До спроб розроблення конвенцій трансграничної неспроможності зверталися неодноразово. Відомі двосторонні угоди регулювання неспроможності: німецько-австрійський договір 1975 р., франко-австрійська конвенція 1979 р. та ін. Угоди підписувалися на підставі основних положень приватного права, з чого випливає принцип єдиного виробництва. В угодах передбачалося взаємне визнання іноземних судових рішень, визнання юрисдикції доміцилія або місця основного ведення бізнесу, повноважень іноземного ліквідатора[45].
Відомі неодноразові спроби складання проектів міжнародних конвенцій про неспроможність: Конвенція Європейського економічного союзу в 1960 р., Стамбульська 1990 р., Конвенція 1995 р., більш пізні — проект комісії Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі 1997 р. Жодний із проектів не був ухвалений, проте кожний із них був кроком уперед у врегулюванні проблеми трансграничної неспроможності. Глобалізація світової економіки ставить невідкладні завдання щодо цієї складної юридичної проблеми.
Питання для самоперевірки знань
1. Поясніть, з яких причин із розвитком ринкових відносин уводяться закони про акціонерні товариства.
2. Назвіть джерела правового регулювання в романо-германському або континентальному праві й в англосаксонському або в системі загального права.
3. Як розвивалося законодавство про корпорації (компаніях) у Великобританії, США?
4. Як розвивалося законодавство про компанії в Німеччині, Франції?
5. Як впливає європейська інтеграція на розвиток акціонерного права в державах — учасницях ЄС?
6. Які правові акти ухвалює європейський парламент?
7. Назвіть основні ознаки акціонерних товариств, визначені в законах.
8. Як Ви розумієте акціонерне товариство в ролі юридичної особи?
9. Які види корпорацій Ви знаете?
10. Які документи необхідні для утворення і реєстрації корпорації?
11. Які форми об’єднань або груп підприємств Вам відомі?
12. Охарактеризуйте холдинги в офшорних зонах.
13. Чим пояснити введення в США і країнах ЄС жорсткого антиофшорного й антитрансфертного законодавств?
14. З якою метою створюються оперативно-холдингові компанії в офшорних зонах?
15. Як організоване управління в офшорній компанії?
16. Чому в Законах про корпорації захищаються права акціонерів і кредиторів?
17. Чому збереження акціонерного капіталу корпорації і його збільшення є основними завданнями законодавства?
18. Назвіть основні положення законів щодо захисту прав акціонерів і кредиторів, пов’язані зі збереженням акціонерного капіталу та його збільшенням.
19. Назвіть основні положення законів щодо захисту прав акціонерів і кредиторів, пов’язаних зі зменшенням капіталу корпорації.
20. Дайте визначення договору в західному законодавстві.
21. Назвіть основні види договорів.
22. Назвіть основні принципи договорів.
23. Що таке правоздатність і дієздатність?
24. Які зміни відбулися в господарських договорах останнім часом? Чому?
25. Назвіть джерела господарських договорів.
26. Чому джерелами господарських договорів є міжнародні конвенції, договори й угоди?
27. Дайте визначення понять неспроможності й банкрутства.
28. Які основні цілі введення законів про неспроможність.
29. Назвіть особливості законів про неспроможність у загальному праві (США, Великобританії).
30. Назвіть особливості законів про неспроможність у континентальному праві (Німеччини, Франції).
31. Чому з’явилися проблеми трансграничної неспроможності?
32. У чому полягає сутність трансграничної неспроможності?
33. Дайте пояснення двом теоретичним підходам до розгляду трансграничної неспроможності.
34. Які Ви знаєте положення про регулювання трансграничної неспроможності в чинних національних законах?
35. До яких спроб вдавалися в країнах ЄС з метою створення договору про трансграничну неспроможність?
Додаток до розділу 2
Порівняльна характеристика усталених моделей корпоративного управління1
Ознаки порівняння
Англо-американська модель
Німецька модель
Японська модель
Основні характеристики
Відсутність значних інвесторів;
розпорошеність акціонерного капіталу між акціонерами;
більшість акцій, що не належать індивідуальним інвесторам, перебувають у руках пенсійних та пайових фондів;
можливість легкого переливу капіталу між акціонерами;
висока ефективність та ліквідність ринку цінних паперів;
досить поширене злиття, викуп та поглинання компаній;
поширені іноземні інвестиції в акції
Значна концентрація капіталу компаній;
значна роль у компаніях належить банкам;
слабкий розвиток фондового ринку;
досить значний відсоток іноземних інвесторів;
двопалатне управління;
узаконені обмеження прав акціонерів щодо голосування;
іноземні інвестори не відіграють значної ролі в управлінні корпораціями
Великий відсоток афілійованих банків, компаній у складі акціонерів;
відсутність серйозного впливу індивідуальних інвесторів на справи корпорації;
існують неформальні бар’єри для іноземних інвесторів
Законодавча база
Директори;
акціонери (особливо інституційні);
управителі;
урядові агентства;
саморегульовані організації;
консалтингові фірми;
представниками акціонерів є рада директорів;
взаємодія між учасниками ґрунтується на балансі сил
Ринок цінних паперів регулюється федеральним агентством;
біржі регулюються місцевими органами влади;
комерційні правила, статути акціонерних товариств і фондових бірж регулюються федеральним законодавством
Важливим регулювальним чинником є єдина промислова політика, основний вплив на нього мають державні міністерства;
незалежне регулювання ринку здійснюється кількома агентствами і є неефективним;
ядро законодавства про фондовий ринок скопійовано з американського
Продовження додатку
Ознаки порівняння
Англо-американська модель
Німецька модель
Японська модель
Ключові учасники
Директори;
акціонери (особливо інституційні);
управителі;
урядові агентства;
саморегульовані організації;
консалтингові фірми;
представниками акціонерів є рада директорів;
взаємодія між учасниками ґрунтується на балансі сил
Банки;
корпоративні акціонери (компанії)
Ключовий банк;
фінансово-промислова мережа;
менеджери;
уряд
Взаємовідносини між ключовими учасниками
Вплив акціонерів на поточну діяльність компанії зводиться до вибору та усунення директорів;
ключовою фігурою в управлінні компаніями є головний управитель;
корпоративні відносини банків з компаніями обмежені
Більшість акцій – на пред’явників, які не реєструються;
більшість акцій продається через банки-депозитарії;
часті конфлікти між банками та акціонерами, оскільки банки мають право голосувати за акціонерів так, як вони (банки) бажають;
ускладнене управління акціонерами компанією внаслідок заборони голосування по пошті
Перевага в корпораціях віддається афілійованим акціонерам;
Усі акціонери мають доступ до матеріалів, пов’язаних з проведенням загальних зборів;
акціонери можуть голосувати за дорученням та поштою
Продовження додатку
Ознаки порівняння
Англо-американська модель
Німецька модель
Японська модель
Дії корпорації, які вимагають схвалення акціонерів
Вибори директорів і призначення аудиторів;
реорганізація, купівля контрольного пакета акцій, внесення поправок до статуту;
у США акціонери не мають права голосувати за розмір дивідендів, у Великій Британії – навпаки
розподіл чистого прибутку;
ратифікація рішень спостережної і виконавчої рад за минулий фінансовий рік;
вибори спостережної ради;
призначення аудиторів;
злиття з іншими корпораціями;
придбання контрольного пакета акцій;
реорганізація;
співробітництво з філіями;
внесення поправок до статуту;
підвищення верхньої межі винагороди директорам і аудиторам;
зміна в капіталі
виплата дивідендів;
розподіл коштів;
вибори ради директорів;
призначення аудиторів;
зміна в капіталі корпорації;
прийняття поправок до статуту;
виплата вихідної допомоги директорам і аудиторам;
підвищення верхньої межі винагороди директорам і аудиторам;
злиття;
придбання контрольного пакета акцій;
реформування
Продовження додатку
Ознаки порівняння
Англо-американська модель
Німецька модель
Японська модель
Склад ради директорів
інсайдери або виконавчі директори та аутсайдери або незалежні директори;
існує тенденція до збільшення частки незалежних директорів у загальному складі ради директорів;
кількість членів коливається від 5 до 10 осіб
управління корпораціями здійснюється спостережною та виконавчою радами;
спостережна рада складається з незалежних директорів, а виконавча – це менеджмент компанії;
членами спостережної ради можуть бути тільки незалежні директори;
виконавча рада підпорядкована спостережній;
спостережна рада не має управлінських функцій та повноважень;
виконавча рада відповідає за повсякденне управління компанією і складається виключно з працівників корпорації
переважно афілійовані особи (виконавчі директори, керівники головних відділ компаній і правління);
представники аутсайдерів рідко зустрічаються в складі ради директорів компаній;
кількісний склад ради – 50 членів
Закінчкння додатку
Ознаки порівняння
Англо-американська модель
Німецька модель
Японська модель
Вимоги до розкриття інформації
найсуворіші правила розкриття інформації щодо:
щоквартальних фінансових підсумків діяльності корпорації;
структури капіталу;
попередньої діяльності директорів;
розмірів сукупної винагороди для керівництва;
акціонерів, які володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу;
можливого злиття чи реорганізації;
поправок, які вносяться до статуту;
імен осіб або компаній, які запрошуються для аудиторської перевірки
Фінансова інформація про корпорацію (кожні півроку):
дані про структуру капіталу;
інформація про кожного кандидата у члени Наглядової ради;
сукупна інформація про винагороди членам виконавчої та наглядової рад;
дані про акціонерів, які володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу;
інформація про можливе злиття чи реорганізацію;
поправки, які вносяться до статуту;
імена осіб або компаній, які запрошуються для аудиторської перевірки
Дані про структуру капіталу;
відомості про кожного кандидата у члени ради директорів;
відомості про винагороду, яку було сплачено усім керуючим та директорам;
інформація про можливі злиття чи реорганізації;
зміни до статуту;
назви компаній, що запрошуються для аудиту