Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 5.1. Зовнішні зв’язки

РОЗДІЛ V ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ

5.1.1. Зовнішні зв’язки та їх форми.

5.1.2. Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами СНД.

5.1.3. Економічна інтеграція України в європейську світову структуру

Рекомендована література: 16,20, 25, 27, 31, 35, 54, 55, 56, 65, 66, 67, 72, 75.

5.1.1.Зовнішні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.

За змістом, характером, предметами обміну, зв’язки поділяються на політичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті стосунки громадян. За часовою тривалістю бувають тимчасові, стабільні, довготривалі. За територією: з країнами Європи, Азії, Америки. За рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами, країнами, що розвиваються, з бувшими республіками СНГ.

Форми зовнішніх зв’язків: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно-посередницьких, юридичних), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо.

В основі зовнішньоекономічної діяльності лежить міжнародний поділ праці.

Центральними органами управління зовнішніми зв’язками є Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України. У низових територіально-адміністративних ланках – місцеві Ради народних депутатів, управління міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків у системі обласної державної адміністрації.

5.1.2. За географічною ознакою зовнішньоекономічні зв’язки України ділять на:

1) відносини з країнами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР;

2) відносини з іншими зарубіжними державами.

У першій групі пріорітетними є стосунки з Російською Федерацією. Двосторонні експортно-імпортні відносини України з Росією є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатуолю на усьому пострадянському просторі.

Основу українського експорту до Росії становлять продукція металургійної промисловості (вироби з чорних металів, феросплави, профілі, алюміній) продукція машинобудування 9 електромашини, вантажні автомобілі, двигуни тощо) сільськогосподарська продукція ( мсо- молочні продукти, цукор, алкогольні напої, консервовані продукти і ін..), продукція хімічної промисловості ( шини, пластмаси і вироби з них, фарби, органічні хімічні сполуки, мийні засоби).

Імпорт з Росії- головна стаття енергоносії ( нафта та газ), які становлять понад 70% від загального обсягу ввезення. З Росії також ввозиться також багато видів продукції машинобудування, механічного обладнання, легкові автомобілі. Ввозять синтетичний каучук.

Найбільшою комплексною статтею товарної торгівлі з Туркменістаном становлять продовольчі товари ( борошно, цукор, яловичина). Зростає експорт продукції машинобудування- рідинні насоси, механічні пистрої, електричні машини та промислове обладнання. Збільшуються обсяги експорту продукції хімічної промисловості, лікарських засобів, шин.

Імпорт проходить по статті « природний газ»

Основні статті українського експорту до Казахстану це ядерні реактори, електричні машини, прокатні стани, залізничні локомотиви та інші види продукції машинобудування, феросплави, труби, прокат, вироби з чорних металів, лікарські засоби, штучний графіт, шини та ін..

Основні статті українського експорту до Білорусії є товари металургійної промисловості ( чорні метали, труби, плоский прокат, профілі , феросплави тощо) та машинобудування 9 механічне обладнання, електричні машини, обладнання для автомобілів та інг.) багато експортується продукції хімічної промисловості 9 шини, пластмаса, дубильні екстрати, фарби, полімери, органічні хімічні сполуки, продукти неорганічної хімії), а також продукти харчування ( зерно, цукор, кондитерські вироби, олія, жири, борошно, алкогольні напої),.

Імпортує Україна трактори, вантажні автомобілі, холодильники, побутові пилади, обладнання і устаткування, полімери, добрива, нафту і нафтопродукти, фармацевтику та хімічні продукти, троси та канати.

Важливі стосунки з Узбекистаном, який для України поставляє газ. Предметами українського експорту до Узбекистану є продукція металургійної промисловості, машинобудування 9 електричні машини, ядерні реактори), вироби хімічної промисловості та продовольчі товари (цукор, олія, борошно, крупа)

З Азебарджану експортуються крани, нафтопродукти, вироби легкої промисловості ( бавовняне волокно, прядиво) та інші.

До Грузії Україна експортує продовольчі товари ( цукор, етиловий спирт і ін..), товари хімічної промисловості ( лікарські препарати, шини, пластмаси) продукцію металургії. З Грузії отримуємо цитрусові, вина та деякі види машино технічної та хімічної продукції.

Основними предметами експорту продукції до Молдови є енергоносії, нафтопродукти, продукція металургійної промисловості, продовольчі товари, продукція хімічної промисловості, лікарські засоби, електричні машини та устаткування, вантажні автомобілі.

Перспективною формою міждержавних зв’язків є економічна інтеграція суміжних прикордоних територій.

На основі МПП сформувався профіль міжнародної спеціалізації України. У системі МПП Україна спеціалізується на виробництві машин (промислове устаткування, магістральні тепловози, трактори, екскаватори, судна, автомобілі, сільськогосподарські машини, верстати, прилади, турбіни, обчислювальна техніка), продукції чорної металургії (залізна та марганцева руда, прокат), вугілля, харчових продуктів (цукор, рослинна олія, мука, макаронні вироби, сіль, кондитерські вироби, овочеві консерви, м’ясо, молоко), хімікатів, програмного забезпечення для ЕОМ.

Україна має висококваліфікований науково-технічний і технологічний потенціали в літакобудуванні. Випущено три принципово нові моделі літаків – Ан-70, Ан-140, Ан-38, що вважаються перспективними моделями ХХI ст.

Великі можливості для виходу на міжнародний економічний простір має вітчизняна ракетно-космічна галузь. Реалізуються міжнародні програми ракетно-космічного комплексу морського базування “Морський старт” і “Глобастер”, де застосовуватимуться українські ракетоносії “Дніпро”, “Зеніт”, ”Циклон”.

Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п’ятірки країн світу із замкнутим циклом виробництва цієї складної і високотехнологічної продукції.

Дев’ять суднобудівних заводів України спроможні виконувати замовлення на будівництво сучасних суден.

Високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва є і в приладобудуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому машинобудуванні.

Великі потенційні можливості України у виході на світовий ринок з продукцією АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олії.

Характер участі економіки держави в міжнародному поділі праці проявляється в товарно-галузевій структурі вивозу і ввозу.

Ефективною формою зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, особливо при спільному виготовленні деталей і вузлів для телевізорів, комп’ютерів, бурякозбиральних комбайнів тощо. Перспективною є співпраця з технічно розвиненими країнами. На цій базі закономірно формуються міжнародні галузеві (автомобілебудівні) і міжгалузеві (агропромислові) комплекси з участю українських партнерів).

Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці – прямі зв’язки підприємств, спільне підприємництво, спеціальні економічні зони. Прямі економічні зв’язки передбачають різнобічне співробітництво без посередників (міністерств, інших суб’єктів). Вони включають обмін деталями і вузлами, новими технологіями, досвідом праці, спільну науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу.

Включення України до системи світогосподарських зв’язків супроводжується адаптацією структури її економіки, всього господарського механізму до надзвичайно високих вимог, які диктує світове ринкове господарство. Інтегруючись у світове господарство, Україна прагне розвивати зовнішньоекономічні відносини у всій різноманітності їхніх форм. Однією з таких форм міжнародного співробітництва є спільні підприємства (СП) з участю іноземного капіталу.

СП як найбільш зріла форма міжнародного співробітництва можуть позитивно впливати на формування нової структури економіки України і процеси ринкової орієнтації та сприяти інтеграції у світову систему господарювання. Особливе значення має діяльність СП щодо запозичення передових технологій та досвіду управління, розвитку експортоорієнтованих та імпортозамінних видів продукції, забезпечення виходу вітчизняної продукції на світовий ринок. Участь у спільних підприємствах зарубіжного партнера, який, як правило, вже займає позиції на світовому ринку, у ряді випадків дає українській стороні єдину можливість вийти на ринки інших країн та закріпитися там. У міжнародній практиці набули поширення два варіанти функціонування спільних підприємств: перший, коли спільні підприємства інтегруються в суспільногосподарський комплекс приймаючої країни, другий, коли вони функціонують у межах господарського анклаву, утвореного на території країни.

Усі СП, що діють на території України (а їх за даними Держкомстатистики України за 1998 р. близько 3 тис.), функціонують за першою моделлю. Це й зумовлює те, що вони мають такі ж самі проблеми, що і всі інші суб’єкти господарювання. СП поки ще є єдиними на території України організаційно самостійними суб’єктами господарювання і можуть стати каталізаторами необхідних структурних зрушень в економіці. Надана СП самостійність у здійснені виробничої, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності дає їм можливість виробляти й ефективно здійснювати особливу стратегію.

СП здебільшого мають комплексний характер. У них поєднуються кілька видів діяльності. Це забезпечує ефективне використання спільних інвестицій українських та іноземних підприємств і компаній.

Пряме інвестування коштів іноземними фірмами у виробничу діяльність спільних об’єднань сприяє швидкому входженню в ринкові відносини, позитивно позначається на розвитку підприємства та демонополізації виробництва, посилює конкурентоспроможність продукції. Особливого значення тут набуває вкладення іноземного капіталу при одночасному застосуванні нових технологій або нових важливих елементів технологій виробництва продукції, що дає змогу значно підвищити продуктивність праці, збільшити доходність галузей та прибуток трудових колективів.

За соціально-економічною сутністю спільні підприємства є ефективною формою міжнародної кооперації українських підприємств, об’єднань та інших виробничих структур з іноземними фірмами і компаніями на взаємовигідних засадах. При їх створені заінтересовані учасники можуть об’єднувати для спільного використання не тільки кошти, а й матеріальні ресурси, інтелектуальні цінності, ноу-хау, технологічні проекти, діяльність спеціалістів, наукових працівників тощо. СП – це одна з ознак процесу інтернаціоналізації капіталу та виробництва, а також конкретний господарський механізм об’єднання капіталів та економічних інтересів різної національної належності.

Перспективним є створення спеціальних економічних зон. Важливим є технічне співробітництво з зарубіжжям, яке здійснюється у формі обміну новою технікою і технологією, досвідом.

5.1.3. Інтеграція України у світові економічні процеси повинна грунтуватися на міцних міжнародних фінансово - кредитних зв’язках.

Ефективною формою міждержавних зв’язків є інтуризм.

Міжнародна економічна інтеграція- це високий рівень розвитку міжнародних відносин, за яких процес господарсько-політичного обладнання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійсненні узгодженої міждержавної торгівельно-економічної політики.

Фактори, які забезпечують розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції:

- економічний розвиток країн та регіонів в умовах нерівномірного розподілу природних умов та природних ресурсів;

- закономірності розвитку науково- технічного процесу;

- тенденції демографічних факторів розвитку;

- необхідність розвзання глобальних проблем людства;

- розвиток транспортно- комунальних мереж.

- До основних форм міжнародної економічної інтеграції відносять:

1) зони вільної торгівлі. Тут діє особливий пільговий торговельний режим для країн учасниць за рахунок відміни торговельних обмеже6нь, в першу чергу внутрішнього мита. Держави учасниці своїм рішенням закріплюють окремі митні території, визначають режим економічних відносин між собою та третіми країнами. Між країнами- учасницями зони вільної торгівлі зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, що перетинають їх державний кордон і не допускають перевезення тієї частини товарів, яка може завозитись із третіх країн;

2) митний союз- це двох або кількох держав угода, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такий союз передбачає єдність митної території, однаковий торговий режим у ставленні до третіх країн, включаючи загальні митні трифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих ф непрямих податків та однотипність методів управління національним господарством;

3) зони преференційної торгівлі. Це зона з особливим пільговим торгівельним режимом, коли дві або декілька країн знижують взаємні тарифи на імпортні товари, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами. Вони здійснюють пільгове кредитування і страхування зовнішньоторговельних операцій, надають технічну та фінансову допомогу;

4) спільний ринок. Включає умови вільної торгівлі, митного союзу та забезпечує вільне переміщення товарів, послуг, робочої или, капіталу і формує спільний повноцінний ринковий простір. (ЄС);

5) валютний союз. Передбачає проведення країнами єдиної валютно- фінансової політики4 введення в обіг єдиної валюти, створення єдиного емісійного центру- банку;

6) політичний союз. Передбачає перетворення єдиного ринкового простору в цілісне економічне і політичне утворення

У червні 1994 року між ЄС та Україною підписана угода про Партнерство і співробітництво, яка набрала чинності з березня 1998 року.. угодою передбачена допомога Співтовариства у справі поступового зближеня валютної політики України з політикою Європейської валютної системи.. Це дасть доступ до міжнародног капіталу .

ЄС є другим найбільшим торговим партнером України після Росії.

За прогнозами Міністерства економіки в найближчі роки Україна зможе збільшити зовнішньоторговельний оборот з ЄС у 1,5-2 рази.

Найбільшими торговельними партнерами України є Німеччина, Італія, Великобританія, Польща, Угорщина та Слоіваччина.

Для участі в економічному і валютному союзі країни, що входять до ЄС повинні відповідати таким критеріям:

1) дефіцит держбюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;

2) державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП;

3) темпи інфляції не повинні перевищувати середній показник трьох країн- кандидатів з мінімальною інфляцією більш ніж 1,5 пункта;

4) Довгострокові облікові ставки не повинні перевищувати середній показник з мінімальною інфляцією більш ніж на 2 пункти;

5) Валюта країни повинна бути присутня в механізмі обмінних пунктів європейської валютної системи не менш двох років.

6) Перспективними напрямами інтеграції України в економіку світового господарства є створення українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об’ктами інтелектуальної власності.

Експортний потенціал держави визначається обсягами товарів і послуг, що можуть бутив вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною вигодою для країн.

Україна має значний експортний потенціал. Це продукція чорної металургії, машинобудування, сільського господарства.

Чинники, що стримують експорт:

- негативні тенденції зростання в експорті частки сировинних товарів

- ускладнений вихід на світові ринки українськиї підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку низки країн світу щордо захисту власних ринків;

- недостатній розвиток системи сертифікації та контролю якості експортної продукції в умовах зростання на світових ринках вимог не тільки до науково- технічних параметрів, а й до споживчих та екологічних характеристик продукції;

- відсутність досвіду, знань щодо виходу на світові ринки вітчизняних підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій;

- недостатнє інвестування в неперспективні експортноорієнтовані проекти за рахунок внутрішніх в зовнішніх ресурсів;

- обмежені можливості використання іноземних інвестицій та кредитів для розвитку українського експорту внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України;

Крім цього, на розвиток експортного потенціалу України впливають такі чинники:

- -низька ефективність виробництва;

- исока енерго- та матеріаломісткість продукції;

- исокий рівень спрацюваності основних виробничих фондів;

- відстала технологічна база.

Україна має спільні кордони з шістьма країнами Європи та Російською Федерацією.. Тобто країна є транстериторіальню зоною і характеризується високим коефіцієнтом транзитності.. Це перше місце в Європі.

Через територію України перевозиться щорічно понад 60 млн. т. транзитних вантажів. Потенційні можливості- 220 млн. вантажів.

Новий напрямок розвитку транзитних транспортно- розподільчих функцій України пов’язаний з формуванням Чорноморського економічного співтовариства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Причорноморський економічний район	\|	Тема 6.1. Наукові засади раціонального природокористування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.