МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||
Коефіцієнт інтегрального використання обладнанняКінтгр=Кекст*Кінт (3.38) 4. Коефіцієнт використання інвентарного парку обладнання – встановлюється шляхом відновлення обладнання, що працює до наявного обладнання 5. Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення відпрацьованих машино-змін до загальної кількості обладнання. Кзм=∑Кj*Ni/N (3.39) Кj – кількість робочих змін; Ni – кількість і-го обладнання що працює у j-ій зміні; N – загальна кількість обладнання. Розрізняють узагальнюючі та часткові показники використання основних фондів. Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є показник фондовіддачі (це відношення виробленої за рік продукції до вартості основних фондів): , грн/грн. (3.40) Збільшення фондовіддачі забезпечує зростання виробництва продукції, але не характеризує граничні можливості підприємства по її випуску. Для цієї мети застосовується коефіцієнт використання виробничої потужності підприємств:
(3.41) де ВирПмах – виробнича потужність підприємства (мах випуск продукції за рік при повному використанні основних фондів, які є на підприємстві). Рентабельність основних фондів: (3.42) Часткові показники оцінюють ефективність використання окремих машин та механізмів за певний час, та за продуктивністю. Коефіцієнт змінності роботи обладнання– відношення загальної кількості відпрацьованих за добу машино-змін у всіх змінах до кількості встановленого обладнання: (за добу) (3.43) (за період часу) (3.44) де Др – число робочих днів в періоді, що розраховується; За відпрацьовані машино-зміни береться робота машини в одній із змін, навіть якщо вона відпрацьована не повністю. Коефіцієнт використання інвентарного парку обладнання(коефіцієнт залучення обладнання до виробництва) – встановлюється шляхом відношення обладнання, що працює до наявного обладнання: (3.45) Обладнання. що працює визначається найбільшою його кількістю. що функціонує протягом даної доби. Наявне обладнання – це обладнання, яке перебуває на балансі підприємства. Встановлене обладнання – включає обладнання, яке здається в експлуатацію, в т.ч. ремонт, і перебуває в резерві (але не на складі). Коефіцієнт використання обладнання в часі (коефіцієнт екстенсивності) – визначається відношенням часу фактичної роботи обладнання (Тф), до відповідно календарного (Тк), номінального (Тн), дійсного (Тд), добового і т.д. Календарний – загальна кількість днів в періоді, що розглядається: (3.46) Номінальний – різниця календарного фонду часу і неробочого: (3.47) де Тзм – тривалість робочих змін, год; Дсв – кількість святкових днів; Двих – кількість вихідних днів; Тзм.скор – тривалість скороченої робочої зміни у передсвяткові дні; Кзм – кількість змін. Дпр.св.- кількість передсвяткових днів. Дійсний (плановий) – менший. ніж номінальний на фонд часу, який необхідний на проведення планових попереджувальних ремонтів: Тд=Тк-Зппр (безперервне виробництво) (3.48) Тд=Тн-Зппр (дискретне виробництво) (3.49)
Коефіцієнт використання обладнання за продуктивністю (коефіцієнт ефективності навантаження) (3.50) де Qф – об’єм відповідно фактичного (планового) випуску продукції в натуральному вираженні за одиницю часу; Qн – нормативний випуск продукції за одиницю часу. Інтегральний коефіцієнт – коефіцієнт загрузки обладнання: (3.51) 7). Виробнича потужність.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції підприємства за певний час в установленій номенклатурі та асортименті при повному навантаженні обладнання і виробничих площ. Визначається в натуральних одиницях (при обмеженій номенклатурі виробів) і вартісному виразі при широкому асортименті. На величину виробничої потужності впливає: · структура основних фондів (питома вага активної частини); · передові технічні норми продуктивності обладнання; · використання виробничих площ; · трудомісткість виробів; · вихід продукції з сировини. Режим роботи підприємств також впливає на виробничу потужність. Виробнича потужність провідного цеху і групи технічного обладнання: Вир.П=Рр•Тр•m(3.52) (3.53) де Рр – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину; Тр – річний фонд часу роботи устаткування; m – середньорічна кількість устаткування; ti – трудомісткість виготовлюваної одиниці продукції (переробки сировини), годин. Вихідна потужність – потужність на кінець розрахункового періоду: Пвих=Пвх+Потз+Пр±Пна-Пв (3.54) де Потз – збільшення потужності на протязі розрахункового періоду в наслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів; Пр – нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення; Пна – збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності викликане змінами в номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції; Пв – зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Пвх.- потужність на початок року, що розглядається. Середньорічна потужність підприємства: (3.55) де t – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
Шляхи поліпшення кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства: 1. Збільшення екстенсивного завантаження: скорочення простоїв, підвищення коефіцієнта змінності роботи, зниження частки недіючих машин та устаткування; 2. Підвищення інтенсивного завантаження: технічне удосконалення устаткування, запровадження новітньої технології, застосування прогресивних форм організації виробництва, поліпшення структури основних фондів, підвищення якості сировини. підвищення якості ремонту.
Рис3.1. Шляхи поліпшення ефективності використання основних фондів.
|
|||||||||||
|