МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Методичні підходи до управління фінансовими ресурсами транснаціональних корпораційМожна сказати, що управління фінансами є двох видів: - Фронтальне (активне) управління фінансами (front office management), коли фінансовий менеджмент направлений на активне управління шляхом зустрічей, покупок-продажів фінансових активів і т.д. - Back офіс управління фінансами передбачає аналіз фінансової звітності, розрахунок показників та їх оцінку, а також моделювання взаємозв'язків з метою отримати результати, якими можна потім скористатися в активному фінансовому менеджменті. Фінансовий менеджмент - одна з основних функцій апарату Управління фінансами - це сукупність прийомів, методів і Основна мета фінансового менеджменту - отримати найбільшу вигоду від функціонування компанії в інтересах його власників. Для досягнення цієї мети менеджерам з фінансів необхідно вирішувати наступні завдання: • добиватися приросту рентабельності власного капіталу, • постійно підтримувати поточну платоспроможність (ліквідність) компанії, тобто своєчасно виконувати поточні зобов'язання за рахунок оборотних коштів; • підтримувати платоспроможність компанії в довгостроковому періоді, тобто виконувати зобов'язання перед інвесторами і кредиторами, які мають довгострокові вкладення в компанію; • забезпечувати фінансовими ресурсами процеси розширеного До основних функцій управління фінансами як підсистеми в системі управління компанією відносяться:
Рис. 1.7. Основні функції і подфункціі фінансових менеджерів.
• розрахунок фінансових показників на планований період, складання перспективних і поточних фінансових планів (з прибутку, кредитного, капітальних вкладень і фінансових інвестицій, балансу доходів і витрат, балансу грошових надходжень і витрат); • фінансовий аналіз та оцінка поточного та перспективного фінансового стану фірми, можливих темпів її розвитку виходячи • управління обіговими коштами і забезпечення ліквідності • управління інвестиційним портфелем (капітальними вкладеннями і фінансовими інвестиціями); • управління структурою капіталу і контроль за платоспроможністю (забезпечення раціональної структури капіталу, контроль за пропорціями між власним і позиковим капіталом, за виконанням зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, що мають довгострокові вкладення в компанію, розробка • управління фінансовими ризиками (ідентифікація ризиків, вибір стратегії і тактики управління ризиком, організація конкретних процедур з управління ризиком); • організація розрахунків з бюджетною системою (по податках і зборам), акціонерами (виплата дивідендів), кредиторами (виплата відсотків, погашення позик), контрагентами, а також випуску цінних паперів; • забезпечення взаємовідносин з установами ринкової інфраструктури, укладання договорів з банками, біржами, страховими компаніями, інвестиційними фондами, компаніями і т. д.; • підготовка звіту перед акціонерами та персоналом про результати фінансової діяльності. Крім внутрішньої інформації, яку можна отримати з фінансової звітності та даних управлінського обліку, фінансового менеджеру необхідний великий обсяг зовнішньої інформації: про загальноекономічної ситуації в країні, де знаходиться компанія, а також у країнах, куди поставляється його продукція, де воно закуповує продукцію, де знаходяться партнери компанії; про оподаткування; про компанії-конкурентів і основних показниках їхньої фінансово-господарської діяльності; про ситуацію на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках; про банківських процентних ставках, курсах валют і цінних паперів, рейтингу цінних паперів різних емітентів, рейтингу фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів) і т. д. Джерелами зовнішньої інформації є законодавчі, нормативні та інструктивні документи державних органів управління; дані, що публікуються у спеціальних періодичних виданнях з економіки та фінансів, у статистичних зведеннях і збірниках; дані торгово-промислових палат, підприємницьких спілок, асоціацій та інших організацій; дані спеціальних рейтингових агентств та ін.
Цінова політика. У країнах з розвиненою ринковою економікою для визначення базової ціни на продукцію компанії широко використовують методи Суть методу маржинальних витрат полягає в тому, що до змінних витрат на одиницю продукції додається сума (відсоток) валовий маржі, що покриває умовно-постійні витрати і забезпечує достатню норму прибутку. Метод прямих витрат заснований на тому, що розраховується виробнича собівартість продукції, що включає прямі і накладні витрати, пов'язані з виробництвом даної продукції. Потім до виробничої собівартості додається надбавка, яка повинна забезпечити покриття з побутових і адміністративних витрат та одержання бажаного прибутку. У міру розвитку ринкових відносин в Україні розглядаються методи починають застосовувати вітчизняні компанії. Для встановлення базової ціни можна використовувати також методи рентабельності інвестицій і маркетингових оцінок. Метод рентабельності інвестицій характеризується тим, що до сумарних витрат на одиницю продукції додається сума відсотків за кредит. Таким чином враховується платність фінансових ресурсів і в ціну закладається норма прибутку не нижче вартості позикових коштів. Однак в умовах інфляції і завищених відсоткових ставок за кредит цей метод використовувати важко. Методи маркетингових оцінок (оцінка реакції покупця, встановлення подібної ціни, проведення конкурсу пропозицій покупців, тендерний метод) орієнтовані не на кількісну оцінку витрат компанії і норму прибутку, а на довільне встановлення цін, тому їх використовують в окремих випадках. В Україні до переходу до ринкових відносин були встановлені державні ціни. Основним методом в ціноутворенні був метод повних витрат (традиційно він і зараз найбільш поширений). Він припускає, що до повної сумі всіх витрат на одиницю продукції додають певну суму, відповідну планованої нормі прибутку (рентабельності продукції). Розрахована цим методом ціна забезпечує повне покриття всіх витрат і отримання планованого прибутку. Але при цьому не стимулюються зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції, а також не враховується еластичність попиту. Якщо попит знизиться, обсяг реалізації може виявитися недостатнім для прибуткової діяльності компанії в цілому. Варіацією методу повних витрат є метод вартості виготовлення. Суть його полягає в тому, що до повної суми витрат (на одиницю продукції) на покупні сировина, матеріали, вузли, напівфабрикати додають суму (відсоток), відповідну доданої компанією вартості. Цей метод дозволяє врахувати власний внесок компанії у формування вартості продукції. Перераховані методи визначення базової ціни на продукцію Розробка напрямів цінової політики та встановлення ціни на конкретну продукцію (товар, роботу, послугу) відносяться до спільним функцій маркетингової та фінансової служб компанії. При цьому основні завдання фахівців з маркетингу - вивчити ринок, еластичність попиту на продукцію, вироблену компанією, проаналізувати ціни конкурентів, проводити маркетингову політику, регулювати маркетингову складову ціни (використовувати систему знижок, надбавок), контролювати реалізацію продукції. До основних завдань фінансових менеджерів в області цінової При прийнятті цінових і інших фінансових рішень, а також для Еластичність попиту від ціни - це міра відносного зміни обсягу попиту на продукцію при зміні ціни. Якщо попит еластичний, то при підвищенні ціни він знижується, виручка від реалізації зменшується, а компанія може втратити значну частина прибутку або навіть весь прибуток. І навпаки, якщо попит не еластичний, то при підвищенні ціни він майже не змінюється, а виручка від реалізації і прибуток збільшуються. При виборі варіантів зміни ціни керуються наступними правилами: • при еластичності попиту більше одиниці (попит еластичний) зміна ціни на 1% дає більше 1% зміни обсягу збуту. Отже, зниження ціни викликає таке підвищення попиту, при якому загальна виручка зростає; • якщо еластичність попиту дорівнює одиниці, то кожен відсоток • при еластичності попиту менше одиниці (попит не еластичний) Тому зниження ціни не викликає такого підвищення попиту Для максимізації прибутку фінансові менеджери використовують варіантні розрахунки прибутку при різних цінах і обсягах виробництва і визначають оптимальний обсяг виробництва і ціну, забезпечують найбільший прибуток. Випуск кожної додаткової одиниці продукції викликає приріст загальної виручки на величину, яка в економічній теорії називається граничною виручкою, а також збільшення валових (Сумарних) витрат на величину, звану граничними витратами. Якщо гранична виручка перевищує граничні витрати, то прибуток збільшується, і навпаки, якщо гранична виручка менша граничних витрат, прибуток зменшується. При цьому треба пам'ятати правило: найбільший прибуток компанії забезпечують обсяг випуску продукції і ціна, за яких граничні витрати дорівнюють або максимально наближаються до граничної виручки. З урахуванням цього вибирають найкращий варіантних розрахунок прибутку.
Дивідендна політика. У функції фінансового менеджера входять розробка та обгрунтування пропозицій щодо розподілу чистого прибутку і формування грошових фондів компанії. При цьому найважливішими завданнями є узгодження дивідендної та інвестиційної політики і забезпечення оптимальних пропорцій між реінвестуванням прибутку і використанням її на споживання. Інтереси акціонерів пов'язані з підвищенням їх сукупного доходу. Необхідно з'ясувати, яка дивідендна політика дасть найбільший приріст цього доходу. Різні теорії дивідендної політики з'явилися у зв'язку з різними відповідями учених на наступні питання: Чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного доходу акціонерів, який складається із суми дивідендів і 1. Теорія нарахування дивідендів за залишковим принципом. Відповідно до цієї теорії дивідендний фонд по звичайних акціях формується після фінансування за рахунок прибутку всіх необхідних витрат, тобто погашення кредитів, виплати фіксованих дивідендів по привілейованих акціях, відрахувань до фонду розвитку для здійснення інвестицій, а решта суми спрямовується на виплату дивідендів. Основними розробниками цієї теорії вважаються Ф. Модільяні та М. Міллер (звідси і скорочена назва - теорія М-М). Головна теза теорії, що розглядається полягає в тому, що акціонери віддають перевагу стабільності дивідендної політики, а не отриманню надвисоких доходів. Крім того, ці вчені вважали, що сума виплачуваних дивідендів приблизно дорівнює витратам, які необхідно нести для вишукування додаткових джерел фінансування інвестицій. Звідси вони прийшли до висновку, що дивідендна політика на ціну акцій і сукупне багатство акціонерів не впливає і тому не потрібна; пріоритет потрібно віддавати інвестиційній політиці. 2. Більш поширеною є теорія, що отримала назву "Синиця в руці". Основний її розробник М. Гордон виходив з того, що інвестори хочуть мінімізувати ризик, тому завжди воліють поточні дивіденди можливим майбутнім виплат і майбутнім приросту акціонерного капіталу. Отримувані регулярно дивіденди зменшують ризик, невизначеність для акціонерів, які віддають перевагу менший, але постійний дохід на вкладений капітал. Це призводить до підвищення ціни акціонерного капіталу, тому що збільшується попит на акції. І навпаки, якщо дивіденди компанією не виплачуються, то збільшується невизначеність, зростає необхідна інвесторами норма доходу, що призводить до зниження ринкової ціни акцій. У практичних ситуаціях фінансовим менеджерам необхідно враховувати конкретні обставини і вибирати підхід по обстановці. Доводиться балансувати між виплатою достатніх дивідендів (щоб були задоволені акціонери) і реінвестуванням прибутку (для забезпечення розвитку компанії). Зваженої вважається дивідендна політика без різких коливань (різке підвищення дивідендів в одному році, потім зниження і т. д.), при якій щорічно виплачується стабільний дохід. По можливості потрібно намагатися забезпечити акціонерам прибуток більший, ніж банківський відсоток. Іноді можна вдаватися до виплати дивідендів акціями, щоб зберегти прибуток в обороті компанії .
Управління запасами. Мета управління запасами - підтримувати їх на такому рівні, щоб можна було завжди вчасно виконувати замовлення споживачів, що не З виробничими запасами пов'язані наступні групи витрат: 1) витрати на зберігання - утримання складських приміщень, заробітна плата складського персоналу, втрати від псування при зберіганні, поява неліквідів; 2) упущена вигода від вкладення коштів у запаси і відмови від більш вигідних варіантів інвестицій; 3) витрати на відновлення запасів - складання замовлення, оформлення та облік документів, обробка додаткової інформації; 4) витрати, пов'язані з тимчасовим відсутністю запасів, - порушення виробничого циклу, простої, втрати замовників; 5) упущена економія від придбання запасів за ціною зі знижкою. Так, із збільшенням обсягу замовлень збільшуються витрати груп
Управління дебіторскою заборгованістю. Дебіторська та кредиторська заборгованості визначаються в основному умовами розрахунків компанії з покупцями і постачальниками. В основу управління дебіторською заборгованістю покладені два підходи: • порівняння додаткового прибутку з витратами і втратами, • порівняння та оптимізація розмірів і термінів погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей. При першому підході враховується, що зі збільшенням дебіторської Тому перш ніж приймати рішення про те, продавати продукцію з відстрочкою платежів чи ні, необхідно порівняти витрати, Другий підхід до управління дебіторською заборгованістю полягає у максимальному використанні можливостей скорочення фінансового циклу за рахунок залучення для фінансування дебіторської заборгованості коштів в розрахунках з кредиторами за товари (Роботи, послуги). Для цього складають баланс дебіторської і кредиторської заборгованості та здійснюють контроль за збалансованістю дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) Відомі наступні способи управління коштами в розрахунках з • не надавати відстрочку платежу без попередньої перевірки фінансового стану покупця; • отримати від покупця договір про заставу майна на суму • продати рахунки дебіторів факторинговій компанії чи факторингового відділу банку; • застрахувати кошти в розрахунках від збитків за безнадійними • постійно контролювати рахунки дебіторів; • оцінювати реальний стан дебіторської заборгованості (виявляти сумнівні борги, оцінювати ймовірність появи • контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей; • розробити систему договорів з покупцями з гнучкими умовами термінів і форм оплати (попередня оплата, зазвичай • встановити преміальну систему оплати праці для персоналу Відзначимо, що в даний час у вітчизняній практиці при
Управління грошовими коштами. Управління припливом і відтоком грошей полягає в синхронізації грошових потоків, прискоренні погашення дебіторської заборгованості, Фінансовий менеджер компанії відповідає за ефективність організації процесу управління грошовими коштами, але основна частина робіт має виконуватися спільно з банком, роль якого в цій організації дуже велика. Ефективне управління залишками грошових коштів на поточних рахунках полягає в тому, щоб забезпечувати грошовими коштами виконання поточних операцій, підтримувати необхідний резерв коштів для здійснення непередбачених платежів (міра обережності) і мати кошти в ліквідній формі, щоб не упустити можливості заробити додатковий прибуток, беручи участь в незапланованих вигідних фінансові операції (наприклад, в спекулятивних операціях на фінансовому ринку). Гроші на поточному рахунку практично не приносять доходу, з їх У теорії фінансового менеджменту запропоновано розглядати У модель Баумоля закладено, що фірма при появі надлишку На закордонних фінансових ринках є досить широкий вибір короткострокових (легкореалізуемих) цінних паперів, щоб фірма Модель Баумоля придатна для стабільних передбачуваних грошових
Управління фінансовими ресурсами компанії для забезпечення ефективності її майбутньої господарської діяльності здійснюється шляхом аналізу і оцінки статей балансу (Balance Sheet), звіту про доходи компанії (Income Statement), звіту про нерозподілений прибуток (Retained Earnings Statement) та звіт про рух грошових коштів (Cash Flow Statement). Ці фінансові документи містять усю необхідну інформацію для розрахунків фінансових коефіцієнтів.
|
||||||||
|