Теорії тимчасової структури процентних ставок

Існують три підходи в теорії, що пояснюють формування кривих дохідності:

· безстороннього очікування (Unbiased Expectation Theory);

· переваги ліквідності (Liquidity Preference Theory);

· сегментації ринку (Market Segmentation Theory).

Теорія “безстороннього чекання” пояснює нахил кривої дохідності очікуванням майбутнього руху процентних ставок. Якщо очікується зростаюча тенденція в русі ставок, то інвестори віддадуть перевагу вкладенням у короткострокові фінансові інструменти, оскільки вони намагаються негайно використовувати сприятливу кон’юнктуру. Це призводить до підвищення цін і відповідно до падіння доходів на короткострокові цінні папери, але одночасно ціни на довгострокові облігації впадуть, що призведе до зростання їх дохідності. Крива доходів піде нагору. Єдиною причиною цього прямування є те, що майбутні ставки “спот” будуть вищими поточних ставок спот.

Якщо очікується зниження ставок, то інвестори віддадуть перевагу вкладенням у довгострокові облігації. Ціни на них зростатимуть, а дохідність падатиме. Крива дохідності піде униз, оскільки інвестори очікують падіння майбутніх ставок спот нижче поточних ставок.

Отже, поведінка інвесторів є раціональною. Їхні дії завжди спрямовані на одержання більш високого доходу незалежно від терміновості фінансових інструментів, оскільки довгострокові ставки є простими середніми короткострокових.

Теорія віддання переваги ліквідності пояснює нахил графіка дохідності бажанням інвесторів володіти ліквідними цінними паперами. У випадку, коли інвестор вкладає гроші в довгострокові фінансові інструменти, він повинен упевнитися в тому, що ризик компенсований у ціні інструмента. Довгострокові облігації повинні приносити додатковий дохід як компенсацію за ризик. У ціні довгострокових облігацій має бути премія за ліквідність. Дії інвесторів за зазначеною теорією менш узгоджені, ніж у теорії очікувань, кожний інвестор приймає своє власне рішення, оскільки премія за ліквідність не може бути однаковою для всіх інвесторів.

Концепція сегментації ринку будується на інституційному підході. Крива доходів, відповідно до цієї концепції, відбиває переваги і дії певних суб’єктів ринку, які беруть участь у торгівлі борговими інструментами. Наприклад, комерційні банки віддають перевагу вкладенням у короткострокові зобов’язання. Компанії зі страхування життя вкладають у довгострокові цінні папери. Компанії зі страхування збитків від непередбачених подій, наприклад. Під час страхування автомобілів чи житлових помешкань звичайно віддають перевагу середньостроковим зобов’язанням. Кожний із цих фінансових інститутів оперують у своїй “зоні терміновості”. Вибір термінів пояснюється складом пасивів. Якщо пасиви за своєю природою є довгостроковими, як, наприклад, пасиви пенсійних фондів, то інвестиційні інститути цього профілю будуть віддавати перевагу ринку довгострокових цінних паперів.

Якщо вони вкладають гроші в короткострокові цінні папери, то можуть наражатися на реінвестиційний ризик. Реінвестиційним називається ризик, за якого суми отриманих процентних платежів будуть реінвестовані на гірших умовах, ніж облігації.

Отже, у кожному сегменті ринку утвориться своєрідне коло учасників, що визначають попит та пропонування і, відповідно, процентні ставки. В американській літературі зазначається, що теорія сегментації ринків має багато прихильників і підтверджується прагматичними даними.

На підставі трактувань загальної теорії тимчасової структури процентних ставок розробляються рекомендації учасникам ринку.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття тимчасової структури процентних ставок	\|	Запам’ятайте формули

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.