Мововжиток провідних телеканалів

З-поміж усіх засобів масової інформації телебачення є найпотужнішим сучасним інструментом пропаганди. Як засвідчують соціологічні дослідження, рівень довіри до ЗМІ залишається досить високим і сталим. Так, за даними Інституту соціології НАН України, динаміка Індексу довіри така: 1994 р. - 2,71; 1995 р. - 2,72; 1996 р. - 2,67; 1997 р. -2,71 (за п'ятибальною шкалою). Вищим ступенем довіри серед громадських інститутів користується лише церква (індекс довіри в 1997 р. - 3,03) [7, с. 2].

Ступінь залученості громадян до інформаційного поля є в цілому майже стовідсотковим (стосується тільки телебачення}. Технічні можливості електронних засобів масової інформації дають змогу охопити мовленням практично всю територію України. Згідно з опитуванням Українського інституту соціологічних досліджень та Центру "Соціальний моніторинг", 99% громадян дивляться програми телебачення, в тому числі 80% щодня, а ще 12% - один-два рази на тиждень. Тому можна стверджувати, що нині українські ЗМІ володіють реальними засобами впливу на населення: технічними можливостями, попитом на інформацію та кредитом довіри. В Україні зареєстровано 791-ну телерадіоорганізацію (з них 29 - державні).

З огляду на величезний вплив телебачення на глядачів важливим є питання про те, якою мовою воно інформує. За даними соціологічного опитування, найбільшу популярність серед постійних глядачів мають канали "Інтер" - 49%, "1 + 1" - 48%, УТ-1 - 33%. За ними йдуть місцеві канали - 24%4. Така ситуація не дивує, якщо врахувати, яку частину території України охоплюють ці телеканали. Так, УТ-1 і "1 + 1" охоплюють 100% території України, "Інтер" - 70%. Усі Інші канали мають значно меншу територію трансляції [2, с. 8].

Проаналізуймо мовну ситуацію на провідних каналах (станом на березень 2004 р.).

На найпопулярнішому телеканалі "Інтер" у будні з 18-ти годин трансляції 5,8 години припадає на україномовні передачі, тобто лише 35,3% ефірного часу відведено для державної мови. У неділю українська мова звучить 7 годин із сукупних 17-ти годин трансляції, тобто 41,1%. Середній відсоток україномовних передач становить 38.

На телеканалі "1 + 1" у будні трансляція триває 19 годин, з них 9,6 години - українською мовою, тобто близько 50 %, Ще 26 % відведено для російськомовної продукції з українськими субтитрами. У неділю, коли кількість глядачів найбільша, частка україномовної продукції на цьому телеканалі значно зменшується. Лише 6,75 години лунає українська мова в ефірі, тобто 39%. Якщо говорити про середній показник, то близько 45 % продукції виходить українською мовою [2, с. 8].

Щодо національного телеканалу УТ-1, то тут ситуація набагато краща: близько 96% ефірного часу зайнято українською мовою. Тільки російські художні фільми й мультфільми транслюють без перекладу.

Отже, лише телеканал УТ-1 намагається якнайбільше використовувати українську мову. Проте він не має популярності серед молоді й глядачів середнього віку. Основну аудиторію Першого національного телеканалу становлять передусім люди старшого віку. Щодня або кілька разів на тиждень передачі УТ-1 дивляться 75% глядачів віком від 51 року. Звичайно, це та категорія глядачів, чиї стереотипи мислення, погляди, звички змінити майже неможливо. Для них мовне питання не надто принципове, тому наші телеканали повинні передусім пропагувати українську мову, використовуючи її у своїх програмах принаймні для дітей і молоді. Треба зацікавити такими програмами саме цю частину аудиторії.

На двох інших телеканалах мовна ситуація значно гірша. Пересічний відсоток україномовної продукції не досягає 50.

Окремі сфери життя суспільства в тематичних передачах майже не представлені україномовним ефіром. Передусім це стосується бізнесу, що свідчить про ставлення до мови не тільки телевізійників, а й самої бізнесової верстви, яка відторгає українську мову й водночас виставляє себе за новітню українську еліту. Деякі телевізійні програми взагалі важко залічити до україно чи російськомовних. Це в основному стосується музичних програм І ток-шоу. У музичних програмах, скажімо, ведучі говорять українською мовою, але більшість пісень лунає російською, почасти - англійською. Для української пісні практично немає місця. Така ситуація, наприклад, у програмах "Мелорама", "Караоке на майдані" ("Інтер"). Те саме можна сказати І про всілякі ток-шоу. Найчастіше гості цих телепередач (політики, зірки шоу-бізнесу чи звичайні люди) розмовляють російською мовою попри те, що ведучі звертаються українською ("Хочу і буду", "Я так думаю" - "1 + 1"; "Ключовий момент" - "Інтер"; "Саме той" - УТ-1). Буває й так, що ведучі переходять на мову гостя - російську ("Сніданок з І + І" - "1 + 1"). Хоч як це дивно, але складаються й протилежні ситуації: ведучий звертається російською мовою, а гості відповідають українською. Так, програма "Подробиці" на каналі "Інтер" виходить російською мовою; навіть тоді, коли ведучий звертається російською, дехто із запрошених відповідає українською [5, с. 14].

На сьогодні можемо говорити про симбіоз мов на телебаченні, адже у практиці телевізійних" каналів існує така категорія програм, у яких один ведучий говорить українською мовою, другий - російською. Ця тенденція найхарактерніша для каналу "Інтер": програми "Шанс", "Перехрестя кохання", "Бадьорого ранку". Глядачі по-різному ставляться до цих експериментів. Така синтеза - це намагання керівництва каналу загравати як з україномовною, так і з російськомовною частиною аудиторії, тимчасом як українські телеканали повинні додержувати єдиної мовної політики, спрямованої на утвердження державної мови. Отже, для всіх трьох каналів характерна двомовність, яка виявляється не лише в чергуванні україно- і російськомовних передач, айв одночасному використанні двох мов у одній телепередачі.

В Україні питома вага російського продукту на загальнонаціональних каналах збільшується також коштом ретрансляції ("Інтер") і ліцензійного показу (СТБ, "1 + 1"). Натомість частка продукції українського виробництва залишається мізерною. Така ситуація сприяє поширенню російських культурних зразків на теренах України, що свідчить про тотальну експансію через мовну ретрансляцію російської культури, цінностей та ідеології на Українську суверенну державу. Цьому сприяє також відкритість мовного каналу (адже російську мову розуміють усі глядачі України).

На ще один додатковий чинник дальшого зросійщення телепростору звертає увагу Товариство "Просвіта". У зверненні до мера Києва О.Омельченка воно зауважує, що до багатьох добре вже відомих чинників русифікації інформаційного простору столиці України Додався відносно новий чинник - мережі кабельного телебачення. Саме через кабельне телебачення ретранслюються численні канали Росії.

Значну частину ефіру займають російські або перекладені російською мовою фільми, супроводжувані українськими субтитрами. Якщо для російських фільмів ще можна знайти бодай якесь виправдання, скажімо, збереження інтонації та голосу актора, то вже абсолютно парадоксально виглядає англомовний фільм, перекладений російською з українськими субтитрами (наприклад, "Поліцейський-няня" - канал "Інтер").

Переклад українською (державною) мовою російських (іноземних) фільмів узагалі викликає обурення частини телеаудиторії. Якщо таке ставлення закріпиться як норма для українського соціо-культурного середовища, тоді стратегічно важливий, з погляду національної ідеології, телепростір України можна буде вважати остаточно відданим сусідній державі.

Ще одну тенденцію в ставленні до української мови можна відзначити, переглядаючи гумористичні програми. На першому місці в рейтингу - шоу Вєрки Сердючки, "Повне мамаду" чи ще одне дитя цього ж творчого колективу - "Комедійний квартет". Скрізь культивація суржику. Безперечно, це дуже негативно впливає на глядацьку аудиторію. Замість пропагування державної мови пропагується суржик. Дехто вважає, що в цей спосіб. таке потворне явище, як суржик, висміюється, проте на більшість глядачів це справляє протилежний ефект. Наше телебачення повинне позбуватися суржику. Невже ми не вміємо жартувати рідною мовою? Тим часом склалася абсурдна ситуація: на українському телебаченні немає жодної гумористичної передачі українською мовою.

Усі наведені факти - грубе порушення закону України "Про телебачення і радіомовлення". Як випливає з результатів нашого аналізу, лише канал УТ-1 близький до виконання закону, два інші канали грубо порушують чинне законодавство і ніяк не намагаються змінити ситуацію, а держава фактично не втручається в цей процес.

Сподіватися позитивних змін у телеефірі можна тільки за умови, що зміниться один з таких чинників: або держава чи патріотичні організації почнуть вкладати гроші в розвиток справжнього, сучасного, цікавого, динамічного, українського своїм духом і змістом телебачення, або відбудеться зрушення в самому суспільстві, з'явиться соціальне замовлення. Тоді українська мова сприйматиметься не як реверанс у бік законодавчих вимог щодо вжитку її на телебаченні, а стане органічною частиною живого процесу. Тільки в такому разі кількість тих, хто поважатиме себе і рідну мову, зросте.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розділ 1. Українська мова на телебаченні: сьогочасна ситуація	\|	Інноваційні процеси в мові телебачення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.