• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Економічна сутність соціального страхування

Соціальне страхування виконує велику роль у розбудові громадян­ського суспільства. Коло проблем, що вирішуються за допомогою соціального страхування, вражає. Крім міцної основи соціального захисту працюючих, даний соціальний інститут сприяє підвищен­ню стабільності в суспільстві й економіці, сприяє гармонізації від­носин у трудових колективах.

Із розвитком суспільства місце та роль соціального страхуван­ня зростають, що обумовлено все більшим охопленням населення обов'язковим соціальним страхуванням, переходом колишніх соціалістичних країн від державного соціального забезпечення до сучасних систем соціального захисту населення, розвитком демо­кратії й підсиленням соціального захисту найважливіших прав людини у сучасних цивілізованих державах, розширенням про­грам соціального страхування, зростанням рівня пенсій і стандар­тів якості соціальних послуг, підвищенням їх вартості та зростан­ням доходів населення.

Саме в умовах трансформації економічних підвалин суспільства відповідне страхування забезпечує не тільки грошові виплати у разі настання страхових випадків, а й ство­рює правові та економічні умови для стимулювання ефективної праці. Саме у цьому періоді створюється нова система грошо­вих стосунків, необхідність якої об'єктивно випливає із функцій демократичної держави з соціально орієнтованою економікою ринкового типу.

Світовий досвід показує, що життєздатність такої системи базується на існуванні певних умов.

По-перше, необхідність фінансових ресурсів, що дозволяють юридичним та фізичним особам взяти на себе витрати на стра­хування.

По-друге, існування зрілої соціальної політики, яка є однією зі складових економічної політики, одночасно виступаючи га­рантом забезпечення ефективної реалізації цілей інших складових економічної політики, а також забезпечення соціального захисту тих верств населення, індивідів, які потребують саме захисту, підтримки з боку всього суспільства.

По-третє, забезпечення відповідної правової бази, що гарантується прийняттям законодавчих актів, інших нормативних документів щодо реалізації соціальної політики, які б, що найголовніше, у своїй взаємодії усували відповідні суперечності.

Найважливішою економічною функцією соціального страху­вання є створення необхідних умов для відтворення трудових ре­сурсів. За допомогою соціального страхування суспільство вирі­шує такі завдання:

1. Формування грошових фондів, з яких покриваються витра­ти, пов'язані з утриманням непрацездатних і осіб, які не беруть участі в трудовому процесі.

2. Забезпечення необхідної кількості та структури відтворення трудових ресурсів.

3. Скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення пра­цюючих і непрацюючих членів суспільства.

4. Підвищення життєвого рівня різних соціальних груп насе­лення, не залучених до трудового процесу.

Система соціального страхування має два основні напрямки роботи:

1) забезпечення профілактики, відновлення і збереження праце­здатності робітників, включаючи проведення оздоровчих за­ходів і перепідготовки кадрів;

2) матеріальне забезпечення осіб, які втратили працездатність або не мали її.

Необхідність соціа­льного страхування зумовлена такими причинами:

1) наявністю громадян, які не беруть участі у суспільно корис­ній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заро­бітної плати;

2) наявністю громадян, які є дієздатними, але не мають можли­вості реалізувати свою дієздатність.

Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охо­рону здоров'я працівників. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно активної частини населення і забезпечення умов для нормального існуван­ня в разі втрати працездатності.

Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають у процесі розподілу та пере­розподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також для охорони здоров'я.

Система соціального страхування складається з двох скла­дових:

• відновлення і збереження працездатності робітників;

• гарантування матеріального забезпечення громадян, що втратили працездатність або її не мали, шляхом надання соціаль­них послуг.

В узагальненому розумінні система соціального страхування розв'язує два важливих соціально-економічних завдання:

1) збе­реження та повне відновлення працездатності активної частини населення країни;

2) гарантоване матеріальне забезпечення гро­мадян, які втратили працездатність у зв'язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин.

Через систему соціального страхування реалізується концеп­ція забезпечення гарантованого мінімального доходу, в якій ос­новою є принцип розподілу з урахуванням ресурсних можливос­тей суспільства та визначення міри соціальних гарантій.

Ознаками соціального страхування є:

· виконання функції не тільки компенсації соціального ри­зику, а й запобігання несприятливим наслідкам ризикової си­туації;

· передбачення соціально-економічного ризику (наприклад, ймовірності настання для працівника матеріальної незабезпече­ності внаслідок втрати заробітку);

· кінцева тривалість ризикової ситуації (період між її виник­ненням і переходом до нормальних умов життєдіяльності) тощо.

Ознака, яка відмежовує соціальне страхування від соці­ального забезпечення, — це спосіб фінансування. Страхові внес­ки завжди складають частину заробітної плати чи доходу застра­хованої особи, навіть у тому випадку, коли за найманого працівника внески сплачує роботодавець. Соціальне страхування на відміну від соціального забезпечення не є для застрахованих безоплатним і безеквівалентним.

Напрями соціального страхування:

· підвищення ролі, розширення прав і обов'язків основних суб'єктів страхування — працівників, наймачів, страхових орга­нізацій і держави;

· обґрунтування основних видів соціального страхування як автономних елементів соціального захисту;

· визначення мінімальних норм соціального захисту у випадку втрати працездатності, кола осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, порядку призначення та надання всіх видів соціальної допомоги;

· визначення основних джерел фінансових надходжень до фондів страхування, обґрунтування соціально справедливої моделі розподілу фінансового «вантажу» наймачами, застрахо­ваними і державою, досягнення на цій основі соціального кон­сенсусу;

· визначення складу і структури органів страхування, їх фун­кцій, прав і повноважень, відповідальності, умов і суб'єктів правонаступництва, гарантів фінансово-правової стабільності і на­дійності соціального захисту.

Соціальне страхування поділяється на добровільне та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Добровільне соціальне страхування - система відносин щодо повної або часткової компенсації застрахованим особам (в окремих випадках членам їх сімей) втраченого заробітку (внаслідок немож­ливості брати участь у суспільній праці), а також витрат на ліку­вання (внаслідок настання хвороби), що здійснюється за рахунок коштів фондів, що формуються із добровільно сплачених застра­хованими особами та/або роботодавцями страхових внесків.

Добровільне соціальне страхування здійснюється на основі загальних принципів страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соці­ального захисту, що передбачає матеріальне забезпечення грома­дян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати пра­цездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язко­вого державного соціального страхування:

-пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання;

- страхування на випадок безробіття.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

За­страхованою є фізична особа, на користь якої здійснюється зага­льнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соці­альним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено Законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхо­вих внесків та надання застрахованим особам матеріального забез­печення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального стра­хування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1. Особи, які працюють на умовах трудового договору (контрак­ту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб.

2. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени твор­чих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спі­лок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Переглядів: 1139