Теоретична частина

Карбонатна кислота, будучи двохосновною утворює два ряди функціональних похідних – повні та неповні галогенангідриди, естери, аміди, а також змішані функціональні похідні – естери хлорвугільноі і карбамінової кислот. Існують повний (дихлорангідрид) і неповний (монохлорангідрид) карбонатної кислоти. Монохлорангідрид має назву хлорвугільна кислота, а дихлорангідрид – фосген. Ефіри хлорвугільної кислоти і фосген отруйні речовини. У промисловості фосген використовується у синтезі лікарських засобів. Карбонатна кислота утворює два аміди неповні – карбамінова кислота і повний – сечовина або карбамід. Ефіри карбамінової кислоти називаються уретанами. Сечовина є кінцевим продуктом розпаду білків і міститься в сечі людини до 2%. У хімічному відношенні виявляє властивості амідів кислот:

а) утворює солі з сильними кислотами, які розчинні і нерозчинні у воді;

б) при нагріванні легко гідролізується;

в) вступає в реакції електрофільного заміщення.

Важливе значення має N-ацильні похідні сечовини уреїди. Циклічний уреїд малонової кислоти називається барбітуровою кислотою. При нагріванні сечовини утворюється біурет (біуретова реакція на пептидний зв’язок). Азотистим похідним сечовини є іміносечовина, яка називається гуанідин, залишок якого є структурним фрагментом нуклеїнової основи гуаніну.

Медичні препарати: мепробамат, бромізовал, барбітурати, стрептоміцин та ін.

Практична робота

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Практична робота	\|	Властивості сечовини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.