МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||
Альтернативні теорії структури капіталуТеорії ММ настільки привабливі своєю оригінальністю в постановленні проблем як на пізнавальному, так і прагматичному рівні, що вони викликали широкі дискусії в науковій літературі, проведення конференцій, симпозіумів, круглих столів і т. п. Критики написали про ці теорії набагато більше статей і монографій, ніж її автори. Фінансування витрат фінансових утруднень Фр. Модільяні і М. Міллер, розробляючи свої теорії, абстрагувалися від багатьох проблем. Вони уявили ідеальний економічний світ, в який помістили свої абстракції. Але економічний світ далекий від ідеалу, у ньому є місце багатьом гріхам і помилкам людським. Тому багато економістів, можливо, не стільки критикують, скільки доповнюють і розвивають теорію ММ. У процесі формування структури капіталу економісти запропонували враховувати можливі фінансові труднощі і витрати, з ними пов’язані. Можливість їх настання обмежує фінансовий леверидж. Будь-яка корпорація, як велика, так і дрібна, за певних обставин може збанкрутувати, але навіть, якщо справа до банкрутства не доходить, корпорація несе витрати. За даними американського економіста Е. Альтмана, вони можуть досягти до 20 % вартості корпорацій. За значних обсягів боргу корпорації важче справлятися з фінансовими труднощами. Теоретично корпорація є банкрутом, коли її активи дорівнюють боргам. Корпорації з невеликого часткою боргу в структурі капіталу, як вважають опоненти ММ, не можуть мати серйозних фінансових труднощів. На їхню думку, чим більше корпорація користується боргами, тим більша можливість зниження прибутку, що ускладнює фінансовий стан фірми, і вищі можливі витрати, пов’язані з виходом із критичного становища. Залежність суми витрат від розміру боргу ілюструється в табл. 7.1. Таблиця 7.1 Залежність вартості фінансових витрат, пов’язаних з банкрутством (реальним і прогнозованим)
Збільшення можливості фінансових труднощів знижує поточну вартість корпорації, тоді як очікувані фінансові витрати на подолання можливого банкрутства зростають. Припустимо, що поточна вартість корпорації становить 5 млн дол. Чим вищий борг, тим вища можливість банкрутства. Якщо борг становить 5 млн дол., вона дорівнює 0,05, за боргу в 30 млн дол. вона зростає до 0,95. Тому в першому випадку витрати на подолання фінансових труднощів становитимуть 0,75 млн дол., у другому вони зростуть до 4,75 млн дол., тобто наближаються до поточної вартості корпорацій. Витрати банкрутства поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати пов’язані з оплатою юридичних й адміністративних видатків. Банкрутство не тільки економічний, а й юридичний процес. Передавання активів корпорації особам чи об’єднанням кредиторів оформляють юристи, які працюють “за великі гроші”, в американській літературі зазначається, що “банкрутство для юристів, як кров для акул… Деяка частина активів “зникає” у юридичному процесі банкрутства”[93]. Прямі витрати банкрутства називають також “податком” на банкрутство. Перед менеджерами корпорацій завжди стоїть питання: випускати облігації і цим знижувати податки з прибутку, або в перспективі при кепських справах готуватися до платежу “податків на банкрутство”. Непрямими витратами називають витрати, пов’язані з ухилянням від подання офіційного повідомлення про банкрутство у разі настання фінансового виснаження. Термін “фінансове виснаження”, введений у науковий обіг у книзі американських економістів С. Росса, Р. Вестерфілда і Б. Джорданом, влучно характеризує становище корпорації, яка ще не є банкрутом, але відчайдушно бореться за збереження контролю над своїми активами. Практично не всі корпорації дозволяють себе визнати офіційними банкрутами, а вдаються до усіляких заходів, часто марних, щоб утриматися. Напередодні банкрутства загострюється боротьба між двома групами утримувачів активів: акціонерами і кредиторами. Менеджери корпорацій докладають зусиль, спрямованих на стримування активності кредиторів, які вимагають повернення своїх коштів і послаблюють загальне управління корпорацією, що знижує реалізацію продукції, прибуток, виплати за дивідендами, вартість активів. Отже, структура капіталу з високою часткою позикових коштів є більш небезпечною у випадку фінансового виснаження корпорації. Тому, прогнозуючи структуру капіталу, менеджери повинні враховувати можливі витрати на подолання фінансового виснаження. Р. Бредлі і С. Майєрс запропонували теорію компромісу (Tradeoff Theory) для формування структури капіталу. Її сутність полягає в тому, що під час визначення вартості фірми враховуються не тільки податковий захист, а й витрати, які несе корпорація у зв’язку з подоланням фінансових труднощів. Виходячи із сутності теорії визначається вартість корпорації за формулою:
Вартість корпорації = Вартість корпорації фінансується за рахунок власного капіталу + Приведена вартість податкового захисту – Приведена вартість фінансових труднощів. . Приведена вартість податкового захисту: . де ТС — ставка корпоративного податку; RDD — очікувані виплати відсотків за капітал; RD — очікувана дохідність боргових зобов’язань. Для визначення приведеної вартості витрат банкрутства варто визначити ці витрати за формулою: Очікувані витрати = Ймовірності банкрутства × Витрати банкрутства як борг поточної ринкової вартості корпорації. . Результат показує певний відсоток вартості корпорації, котрий піде на покриття витрат. Після цього визначаємо приведену, тобто дисконтовану вартість витрат банкрутства: . Автори концепції компромісу аналізують таку ситуацію. Передбачається, що залізнична корпорація має 20-відсоткову можливість стати банкрутом протягом п’яти років, очікувана дисконтна ставка — 8 %. Витрати банкрутства становлять 1,4 % відносно ринкової вартості корпорації за п’ять років до банкрутства. Використовуємо формулу визначення очікуваних витрат: . . Для великих фірм витрати банкрутства можуть бути незначними, у даній ситуації — 1,9 % вартості корпорації. Проте в малих і середніх корпораціях вони набагато вищі. Особливо це стосується фірм із більшою часткою нематеріальних активів.
|
|||||||||||||||||||||||||||
|