Сутність цінних паперів та їхні функції

З юридичного погляду цінний папір — це документ, що являє собою стандартний контракт (договір) між особою, що випустила цінний папір (емітентом, і особою, що купила його, тобто вклала свої заощадження в цінний папір (інвестором). Емітент бере на себе певні зобов’язання. Інвестор набуває майнових прав, обумовлених у контракті, які охороняються законом. Цінні папери, як і гроші, виконують певні функції. Гроші виконують функції міри вартості, засобів обігу і засобів платежу, цінні папери — функції засобу обігу фінансових фондів і міри їх поточної (ринкової) вартості, тобто капіталізації. Гроші є перетвореною формою вартості товарів, цінні папери — перетвореною формою позичкового капіталу. Цінний папір — форма руху заощаджень.

З економічного погляду цінний папір — це капітал, що приносить прибуток його власнику.

Питання про те, «що таке цінний папір», досі дискусійне. Тим часом визначення цінного папера — не тільки теоретична, а й практична проблема. На думку американських юристів У. Э. Батлера і М. Е. Гаші-Батлера, поняття цінного папера повинно розкривати його внутрішню сутність, яка має бути покладена в основу правового регулювання ринку цінних паперів[198]. Автори також відзначають, що міра цього регулювання в різних ситуаціях не може бути однаковою. Скажімо, цінні папери, що продаються способом «приватного пропонування», потребують меншого регулювання, ніж ті, що продаються «публічно».

Розвиток теорії цінних паперів бере свій початок з другої половини ХІХ ст. Поняття «цінний папір» вперше було введено в юридичний обіг у Німеччині. У 60—80-х роках XIX ст. німецькі юристи Thol, Brunner, Jacobi визначили цінний папір як документ, пред’явлення котрого необхідне для здійснення вираженого в ньому права. Розвиток юридичної теорії в Німеччині вплинув на юридичну науку в інших країнах.

Російський юрист М. М. Агарков у 20-ті роки ХХ ст. у своїй праці «Учення про цінні папери» писав, що термін «цінний папір» уживається юридичною теорією для позначення документів, пред’явлення котрих необхідне для реалізації виражених у них прав. «Папір є як би носієм права. Право здійснюється в папері»[199]. Отже, інвестор, укладаючи свої кошти в цінний папір, одержує юридичний документ, котрий свідчить про те, що він має права, обумовлені особливостями даного цінного папера. Здійснення цих прав можливе тільки в тому разі, якщо він пред’явить його емітенту.

Наведемо визначення цінного папера, яке дається в одному з кращих американських підручників. «Термін «цінний папір» (security) означає законодавчо визнане свідоцтво права на одержання очікуваних у майбутньому прибутків за конкретних умов»[200]. У цьому визначенні підкреслюється, що цінний папір містить у собі законом визнане право на майбутні доходи, однак про інші права не йдеться. Лаконічне визначення міститься в іншому підручнику. «Цінний папір є фінансовою вимогою на певне майно, звичайно засвідчене на листку паперу»[201]. У цьому визначенні варто звернути увагу на те, що цінний папір — це фінансова вимога, але юридичного змісту цієї вимоги не виділено.

Для інвесторів певний ризик пов’язаний з тим, що права, закладені в цінні папери, можуть бути не реалізовані. Це обумовлює захисну функція правового регулювання. Як відзначає У. Батлер, «ризики, що очікують інвесторів, і необхідність забезпечення стабільності ринку цінних паперів, із самого початку обумовили зміст поняття цінних паперів у США»[202].

Захист інвестора є одночасно і захистом корпорації-емітента. Державне регулювання, отже, захищає ринок для цінних паперів корпорацій.

Акт, прийнятий у США 1933 р., дає таке визначення цінному паперу: «Цінний папір» (security) означає будь-яку банкноту, акцію, казначейський білет, облігацію, боргове зобов’язання, свідоцтво про заборгованість, свідоцтво про участь в угоді про розподіл прибутку, сертифікат непрямого трасту, сертифікат, виданий до реєстрації або підписки акції, яка передається, інвестиційний контракт, свідоцтво про право голосу в трасті, депозитний сертифікат, приватний неподільний інтерес у праві на нафту, газ та інші корисні копалини, будь-яка пропозиція, запрошення, подвійний опціон, опціон чи привілей на будь-який цінний папір, ощадний сертифікат або групу чи інтерес цінних паперів (включаючи будь-який інтерес на них або інтерес, що пов”язаний з їх вартістю), будь-яка пропозиція, запрошення, подвійний опціон, опціон або початковий привілей на національній фондовій біржі в іноземній валюті або загалом будь-який інтерес чи документ, відомий як «цінний папір», або будь-яке свідчення інтересу або участі, тимчасове або проміжне посвідчення, розписку, гарантію, або гарантію чи право на підписку або придбання, будь-що з вищезгаданого»[203].

Визнання певного виду документа цінним папером здійснюється за нормативними актами, що видаються Комісією з цінних паперів і біржі, або ж у судовому порядку. Суди різних інстанцій керуються принципом захисту прав інвестора, що вклав свої гроші в цінний папір. Отже, американське законодавство захищає права інвесторів.

Законодавство з цінних паперів у США доволі громіздке і складне для виконання. В американській літературі відзначається, що з приводу того, вважати чи не вважати документ цінним папером, є безліч положень, постанов, резолюцій, що вносить плутанину в тлумачення тих або інших питань. Відзначається, що давно виникла потреба в чіткій систематизації всіх актів, прийнятті спеціального кодексу, в якому було б дано визначення цінного папера.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Корпорації як нетто-позичальники на фінансовому ринку	\|	Заощадження й інвестиції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.