Загальні особливості фіксації результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій

Тема 6. Загальні особливості фіксації результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій та захисту отриманої інформації

1.Загальні особливості фіксації результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій

2.Особливості фіксації допиту.

3.Особливості фіксації одночасного допиту (очна ставка)

4. Фіксація пред’явлення для впізнання

5. Фіксація огляду

6. Фіксація обшуку

7. Фіксація ходу та результатів слідчого експерименту

8.Фіксація ходу і результатів негласних слідчих дій

9.Захист інформації отриманої в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Загальні особливості фіксації результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій

Фіксація доказової інформації - складова провадження слідчих і судових дій по збиранню доказів. Вона, як і провадження зазначених дій, є виключною компетенцією слідчого, прокурора і суду. За необхідності допомогу в цьому їм надають спеціалісти, перекладач і секретар судового засідання.

Без процесуальної фіксації пізнаних фактичних даних, а також дій з їх виявлення неможливо сформувати судовий доказ. Отримана суб´єктом доказування інформація у виді матеріальних або ідеальних образів може використовуватися в доказуванні лише після приведення її у встановлену законом форму.

Метою фіксації доказів є надання виявленим фактам доказової сили, збереження їх змісту, ознак для наступного дослідження, оцінки та використання в доказуванні.

Фіксація доказової інформації у встановленій процесуальній формі передбачає складання слідчим протоколів слідчих дій, постанов, застосування стенографії, фото - і кінозйомки, звуко - і відеозапису, виготовлення планів, схем, зліпків та відбитків слідів.

Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК. Зокрема, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Згідно зі ст. 103 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у таких формах: 1) протокол; 2) носій інформації, на якому процесуальна дія зафіксована за допомогою технічних засобів; 3) журнал судового засідання.

У чинному КПК фіксуванню кримінального провадження присвячена окрема глава. Відповідно до ст. 103 процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

У ст. 104 КПК зазначається, що у протоколі фіксуються хід і результати процесуальних дій, при цьому не уточняється яких саме. Аналіз норм КПК дає підстави вважати, що протокол є основним засобом фіксування лише під час провадження досудового розслідування. Як правило, у протоколі фіксуються хід та результатами слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, але й тут є виключення.

Так, відповідно до ст. 232 КПК хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеофіксації, а за результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені.

Якщо на стадії досудового розслідування за допомогою технічних засобів фіксується допит, то текст показань може не вноситися до протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому.

Як бачимо, за новим КПК суть протоколу може зводитись лише до носія інформації про умови і методи проведення процесуальної дії, який не містить відомостей, що можуть бути використані у доказуванні.

Під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, за клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів є обов'язковим (ч.1 ст. 107 КПК).

Таким чином, аудіо- чи відеозапис допиту може стати єдиним матеріальним об'єктом, який міститиме відомості, надані підозрюваним, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин, що мають значення для кримінального провадження. Запис же судового засідання фактично являється таким об'єктом і лише на основі зафіксованих на ньому відомостей суд приймає свої рішення, учасники судового провадження користуються ними для досягнення своїх законних інтересів, а вищестоящий суд – для перевірки правильності рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Безумовно, застосування технічних засобів фіксування в кримінально-процесуальному доказуванні сприяє об'єктивізації і оптимізації доказування. Завдяки застосуванню технічних засобів процес доказування стає “прозорим, наглядним, а його результати – переконливішими”, посилюється надійність і достовірність доказів, економиться час та мінімізуються сили на їх закріплення. Але на ряду з цим існують й недоліки, адже фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів:

1) ускладнює подальшу роботу з доказами, зафіксованими на технічний носій інформації;

2) потребує суворого дотримання почерговості діалогу і послідовності поведінки учасників процесуальної дії для отримання якісного технічного запису, що в свою чергу може негативно впливати на тактику проведення процесуальної дії;

3) вимагає створення особливих умов для довгострокового зберігання матеріалів технічного запису та вжиття спеціальних заходів попередження від випадкових пошкоджень;

4) утрудняє ідентифікацію людини за голосом й мовою, що зафіксовані за допомогою технічних засобів, у разі виникнення сумнівів чи оскарженні їх приналежності, що виражаються у необхідності експертного дослідження.

Саме у цьому контексті варто розглянути встановлений новим КПК порядок фіксування кримінального провадження.

Хоча у новому кримінальному провадженні закладена засада безпосередності дослідження судом показань, речей і документів, але останньому та й іншим учасникам провадження все ж доводиться досліджувати докази, які не були предметом їх безпосереднього сприйняття, зокрема при:

• відкритті прокурором або слідчим за його дорученням матеріалів досудового розслідування іншій стороні кримінального провадження;

• здійсненні прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманні обвинувачення;

• з'ясуванні достовірності показань свідка;

• перевірці законності та обґрунтованості судового рішення.

Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається суб'єктом, що безпосередньо її виконував, тобто слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу, що проводив негласну слідчу (розшукову) дію за дорученням слідчого відповідно до ч. б ст. 246 КПК. В окремих випадках, якщо до проведення негласної слідчої (розшукової) дії залучалися співробітники (спеціалісти) оперативних підрозділів, вони також можуть бути залучені до участі у складанні протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії з метою надання допомоги та сприяння в експлуатації спеціальних технічних засобів, розшифровки змісту зафіксованої інформації.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього.

Складання протоколу слідчої дії має на меті: забезпечити можливість переконатися в обґрунтованості та законності проведеної слідчої дії, отже правильно вирішити питання про допустимість отриманих при цьому доказів; закріпити знайдені дані шляхом фіксації їх самих, обставин їх знайдення та відомостей, які підтверджують достовірність доказів. Для цього у провадженні деяких слідчих дій беруть участь поняті, які засвідчують правильність записів у протоколі своїми підписами. Протокол слідчої дії дозволяє визначити достовірність отриманих доказів.

У практиці досудового слідства найширше застосовується знакова форма посвідчення фактів і обставин у протоколах слідчих дій.

Протоколи слідчих дій мають складну правову природу. Функціонально вони є універсальними носіями доказової інформації. Під час формування протоколів відображаються, з одного боку, встановлені відомості про обстановку та інші обставини події злочину, а з іншого – відповідна процесуальна форма, встановлений режим фіксації й засвідчення змісту та результатів кожної слідчої дії,встановлення джерел (носіїв) та ознак тих чи інших негативних обставин, а також сумісних чи несумісних ситуаційних процесів їх виникнення. Порушення вимог КПК щодо змісту протоколу, порядку його складання, засвідчення отриманих результатів, тягне за собою втрату доказового значення протоколу відповідної слідчої дії.

У ст. 104. КПК України зазначається, що у випадках, передбачених Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Відомо, що достовірність використаних у доказуванні доказових матеріалів безпосередньо пов’язана із встановленням об’єктивної істини. Власне кажучи, доказування і є встановленням істинності будь-яких положень за допомогою аргументів, посилань, істинність яких є встановленою. Тому використовувані слідчим фактичні дані можуть мати значення доказів лише тоді, коли визначена їх достовірність.

Це обумовлює необхідність ретельної фіксації у протоколах слідчих дій обставин знайдення тих або інших даних, визначає підвищені вимоги до складання протоколів.

Протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – підписами понятих.

Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.

Таємниця слідства ‑ важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу. Тому забезпечення нерозголошення даних досудового слідства є як однією з гарантій істини, так і захисту прав і свобод людини.

Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, згідно зі ст. 387 КК України карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років.

Окрім того, згідно зі ст. 387 КК України, розголошення даних досудового слідства, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативного підрозділу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, ‑ карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, в позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Особливості фіксації допиту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.