Мирова угода

Для реалізації плану санації підприємство повинно бути на певному відрізку часу звільнене від виконання платіжних зобов'язань перед кредиторами. Цього можна досягти шляхом мирової згоди. Можливість домовленості про мирову згоду в процесі провадження справи про банкрутство - ще одне суттєве нововедення в фінансовий механізм санації і банкрутства підприємства. Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами відносно пролонгації термінів сплати належних кредиторам платежів або відносно зменшення суми боргу. Мирова угода здійснюється переважно в тих випадках. Коли боржник знаходиться під загрозою неплатоспроможності і за власною ініціативою звертається з заявою в арбітражний суд відносно порушення справи про власне банкрутство. В даному випадку боржник розраховує здійснити мирову угоду в процесі проведення справи про банкрутство з метою виграшу потрібного часу для проведення санації підприємства. Одночасно з заявою про порушення справи про банкрутство неспроможний боржник подає в арбітражний суд проект мирової угоди, перелік всіх кредиторіві дебіторів з визначенням суми заборгованості, баланс та інші документи, які свідчать про фінансовий та майновий стан боржника.

Мирова угода як спосіб оформлення досягнення домовленості про врегулювання спору досить широко використовується у судовій практиці багатьох країн. В Україні такий засіб припинення провадження у судовій справі передбачений у Цивільному процесуальному та Господарському процесуальному кодексах. Згідно з положеннями зазначених нормативних актів, розв'язання спірних проблем між боржником і кредиторами шляхом укладання мирової угоди припустимо на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

У законодавстві про банкрутство раніше такої форми врегулювання проблем між боржником і кредиторами не передбачалося.

Згідно із Законом про банкрутство у редакції 1999 року (Розділ IV „Мирова угода"), мировою угодою вважається домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів. Наслідками досягнення домовленості про прощення боргу є припинення відповідного зобов'язання.

За зазначеним Законом мирова угода визначається ще й судовою процедурою, яка застосовується до боржника у межах відкритого провадження у справі про банкрутство, спрямованою на відновлення платоспроможності боржника.

Мирова угода укладається щодо вимог, забезпечених заставою, другою та наступних черг, передбачених ст. 31 Закону про банкрутство. Виходячи зі зворотного, мирова угода укладається щодо вимог всіх кредиторів, за винятком зобов'язань з виплати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, включаючи відшкодування кредиту, отриманого на такі цілі; погашення витрат Фонду, гарантування вкладів фізичних осіб; витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, включаючи витрати на роботу ліквідаційної комісії, оплату праці арбітражних керуючих; витрати арбітражного керуючого, що пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; оплату державного мита; витрати на публікацію будь-яких оголошень у справі про банкрутство; на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду.

Від імені боржника мирову угоду у процедурі розпорядження майном укладають сам боржник-підприємець, керівник боржника, повноваження якого як законного представника визначні у статутних документах відповідної юридичної особи, чи арбітражні керуючі у процедурі судової санації та ліквідації. У процедурі санації такою особою є керуючий санацією, а у ліквідаційній процедурі - ліквідатор.

Від імені кредиторів рішення про укладання мирової угоди приймається комітетом кредиторів. Таке рішення приймається простою більшістю голосів кредиторів - членів комітету. Необхідною умовою затвердження мирової угоди визначається наявність письмової згоди на її укладання кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою. Підписує мирову угоду від імені кредиторів голова комітету кредиторів.

Від імені державних органів, які мають право брати участь у справі про банкрутство з боку кредиторів, мирову угоду підписує керівник відповідного органу за місцезнаходженням боржника, наприклад керівник державної податкової служби.

Рішення про укладання мирової угоди на стадії розпорядження майном боржника приймається від імені боржника - юридичної особи керівником такого боржника, який і підписує відповідну угоду. З дня затвердження господарським судом мирової угоди повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, у тому числі й після визнання боржника банкрутом (на стадії ліквідації боржника).

Після затвердження господарським судом мирової угоди стає обов'язковою для боржника (банкрута) та кредиторів. Причому, умови цієї угоди є обов'язковими лише для кредиторів, вимоги яких було включено до реєстру вимог кредиторів. Кредитори, вимоги яких не підлягають задоволенню у межах провадження зі справи про банкрутство або не були заявлені, або були заявлені після закінчення процесуального строку, передбаченого Законом про банкрутство і який не відновлено господарським судом, можуть подати позов із зазначеними вимогами у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (див. інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. №01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів"). Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Для захисту прав кредиторів Законом про банкрутство встановлено, що для кредиторів, які не брали участь в голосуванні або проголосували проти укладання мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладання мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Органи податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і обов'язкових платежів, зобов'язані погодитися на задоволення частини вимог з податків і обов'язкових платежів на умовах мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду (після змін, внесених Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), списується як безнадійна заборгованість та податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх календарних років перед днем подання заяви про погашення справи про банкрутство до господарського суду, розстрочується, відстрочується або списується на умовах мирової угоди. Це підтверджується у листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 07.11.2001 р. №06-10/638 „Щодо деяких питань застосування частини 2 статті 36 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з податковим законодавством, заборгованість може вважатися безнадійною, якщо вона відповідає будь-якій з таких ознак: 1) заборгованість по зобов'язаних, за якими минув строк позовної давності; 2) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної та юридичної особи, оголошеної банкрутом, або юридичної особи, що ліквідується; 3) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності котів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості; 4) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форм-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; 5) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (ст. 1 закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств").

У законодавстві про банкрутство передбачені певні випадки, коли укладення мирової угоди ініціюється арбітражним керуючим. Так, якщо у процедурі санації суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду. Такий крок є останньою можливістю врегулювання проблем заборгованості боржника, а не укладення мирової угоди спричиняє визнання боржника банкрутом та початок ліквідаційної процедури.

Інформацію про затвердження мирової угоди подається арбітражним керуючим у десятиденний строк з дня винесення господарським судом до Міністерства економіки України. Ця вимога викладена у Положенні про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, що затверджено наказом Агентства з питань банкрутства від 06.11.1999 р. № 96.

Після затвердження господарським судом мирової угоди, тобто після набуття нею юридичної сили, мирова угода стає правовстановлювальним документом, на підставі якого провадиться, наприклад, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (див. Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних та фізичних осіб, затверджену наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121).

Крім відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника в умовах мирової угоди може передбачатися також виконання зобов'язань боржника третіми особами, обмін вимог кредиторів на акції боржника (якщо боржник є акціонерним товариством) та задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону. Як зазначалося вище, практично всі цивільно-правові засоби можуть бути використані з метою відновлення платоспроможності боржника, і які, відповідно, стають частиною мирової угоди.

Мирова угода укладається у письмовій формі. Слід мати на увазі, що, згідно з правилами, встановленими ст. 46 Цивільного кодексу України, недодержання передбаченої законом простої письмової форми угоди не спричиняє визнання її через не дійсність, а тільки виключає можливість доведення сторонами наявності угоди показанням свідків.

Крім того, для мирової угоди законодавством про банкрутство передбачені спеціальні умови надання законної сили - мирова угода повинна бути затверджена господарським судом, про що виноситься окрема ухвала. Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони такої угоди.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладання мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.

До такої заяви крім тексту мирової угоди додаються:

—протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладання мирової угоди;

—список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

—зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою.

У практиці проходження такої стадії у судовому провадженні ймовірні випадки, коли будь-хто з кредиторів не погоджується з умовами мирової угоди, якщо вони не цілком відповідають намірам такого кредитора, або має свої заперечення щодо змісту угоди. У разі виникнення такої ситуації відповідному кредиторові надається право виловити свої заперечення. Відповідно, на господарський суд покладається обов'язок заслухати кожного такого кредитора, навіть якщо на засіданні кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.

Тому до документів, перелічених вище, додаються письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладання мирової угоди чи проголосували проти укладання мирової угоди. За їх наявності.

Господарський суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди тільки у разі порушення порядку укладання мирової угоди або коли умови мирової угоди суперечать законодавству. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди вона вважається неукладеною. Винесення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.

Як зазначалося вище, затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражних керуючих, а заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів відміняються. З цього моменту боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Крім того, із затвердженням господарським судом мирової угоди та у разі закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник обов'язково мав сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і обов'язкових платежів, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Певні особливості існують щодо укладання мирової угоди на стадії санації у межах провадження у справі про банкрутство. Ініціює укладення мирової угоди керуючий санацією до завершення встановленого для санації строк, якщо є підстави для відновлення платоспроможності шляхом використання такого засобу. Керуючий санацією подає зборам кредиторів разом зі своїм звітом і проект мирової угоди.

Рішення про укладання мирової угоди приймається зборами кредиторів. Якщо умови укладання мирової угоди зборам кредиторів відхиляються, а інші способи, передбачені відповідним Законом не допомогли відновити платоспроможність боржника, господарський суд приймає рішення про ліквідацію такого боржника. Процедура прийняття рішення зборами кредиторів в Законі не встановлена.

Право на укладання мирової угоди у процесі виконання судового рішення зафіксовано у роз'ясненні Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

За заявою будь-кого з кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове та майнове становище боржника (банкрута), а також коли існують побоювання, що виконання мирової угоди призведе боржника до банкрутства. Розгляд підстав для такого рішення та прийняття відповідного рішення відбувається у межах провадження у справі про банкрутство з виконанням вимог процесуального законодавства.

Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала. Повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство боржника публікується в офіційних друкованих органах.

У процесі визнання мирової угоди недійсною може виявитися, що певні розрахунки були вже зроблені. Вимоги кредиторів, по яких зроблені розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. Кредитори, чиї вимоги при їх задоволенні межували права та законні інтереси інших осіб, зобов'язані повернути все отримане за мировою угодою.

Мирова угода може бути розірвана також за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умови мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів або вчиненні боржником дій, які завдають збитків чи порушують права та законні інтереси кредиторів.

Важливо мати на увазі, що розірвання мирової угоди господарським судом за зазначених підстав за заявою окремого кредитора не спричиняє її розірвання щодо інших кредиторів. Якщо мирова угода визначається недійсною або розкривається, вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочки та/або розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному обсязі у незадоволеній частині.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

У разі якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає боржника банкрутом та розпочинає ліквідаційну процедуру.

Витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною задовольняються у першу чергу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела фінансування санації суб'єктів підприємництва	\|	ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.