• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Міжнародний договір України

В Україні правова природа міжнародного договору як самостійного джерела права визначається Законом України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. Названий закон застосовується до всіх міжнародних договорів України - міждержавних, міжурядових і міжвідомчих, регульованих нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування (договір, угода, кон­венція, пакт, протокол, обмін листами або нотами, інші форми і найменування міжнародних договорів). Ним передбачаються три види міжнародних договорів: міждержавні; міжурядові та міжвідомчі.

Від імені України укладаються (є міждержавними) такі міжнародні дого­вори:

а) політичні, територіальні, мирні;

б) що стосуються прав та свобод людини;

в) про громадянство;

г) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єд­
наннях (організаціях), системах колективної безпеки;

д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних
Сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на тери­
торію України;

є) про використання території та природних ресурсів України;

є) яким за згодою Сторін надається міждержавний характер.

Від імені Уряду (є міжурядовими) укладаються міжнародні договори з економічних, торговельних, науково-технічних та інших питань, що належать до його компетенції.

Від імені міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України (є міжвідомчими) укладаються міжнародні договори з питань, що належать до їх компетенції.

Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального закону про ратифікацію, який підписується Головою Верховної Ради України.

Ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співпрацю, про нейтралітет), загальноекономічні (про економічну та науково-технічну співпрацю), з загальних фінансових питань, з пи-іань позики та кредиту, територіальні, мирні; б) що стосуються прав та свобод людини і громадянина; в) про громадянство; г) про участь в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних Сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на територію України; є) про історичне та культурне надбання народу України; є) виконання яких обумовлює зміну діючих чи ухвалення нових законів України; ж) інші між­народні договори, ратифікація яких передбачена законом чи самим міжнародним

договором.

Якщо на ратифікацію подано міжнародний договір, виконання якого потре­бує ухвалення нових законів України, проекти законів про ратифікацію та про змі­ни до законодавчих актів подаються на розгляд Верховної Ради України разом і ухвалюються одночасно. Якщо міжнародний договір України містить положення, що суперечать Конституції України, його ратифікація можлива після внесення відповідних змін до Конституції України.

Обмін ратифікаційними грамотами і передача грамот про ратифікацію міжнародних договорів України на зберігання депозитаріям здійснюються Мініс­терством закордонних справ України або за його дорученням - дипломатичним представництвом України чи представництвом України при міжнародній органі­зації.

Рішення про приєднання України до міжнародних договорів або їх прийн­яття ухвалюються: а) щодо договорів, які потребують ратифікації, - Верховною Радою України у формі закону; б) щодо договорів, які не потребують ратифікації, і приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені України, Президен­том України у формі указу; в) щодо договорів, які не підлягають ратифікації, і приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені Уряду України, -Урядом України у формі постанови.

Далі розглянемо проблему дотримання міжнародних договорів України. Вони підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжна­родного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних догово­рів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів. Президент України і Уряд України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції яких входять питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують ви­конання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для Української

183

Гпава21. Система законодавства

Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їх зобов'я­зань.

Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України. На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України повинно надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконан­ням міжнародного договору України. У разі неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерст­во закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.

Дія міжнародних договорів України на території України. Відповідно до ст. 17 названого Закону укладені і належним чином ратифіковані міжнародні дого­вори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавст­ва. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі за­кону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. У випадках, коли для виконання міжнародного договору України необхідно ухвалення закону України чи постанови Верховної Ради України, указу Президента України, постанови Уря­ду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної вико­навчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим за погодженням з Міні­стерством юстиції України у встановленому порядку подають пропозиції про при­йняття відповідного акта.

Опублікування міжнародних договорів України. Договори, що набрали чинності для України, - ратифіковані договори і договори, затвердження, прийнят­тя або приєднання до яких здійснено на підставі рішень відповідно Верховної Ра­ди України або Президента України, договори, що набрали чинності з моменту підписання їх Президентом України, публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", в газеті Верховної Ради України та у "Зібранні діючих міжнародних до­говорів України". Договори, що набрали чинності для України, міжнародні дого­вори, що не потребують ратифікації, затвердження, прийняття або приєднання відповідно Верховною Радою України або Президентом України, а також догово­ри, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Уряду України, публікуються у "Зібранні постанов Уряду України" та в газеті Уряду України.

Реєстрація міжнародних договорів, що набрали чинності для України, здійс­нюється Міністерством закордонних справ України у Секретаріаті Організації Об'­єднаних Націй та у відповідних органах інших міжнародних організацій.

5. Поняття і форми "удосконалення" законодавства

Проблема удосконалення законодавства виникла не сьогодні. Ще Ф. Бекон піднімав цю проблему. Він так розумів її: "Якщо закони, нагромаджуючись один на другий, виросли у величезні томи або якщо вони так змішалися і переплуталися

Загальна теорія держави і права

між собою, що необхідно розглянути їх заново і звести до розумного і зручного толу, іо ця робота має бути виконана передовсім". А далі: "Для такого роду очи­щень закону або створення нових дігест слід виконати наступні п'ять речей. По-мерше, необхідно відкинути застарілі закони, яких Юстиніан назвав старинними казками. Потім необхідно, розглянувши всі антиномії, залишити найбільш розумні «акони, суперечливі ж знищити. По-третє, розглянувши гомонойомії, тобто зако­ни, які мають однаковий смисл і по-суті які лише повторюють одне й те ж, зберег-і и лише ті з них, які найбільш повно і досконало виражають думку. По-четверте, якщо які-небудь із законів не дають чітких визначень, а лише ставлять питання, залишаючи їх невирішеними, то їх також необхідно виключити із зводу. По-п'яте, необхідно скоротити і стиснути тексти законів, які занадто багатослівні і розши­рені". Слова Ф.Бекона звучать нині з особливою актуальністю.

Разом з тим, дослідження проблеми удосконалення законодавства в Україні лише розпочинаються. Вже згадуваний вітчизняний учений Погорєлов Є.В. у ди­сертаційному дослідженні визначає, що удосконалення законодавства - це діяль­ність компетентних органів держави по підтримці якісного стану законодавства (якості його змісту і форми) у відповідності з потребами розвитку суспільних від­носин, яка спрямована на забезпечення ефективності правового регулювання. По­казниками якісного стану законодавства при цьому вважаються: а) його ціліс­ність; б) точність; в) визначеність; г) узгодженість; д) повнота; є) стабільність; є) динамізм; ж) доступність; з) оглядовість. Російський вчений Горобець В.Д. удо­сконалення законодавства розуміє як складову частину правової реформи, при цьому дає таке визначення: удосконалення законодавства - це процес, який забез­печує постійну відповідність юридичних норм суспільним відносинам, що реально формуються^ шляхом своєчасного видання необхідних правових актів, які за зміс­том формок) вираження відповідають об'єктивним потребам суспільства, що роз­вивається.

В юридичній літературі визначаються й інші критерії досконалості норматив­но-правового акту: а) усі закріплені правовим актом норми права володіють влас­тивостями нормативності, формальної визначеності і загальнообов'язковості, не містять прогалин і протиріч; б) нормативно-правовий акт передбачає дієвий юри­дичний механізм, який забезпечує реальну дію його норм; в) текст нормативно-правового акту підготовлено у відповідністю з вимогами мовної граматики, він чі­тко, логічно й зрозуміло викладає норми права.

В країнах Європейського Союзу використовуються такі критерії якості нор­мативних документів:

1) норми для користувача: ясність, простота та доступність для громадян;

2) концептуальні норми: пристосовуваність та взаємозв'язок з іншими нор­мативними актами та міжнародними нормами;

3) юридичні норми: структура, логіка, чітке редагування та термінологія, мо­жливість дії, що позбавлена будь-якої двозначності;

4) норми ефективності: пристосовуваність до чітко окреслених проблем та до реалістичних ситуацій;

Гпава21. Система законодавства

5) економічні та аналітичні норми: співвідношення "вартість-переваги" і сі співвідношення "вартість-ефективність"; передбачуваний вплив на підприємства, конкурентноздатність та обміни;

6) норми впровадження в дію: здійсненність та легкість виконання, сприй­няття населенням та наявність необхідних засобів.

Погорєлов Є. В. у своєму дисертаційному дослідженні визначає такі форми удосконалення законодавства:

1) обговорення проектів нормативно-правових актів;

2) узгодження проектів нормативно-правових актів;

3) експертизу нормопроектів;

4) підписання законів Президентом України;

5) державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів відпо­відними органами юстиції;

6) новелізацію та ревізію чинних нормативно-правових актів;

7) скасування незаконних чинних нормативно-правових актів;

8) офіційне нормативне тлумачення чинних нормативно-правових актів;

9) припинення чинності неконституційних та незаконних нормативно-правових актів судовими рішеннями;

10) систематизацію нормативно-правових актів, в тому числі, і їх коди­фікацію.

Вищеназваний російський вчений Горобець В. Д., крім того, виділяє, на його думку, "найважливіший компонент удосконалення законодавства" - науково об­ґрунтоване планування роботи з підготовки нормативно-правових актів, яке включає такі елементи:

складання програми взаємозв'язаних між собою проблем, які підлягають за­конодавчому вирішенню і мають як загальнотеоретичний, так і галузевий харак­тер;

залучення як розробників законопроектів вчених і практиків, які займаються відповідними галузями права;

проведення кваліфікованої експертизи підготовлених законопроектів, втілен­ня практики їх публічного захисту;

направлення апробованих експертизою наукових положень, висновків і конк­ретних пропозиції з удосконалення законодавства до компетентних нормотворчих інстанцій;

залучення авторів законопроекту як експертів у безпосередній практичній ре­алізації правових досліджень;

аналіз ефективності втілюваних результатів правових досліджень поряд з ви­явленням ефективності законодавства в процесі його застосування.

Далі розглянемо суть систематизації - одну з головних форм удосконалення законодавства.

Переглядів: 628