Заощадження й інвестиції

Головними парними категоріями фінансового ринку є заощадження й інвестиції. Заощадження — кошти, які тимчасово вивільнюються з процесів виробництва і споживання. Інвестиції — вкладення коштів у реальні і фінансові активи. У західній літературі висловлюється цікава думка про те, що рух заощаджень та інвестицій відбиває різні аспекти однієї з особливостей руху капіталу між секторами. Ця особливість полягає в тому, що відбувається рух фінансових фондів від виробників споживчих товарів до виробників інвестиційних товарів. Якщо в домашніх господарств знижується рівень споживання і збільшуються їхні заощадження, виникає об’єктивна необхідність переведення фінансових фондів до виробників інвестиційних товарів. Цей процес регулює фінансовий ринок: збільшуються інвестиції у виробництво засобів виробництва, в інноваційні технології, відбувається економічне зростання на новій науково-технічній основі, підвищується продуктивність праці, суспільство багатіє.

Розглянемо питання щодо руху фінансових потоків в економіці США з метою з’ясування, які агенти економічних відносин є постачальниками заощаджень та хто і куди інвестує. На підставі вивчення матриці руху фінансових потоків у США (табл. 9.1) можна зробити такі висновки:

1. Основні суми поточних (валових) заощаджень постачають на фінансовий ринок домашні господарства, їх внесок становить 61,2 % усієї суми поточних заощаджень. Частка нефінансових корпорацій, які складають весь найширший спектр галузей господарства й економічну могутність країни, дорівнює лише близько 40 %.

Таблиця 9.1

МАТРИЦЯ РУХУ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ У США, %1

Фінансовий фонд	Суб’єкти економічних відносин
Домашні господарства	Нефінансові корпорації	Фінансові інституції	Державні органи	Усього
Поточні заощадження	61,2	40,0	3,8	–5,0
Поточні інвестиції в реальні активи	47,5	50,0	2,5	–
Чисті заощадження	13,7	–10,0	1,3	–5,0
Поточні інвестиції у фінансові активи	70,0	18,1	9,9
Поточні суми залучень	48,0	34,1	7,9	10,0
Чисті інвестиції у фінансові активи	22,0	–16,0	2,0	–8,0

2. Поточні інвестиції в реальні активи здійснюють фактично два суб’єкти економічних відносин, на першому місці (50 %) — нефінансові корпорації. Варто звернути увагу, що зовсім мало відстають від лідера домашні господарства. Це свідчить про те, що прибутки домашніх господарств дають можливість нагромаджувати значні заощадження, які вони вкладають у реальні активи: житлові будинки, квартири, землю, засоби транспорту, інформації, товари тривалого користування, створюючи найбільший ринок для багатьох галузей економіки.

3. Чисті заощадження становлять суми, які залишаються після інвестицій у реальні активи. Домашні господарства і фінансові інституції є їхніми постачальниками, нефінансові корпорації і державні органи — їхніми споживачами.

4. Поточні (валові) інвестиції у фінансові активи здійснюють домашні господарства, їх частка становить 70 %, і тільки 30 % припадає на всі інші сектори господарства і державні органи управління.

5. Дебіторами виступають усі агенти виробництва. Найбільші борги в домашніх господарств: іпотечний кредит, споживчий кредит, банківські позички. Нефінансові корпорації емітують різного роду облігації й одержують позички, надані комерційними банками й іншими інституціями.

6. Найбільш значними постачальниками чистих заощаджень є домашні господарства — 22%, їх доповнюють фінансові інституції. Споживачами, тобто чистими дебіторами, є нефінансові корпорації та державні органи.

7. У результаті на фінансовому ринку балансуються чисті заощадження і чисті інвестиції. Усі чисті заощадження використані, тобто інвестовані.

Така рівність є абстракцією економічних відносин, практично досягти її дуже важко, навіть за умов найрозвинутішої та всеосяжної інфраструктури фінансового ринку.

Американські економісти П. Роуз і Д. Фразер запропонували оригінальну схему виведення рівності заощаджень та інвестицій на основі наведених нижче семи рівнянь балансу руху грошових потоків в економіці:

Активи = Зобов’язання + Чиста вартість (net worth);

Чиста вартість = Активи – Зобов’язання;

Фінансові активи + Реальні активи = Зобов’язання + Чиста вартість;

Зміни у фінансових активах (net lending) + Зміни в реальних активах (net investment) = Зміни в зобов’язаннях (net borrowing) + Зміни в чистій вартості (saving);

Фінансові активи = Зобов’язання;

Зміни у фінансових активах (lending) = Зміни в зобов’язаннях (borrowing);

Реальні активи = Чиста вартість;

Зміни в реальних активах (net investment) = Зміни в чистій вартості (заощадження).

Перше класичне рівняння, а також друге можна вивести як по економіці в цілому, так і її окремих агентах. При цьому чиста вартість корпорацій є, по суті, акціонерним капіталом, у домашніх господарств і державних органів — це грошова оцінка спонукуваного і нерухомого майна.

Друге рівняння виходить із першого, активи розділяються на дві принципово важливі частини: активи реальні й активи фінансові. У різних суб’єктів економічних відносин співвідношення між цими частинами буде різне відповідно до їхніх функцій. Наприклад, у нефінансових корпорацій основна частина вкладається в реальні активи, у фінансових інституцій — у фінансові.

Третє рівняння складніше. Його економічна сутність полягає в тому, що зміни в чистій вартості активів, тобто використання грошових потоків, мають бути рівними змінам у зобов’язаннях і чистій вартості, тобто рівними приросту джерел фінансових потоків.

Четверте рівняння можна вивести тільки по економіці в цілому. Фінансові активи в одних суб’єктів економічних відносин є зобов’язаннями в інших, тобто сума виданих у позики фінансових фондів дорівнюватиме сумі заборгованості. Проте корпорації або домашні господарства можуть бути як нетто-кредиторами, так і нетто-дебіторами.

П’яте рівняння виводиться з четвертого: зміни у фінансових активах обов’язково потягнуть за собою зміни в зобов’язаннях. Проте це рівняння не можна застосувати до окремих учасників економічних відносин. Припустимо, що в корпорації реальні активи становлять 100 млн грош. од., а чиста вартість — 90 млн грош. од., негативне сальдо покривається випуском нових зобов’язань. Протилежний варіант: у корпорації є 100 млн грош. од. реальних активів, чиста вартість становить 110 грош. од., тобто утвориться надлишок — заощадження.

Шосте рівняння — реальні активи з економічного погляду є чистою вартістю.

Сьоме рівняння — нетто-інвестиції в цілому по економіці дорівнюють змінам у чистій вартості, тобто інвестиції = заощадженням. Що стосується корпорації, то такої рівності у неї звичайно не буває. Припустимо, що в корпорації чисті інвестиції становлять 100 млн грош. од., її заощадження, тобто зміни в чистій вартості, — 90 грош. од. У цьому випадку негативне сальдо 10 грош. од. покривається новими зобов’язаннями. Протилежний варіант: у корпорації є 100 млн грош. од. чистих інвестицій і 110 грош. од. заощаджень, тобто нетто-заощадження.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність цінних паперів та їхні функції	\|	Кругообіг заощадження — інвестиції — заощадження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.