Основни теоретичні відомості.

В розглянутих вище традиційних приладах грунт опиняеться в умовах , що не повною мірою

Моделює його роботу у випадку трьохосьового стискання. Наявність жорстких обойм і заз-далегідь фіксованоі площини зсування, змінення площі поперечного перерізу зразка при зсу-

ванні спотворює результати ,які отримують. На них впливае тертя по бічній поверхні зразка,

заклинювання ґрунтових частинок, нерівномірне розподілення дотичних напружень на пло- щині зсуву і т. ін. Тому останнім часом більш розповсюджуються нови прилади-стабіломет- ри, принципова схема якого наведена на рис.7.1.Він призначенні для випробувань грунту в

умовах трьохосьового стиснення і при цьому відсутня фіксована площина зсування,можно

створювати будь-яке співвідношення головних напружень та змінювати їх під час єкспери-

менту.Стабілометр дозволяе комплексно отримувати основні механічні характеристики грунтів: модуль деформації, коєфіціент бічного тиску й розширення, питоме зчеплення та кут внутрішнього тертя, коєфіціенти ущільнення й фільтрації ( при заданому тиску), поровой тиск та ін. Всі ці характеристики отримують з однієї проби грунту при одному експерименті.

Рис.7.1. Схематичний розріз стабілометра.

1-Завантажувалбний шток; 2-стопорний гвинт; 3-плаваючи поршень; 4-рухомий штамп;

5-зразок грунту; 6-гумова оболонка; 7-нерухомий штамп; 8-трубопровод тиску; 9-ніжня дре-

нажна трубка; 10-база; 11-верхня дренажна трубка; 12-прозора камера; 13-індикатор.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Результати визначення опору грунту зсувау ( приклад ).	\|	Принціп роботи стабілометра.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.