи групі в цілому.

Групова форма діяльності на уроці може застосовуватися для вирішення майже всіх основних дидактичних завдань. Особливо ефективно вона може застосовуватися при вивчені великого за обсягом навчального матеріалу, виконанні практичних робіт, завдань продуктивного та проблемного рівня. У ході такої роботи максимально використовується колективне обговорення результатів, взаємні консультації.

Недоліком групової форми діяльності є складність контролю та оцінювання індивідуальної роботи учнів. Вчителю може оцінити результат роботи всієї групи. Проте така оцінка не буде об’єктивною для кожного учня, що призведе до зниження зацікавленості груповою формою роботи на наступних уроках.

Парна і групова робота в темі «Природні зони України» організовується як на уроках засвоєння знань, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок у географії [20].

Кооперована (колективна) форма діяльності передбачає дію за схемою «вчитель – класний колектив – учень». Саме такі групи створюються під час вивчення великого за обсягом навчального матеріалу, навчальних рольових ігор та дискусій, застосовують кооперовану форму на уроках поширення, поглиблення та узагальнення знань і вмінь, на семінарах, конференціях, диспутах, конкурсах тощо.

Кооперована (колективна) форма діяльності передбачає поєднання зусиль вчителя та учнів з метою більш ефективного досягнення дидактичної мети. Виділяються цілі індивідуальні та спільні для всіх. Саме для досягнення спільної мети учні кооперуються між собою, поєднують свої зусилля, що призводить до прискорення і полегшення навчання. Коопероване навчання здійснюється у спеціально створених групах по 4-6 чоловік, які виділяються у межах класу. Основою для виділення груп є однакове бачення і розуміння мети її учасниками. Враховується також рівень підготовленості, здатність до взаємодії.

Кооперована (колективна) форма навчальної діяльності учнів – це форма організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Основою кооперованого навчання є взаємонавчання учнів. Воно відкриває перед учнями можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Наприклад при вивченні Степу України: учитель ділить учнів на групи за підзонами (північностепова, середностепова, південностепова) кожна з яких опрацьовує матеріал за типовим планом, а потім представляє його, результати роботи учні записують в зошити у вигляді таблиці (за зразком).

Пунк плану Північностепова підзона Середньостепова підзона Південностепова підзона
1. Географічне положення (далі за планом)      

 

Кооперована форма діяльності відрізняється на краще від групової більшою часткою індивідуальної роботи учнів та можливостями об’єктивного оцінювання навчальної діяльності кожного. Основною складністю реалізації цієї форми діяльності може бути дефіцит часу. Тому урок, на якому вона застосовується має бути ретельно спланованим та організованим.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
М. Гоголь | Форми організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.