Ціни зовнішнього ринку

У більшості держав з розвинутою ринковою економікою запроваджуються різні методи державного регулювання цін, які відповідають загальній політиці держави та напрямам розвитку економіки.

Сполучені Штати Америки

Так, у Сполучених Штатах Америки до 80-х років XX ст. ціни в основному були вільні. Централізоване регулювання здійснювалось тільки на обмежені групи споживчих товарів. Але й це обмежене регулювання (підвищення роздрібних цін) після позитивних наслідків (підвищення зайнятості населення, зростання заробітної плати, збільшення валового національного продукту) призвело до негативних наслідків. Заморожування цін і заробітної плати обмежувало обіг коштів, гальмувало інвестиційну політику, знижувало рівень ділової активності, стримувало зростання доходів.

Недостатні інвестиції в енергетичне господарство спричинили втрату зацікавленості у добувних галузях, у розробці нових родовищ нафти, газу, що привело до збільшення імпорту цих товарів. Тепер державне фінансування та регулювання цін обмежені й головним завданням є активне запровадження ринкових відносин та методів непрямого регулювання цін, серед головних напрямів якого можна виокремити:

• регулювання кредитно-грошової політики через облікові ставки банківських кредитів (це головним чином стосується федеральних резервних банків);

• державну закупівлю товарів з метою зменшення дефіциту та розвитку конкуренції;

• зменшення дефіциту державного бюджету;

• диференційовану податкову політику та ін.

Пряме державне регулювання застосовується тільки для підприємств-монополістів, які підпадають під антитрестовське регулювання. В цілому в США контролюється 5—10 % цін.

На продукцію окремих галузей (сільського господарства, молочної, харчової промисловості) держава встановлює так звані контрольні ціни. За ними сільськогосподарський виробник має можливість отримати від держави позику під врожай поточного року та розплатитися після реалізації врожаю за ринковими цінами. Якщо ринкова ціна є нижчою, ніж контрольна, встановлена Конгресом, то держава зобов'язується викупити врожай за цими цінами. З 1985 р. проводиться політика, спрямована на зниження позикової ставки за кредитами, які надаються фермерам.

Франція

У Франції державою прямо регулюються ціни на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги. До державного сектору в економіці країни належать тільки галузі-монополісти (газова промисловість, електроенергетика, транспорт), а також національний і комерційний банки, страхові компанії. Для підприємств цих галузей встановлюються більшість показників та параметрів господарської діяльності. Сьогодні державою регулюється 20 % цін, тоді як решта 80 % — вільні. Регулювання цін у Франції є однією зі складових загальної державної політики регулювання економіки.

У зв'язку з економічною кризою в середині 60-х років уряд Франції почав проводити нову економічну політику (розвиток без інфляції) з одночасним замороженням цін на продукти харчування та послуги. Така політика жорстокого регулювання тривала до 80-х років і здійснювалася через:

• контракти стабільності — угоди держави з підприємствами-виробниками, за якими останні могли підвищувати ціни на одні товари, але водночас знижувати на інші. Головною метою була підтримка стабільності загального рівня цін;

• програмні контракти — контракти на товари, які контролювалися державою. Підприємство-виробник мало надавати державним органам всю інформацію стосовно власних інвестицій, фінансового стану, зайнятості, перспектив розвитку і виходу на зовнішній ринок, а також щодо встановлення цін, стану ринку та конкуренції, якості виробів тощо. Останнє слово стосовно цін залишалось за державою;

• контракти проти підвищення цін — це контракти, за якими уряд брав на себе зобов'язання не застосовувати заходів щодо підвищення витрат виробництва.

Також уряд Франції почав застосовувати політику блокування та регулювання цін. Але згодом з'ясувалося, що така система жорсткого контролю за цінами діє досить неефективно — ринок став менш гнучким, стримувалося виробництво, обмежувалася мобільність ринків праці, товарів та послуг. Тому уряд Франції прийняв нову програму лібералізації цін. Починаючи з середини 80-х років з-під державного контролю було виведено до 90 % цін промислового виробництва. Контроль за цінами набув іншого характеру. Головними стали непрямі методи регулювання. Тому водночас з рішенням про лібералізацію цін було прийнято рішення про цінову конкуренцію, за яким заборонялось утворювати будь-які спілки виробників, імпортерів, оптових та роздрібних фірм, які реалізують товари, а також заборонялись угоди про різні види мінімальних та рекомендованих цін.

Водночас зі зміною політики уряду Франції в галузі регулювання цін було змінено й систему органів ціноутворення, які були перетворені у департаменти з конкуренції Міністерства з планування та фінансів, галузевих міністерств. Головним завданням контролерів став нагляд за державною дисципліною цін.

Іспанія

Контроль за формуванням цін в Іспанії здійснюється Великою радою з цін при Міністерстві економіки та фінансів, яка за своєю суттю є робочим органом Урядової комісії з економічних питань.

Регулювання цін здійснюється в основному на продукти першої необхідності, а також на продукцію підприємств-монополістів. Перелік контрольованих державою товарів публікується в пресі. На засіданнях Великої ради розглядаються питання зміни цін на конкретні товари та послуги, розробка рекомендацій щодо цих питань, нагляду за виконанням рішень урядової комісії та ін. Контроль за цінами поширюється не тільки на державні, а й на інші, в тому числі й приватні, підприємства.

Державне регулювання цін здійснюється на підставі дозвільних, повідомних та місцевих цін. Відмінність полягає в різних рівнях прийняття рішень щодо їх підвищення. Так, за дозвільних цін дозвіл на їх підвищення може надати тільки Рада з цін (на газ, електроенергію, паливо, фармацевтичні товари, телеграфні послуги, залізничні, автомобільні пасажирські перевезення та ін.). Підвищення за повідомних цін (па олію, фуражне зерно, мінеральні добрива) може здійснюватися тільки після повідомлення про це Верховної Ради за один місяць До його здійснення. Підвищення місцевих цін перебуває в повній компетенції провінціальних комісій з цін.

Але останнім часом кількість товарів та підприємств, які підлягають регулюванню цін, зменшується, і сьогодні частка регульованих державою цін становить усього 10 % від загальної структури споживчих цін.

Данія

Більш ліберальна система регулювання цін діє в Данії. Вона формується під впливом різних ринкових чинників. Головною метою державного регулювання є встановлення умов, які б сприяли розвитку вільної конкуренції. Як правило, ціни встановлюють виробники під впливом попиту та пропозиції. Держава впливає на ціни через систему податків і відповідне зниження витрат виробництва. В цілому частка твердих та регульованих державою цін становить 6 % від загальної структури цін.

Головним законодавчим документом, за яким здійснюється регулювання цін, є Закон про конкуренцію. Ціни підприємств-монополістів контролює Рада з питань конкуренції, члени якої призначаються міністром промисловості країни. На сільськогосподарську продукцію ціни встановлюються під впливом механізму політики Ради Європейського Співтовариства.

Греція

Державне регулювання цін у Греції здійснюється особливим механізмом, і сьогодні частка регульованих цін становить приблизно 20 % від загальної кількості споживчих товарів та послуг. Усі товари та послуги, на які встановлюються та регулюються ціни, поділяються на дві групи.

До першої належать товари та послуги, ціни на які встановлюються урядом або іншими державними установами. Щодо пшениці, тютюну, тарифів на електроенергію, громадського транспорту, зв'язку, авіа пасажирських перевезень тощо, то рішення про зміну цін покладено на Міжміністерський комітет з цін та доходів, який очолює міністр національної економіки.

До другої належать усі інші товари, ціни на які можуть встановлювати також при узгодженні з місцевими органами. Всі ці товари підрозділяються на три категорії:

• суттєво недостатні — товари, на які встановлюються найбільші обмеження: максимальний прибуток для оптової і роздрібної торгівлі. До цієї категорії входять головні продукти харчування (сири, хліб, борошно, цукор та ін.), безалкогольні напої, послуги ресторанів, барів, деякі види автомобілів, паливо, газ, послуги таксі;

• суттєво достатні — окремі види сировини, напівфабрикати, домашнє обладнання, послуги ресторанів вищої категорії та ін. Ціни на ці товари і послуги контролюються тільки з однією метою — запобігання отриманню занадто великого торговельного прибутку;

• несуттєві — це товари не першої необхідності, на які встановлюються вільні ціни.

Особливістю Греції є також встановлення державними органами розміру орендної плати на житло, незважаючи на те, що весь житловий фонд перебуває у приватній власності.

Право встановлення цін або обмежень за ними також має Міністерство торгівлі країни, в якому діє особливий відділ. У підпорядкуванні в нього є підрозділ ринкової політики, який постійно контролює ціни на ринку. Крім того, двічі на рік у державі проводиться розпродаж товарів за зниженими цінами.

Швеція

Регулювання цін у Швеції здійснюється державним управлінням цін та конкуренції, яке підпорядковується міністерству громадської адміністрації та конторам, які діють у всіх 23 губерніях країни. За більшістю товарів державне регулювання здійснюється непрямими методами. Фахівці та економісти вважають, що жорстке пряме регулювання (заморожений) цін може дати тільки короткочасний ефект і воно потрібне лише для знешкодження миттєвої інфляції та її наслідків.

Регулювання цін на деякі товари (лікеро-горілчані вироби, поштові послуги, аптечну продукцію) здійснюється через державні органи, оскільки це, як правило, монопольна державна продукція. Так, кожного року укладається угода між урядом та об'єднанням сільськогосподарських виробників, в якій установлюється рівень цін на вироби (зерно, молоко, яйця) з умовою відтворення витрат виробників. Фіксується такий рівень цін, який гарантує відтворення. Для цього відтворення залучаються кошти від мита імпортованої продукції (різниця між найвищими цінами на внутрішньому ринку та цінами зовнішнього ринку).

З метою соціального захисту населення у Швеції надають різноманітні субсидії та позики. Крім того, щороку в державі проводиться індексація доходів населення, з урахуванням цін на товари, що входять у мінімальний споживчий кошик. Але індексація має обмеження й проводиться тільки в угодах довгострокового характеру та контрактах з найму житла та приміщень.

Японія

Регулювання цін у Японії здійснює Бюро цін Управління економічного планування. До його функцій належать вивчення кон'юнктури ринку та його змін, аналіз динаміки цін за певний період, розробка заходів щодо підтримки попиту і цін на відносно стабільному рівні, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

В Японії забороняється встановлення як монопольно високих, так і монопольно низьких цін, які можуть завдати шкоду та загрозу вільній конкуренції. Вводиться також заборона на одночасне підвищення цін на споживчі товари. Підвищення цін окремими підприємствами та фірмами можливе тільки з дозволу спеціальної комісії зі справедливих цін і тільки після чіткого обґрунтування. В цілому в Японії регулюється до 20 % цін на споживчі товари.

Фінляндія

Особлива система регулювання цін діє у Фінляндії. Державне регулювання цін здійснює Міністерство торгівлі. Планування цін і контроль за ними проводяться на продукти харчування, зерно, енергоносії, лікеро-горілчані вироби. Державна політика регулювання цін повністю прив'язується до загальної державної політики економічного регулювання. Так, якщо підприємство реалізує свої вироби за цінами, доступними для широких верств населення, то воно може отримати кредит на підприємництво з низькими відсотками.

Уся система ціноутворення в державі доволі гнучка. Наприклад, на підприємствах масового харчування з метою стимулювання продажу цілої порції страви встановлюють ціну тільки на 25—30 % вищу, ніж за її половину. В готельній індустрії стимулюється збільшення строків проживання та користування побутовими послугами (так, при проживанні в готелі більше 1 доби ціна за користування пральнею, хімчисткою зменшується досить суттєво). Значно нижчі ціпи у роздрібній торгівлі для членів акціонерних товариств — їх засновників. Щороку перед Різдвом проводяться ярмарки, на яких ціни досить високі, але після Різдва ціни знижуються аж на 70 %.

Важливим методом регулювання цін є система оподаткування. На овочі та інші товари першої необхідності діють пільги з податків. Більше того, на імпортні вітамінізовані товари податки взагалі не накладаються.

Усі перспективні програми Фінляндії базуються на планових розрахунках цін на майбутнє, визначенні кон'юнктури ринку, перспектив розвитку науково-технічного прогресу тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Магнітне поле у вакуумі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.