• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Спеціаліст

Спеціаліст – це особа, що має необхідні спеціаль­ні знання, і яку залучають для проведення слідчої дії з метою надання допомоги у виявленні та фіксації до­казової інформації.

Спеціаліст, як учасник процесу, відрізняється від експерта тим, що експерт здійснює самостійно дослід­ження за результатами якого він дає висновок, що є до­казом у кримінальній справі. Спеціаліст же діє ра­зом із слідчим, допомагаючи йому своїми спе­ці­альни­ми знаннями та уміннями у виявленні та пра­вильній фіксації інформації під час слідчої дії. При цьому спе­ціаліст не вправі давати висновки "на міс­ці" на за­пи­тання слідчого, оскільки для цього необхід­но прове­ден­ня експертизи. Наприклад, для огля­ду трупа запро­­шується як спеціаліст судово-ме­дич­ний експерт, а у разі неможливості – лікар. Він допо­магає слідчому виявити на тілі трупа ушкодження, правильно описати їх у протоколі, вилучити з ті­ла предмети, які необхідно направити на експертизу. При цьому спеціа­ліст не вправі давати висновок про причини смер­ті, час її настання. Для відповіді на ці запитання слід­чий повинен призначити судово-ме­дичну експертизу.

Одна й таж особа може виступати у справі як спеціаліст та як експерт. Вище ми описали ситуацію коли судово-медичний експерт запрошується для ог­ляду трупа як спеціаліст. Йому же може бути призна­чено постановою слідчого проведення експертизи тру­па, на огляді якого він приймав участь.

Обставини, які виключають участь спеціаліста у спра­ві, такі самі, що й для експерта.

Спеціаліст має право:

- звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії;

- робити заяви, пов’язані з виявленням, закріплен­ням і вилученням доказів;

- отримати винагороду за виконання своїх обов’яз­ків, якщо виконання дорученої йому роботи не вхо­дить в його обов’язок по службі (ч. 3 ст. 92 КПК).

Спеціаліст зобов’язаний:

- з’явитися за викликом особи, у провадженні якої перебуває справа;

- брати участь у проведенні слідчої дії, використо­вуючи свої спеціальні знання і навики для сприяння слід­чому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів;

- звертати увагу слідчого на обставини, пов’язані з виявленням та закріпленням доказів;

- давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.

Оскільки спеціаліст не дає висновків, він несе ли­ше кримінальну відповідальність за розголошення даних, які становлять таємницю слідства (ст. 387 КК), як­що його було попереджено про обов’язок не розголо­шу­вати такі дані.

§ 6. Забезпечення безпеки
суб’єктів кримінального
процесу

Відповідно до ч. 1 ст. 52¹ КПК, учасники криміналь­ного процесу у разі наявності реальної загрози їх життю, здоров’ю, житлу чи майну мають право на за­безпечення безпеки.

Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кри­мінальному судочинстві, тобто у виявленні, попе­редженні, припиненні, розкритті або розслідуванні зло­чинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, – це здійснення правоохоронними органами пра­вових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров’я та май­на цих осіб від протиправних посягань, з метою ство­рення необхідних умов для належного відправлення правосуддя (ст. 1 Закону України "Про забезпечення без­пеки осіб, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві" від 23 грудня 1993 року).

Реальність загрози оцінюється особою, яка прий­­має рішення про застосування заходів безпеки, з вра­хуванням наявності фактичних даних, що підтверд­жу­ють можливість спричинення шкоди життю, здоро­в’ю, майну суб’єкта кримінального проце­су діями підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб.

Право на забезпечення безпеки за наявності відпо­відних підстав мають:

- особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь чи сприя­ла у виявленні, попередженні, припиненні і розкрит­ті злочинів;

- потерпілий та його представник у кримінальній справі;

- підозрюваний, обвинувачений, захисники і за­кон­ні представники;

- цивільний позивач, цивільний відповідач та їх пред­ставники у справі про відшкодування шкоди, за­вданої злочином;

- свідок;

- експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

- члени сімей та близькі родичі всіх вищеназваних осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Підставами до застосування заходів безпеки є: 1) заява особи, що має право на забезпечення безпе­ки; звернення керівника відповідного державного ор­гану; отримання оперативної чи іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу та майну су­б’єкта процесу; 2) фактичні дані, що підтверджують реальність загрози.

Орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, одер­жавши заяву чи повідомлення про загрозу безпеці особи, зобов’язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних ви­падках – негайно прийняти рішення про застосуван­ня або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони приймають мотивова­ну постанову чи ухвалу і передають її для виконан­ня органу, на який покладено здійснення заходів без­пеки. Ця постанова чи ухвала є обов’язковою для ви­конання зазначеними органами.

Орган, якому доручено здійснювати заходи безпе­ки, встановлює перелік необхідних заходів і спосо­бів їх реалізації, керуючись при цьому конкретни­ми обставинами і необхідністю усунення існуючої за­грози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та пра­вила користування майном або документами, ви­даними з метою забезпечення безпеки, повідомляєть­ся особа, взята під захист.

Орган, який здійснює заходи безпеки, письмово ін­формує орган дізнання, слідчого, прокурора, суд або суддю, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, про вжиті заходи та їх результати.

Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. У МВС України для забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства Наказом Міністра від 19.11.2003 р. № 1390 був створений Спеціальний підрозділ судової міліції "Грифон", який належить до структури міліції громадської безпеки та створюється в головних управлін­нях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС Ук­раїни в областях та місті Севастополі.

Заходи безпеки щодо військовослужбовців здійс­нюються також командирами військових частин.

Забезпечення безпеки осіб, які перебувають в ус­та­новах кримінально-виконавчої системи, здійснюєть­ся органами і установами виконання покарань.

Основними заходами забезпечення безпеки є:

1) особиста охорона, охорона житла і майна;

2) видача спеціальних засобів індивідуального за­хисту і сповіщення про небезпеку;

3) використання технічних засобів контролю і про­слуховування телефонних та інших переговорів, візу­альне спостереження;

4) заміна документів та зміна зовнішності;

5) зміна місця роботи або навчання;

6) переселення в інше місце проживання;

7) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

8) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

9) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров’я, житла та майна осіб, взятих під за­хист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

Незважаючи на наявність спеціальних органів, які створені для забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, орган ді­знан­­ня, слідчий та суд (суддя) також вправі застосо­вувати пев­ні процесуальні заходи для запобігання мож­ливої за­грози життю, здоров’ю та майну грома­дя­нам.

Так, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суд­­дя) вправі, прийнявши рішення про застосування за­­ходів безпеки, винести мотивовану постанову, ухва­лу про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взя­тої під захист, на псевдонім (ст. 52³ КПК). Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прізвище, ім’я, по батькові (рік, місяць і місце народження, сімейний стан, міс­це роботи, рід занять або посада, місце проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матеріалів справи не додається, а зберігається окремо в органі, у провад­женні якого перебуває кримінальна справа. У разі за­міни прізви­­ща особи, взятої під захист, на псевдо­нім з матеріалів справи вилучаються протоколи слідчих дій та ін­ші документи, в яких зазначено до­стовірні відомості про цю особу, і зберігаються ок­ре­мо, а до матеріалів справи додаються копії цих доку­ментів із заміною справжнього прізвища на псев­­донім.

У стадії досудового розслідування з метою забезпе­чення безпеки також можливе проведення упізнання особи поза візуальним спостереженням того, ко­го впізнають, з дотриманням вимог кримінально-про­цесуального законодавства (ч.4 ст. 174 КПК); невключення до списку осіб, які підлягають виклику в су­дове засідання, дійсних анкетних даних про особу, взяту під захист (ч. 2 ст. 224). У останньому випад­ку особа викликається через орган, що здійснює захід безпеки.

У стадії судового розгляду суд у виняткових випад­ках може звільнити потерпілого або свідка, щодо яких здійснюються заходи безпеки, від обов’язку з’яв­лятися в судове засідання за наявності письмового під­твердження показань, даних ним раніше (ч. 2 ст. 290, ч. 2 ст. 292 КПК). Крім того, для забез­печен­ня безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокуро­ра, адвоката чи самого свідка виносить мо­тивовану ухвалу про проведення допиту свідка з ви­користанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та на­дання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них. У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Якщо допитати свідка з вико­ристанням технічних засобів неможливо, суд (суд­дя) допитує його у відсутності підсудно­го (ч. 6-11 ст. 303 КПК).

Заходи безпеки можуть бути скасовані на підставі закінчення строку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю, здоров’ю, житлу і майну осіб, взятих під захист, або у разі систематичного невиконання особою, взятою під захист, законних ви­мог органів, що здійснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість та­кого скасування.

Приводом для скасування заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена його сім’ї або близького родича, щодо якого були застосовані заходи безпеки; отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров’ю, житлу і майну за­значених осіб.

За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором, судом (суддею) виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування.

Рішення про скасування заходів безпеки письмо­во протягом доби доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.

Завдання і питання
для самоперевірки
та контролю
засвоєння знань

I. Питання для самоконтролю

1. Що таке суб’єкти кримінального процесу?

2. Розкрийте співвідношення понять "суб’єкти" та "учасники" у кримінально-процесуальному розу­мін­­ні.

3. Які класифікації суб’єктів існують у теорії кри­мінального процесу?

4. Розкрийте співвідношення понять "орган дізнан­ня", "особа, яка проводить дізнання", "дізнавач"?

5. Яка роль слідчого у досудовому провадженні кримінальної справи?

6. Які посадові особи органів прокуратури висту­пають як прокурор у кримінальному судочинстві?

7. Які підстави унеможливлюють участь певного судді у розгляді справи?

8. Якими правами наділені підозрюваний та обвинувачений щодо захисту від кримінального переслідування?

9. Чи може бути юридична особа визнана потерпілим у кримінальній справі?

10. У яких випадках у справі бере участь цивіль­ний відповідач?

11. Хто може виступати як захисник у криміналь­ному процесі?

12. Що таке імунітет свідка?

13. Чим експерт відрізняється від спеціаліста?

14. Яким чином забезпечується безпека учасників кримінального судочинства?

Переглядів: 404