Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Характеристика підприємства та сегменту ринку

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ

ТОВ «Телекарт - прилад» діє на ринку побутових і промислових електроприладів більше 10 років. Первиною сферою діяльності було виробництво приладів обліку електроенергії. Вдало вибрана схема організації виробничо-комерційної діяльності, успішний маркетинговий план, постійна увага до підвищення професійного рівня персоналу і інші чинники підприємницького успіху привели до того, що в даний час фірма значно розширила спектр послуг, що надавалися, і географію клієнтів.

Основним напрямком діяльності ТОВ «Телекарт-Прилад» є розробка і серійне виробництво пластикових карт (безконтактних карт, таксофонних карт) однофазних лічильників, електронних лічильників, АСКОЕ, електричних конвекторів, тепловентиляторів і систем контролю доступу.Сьогодні, контрольно-касові апарати - обов’язкові атрибути торгового підприємства, що має справу з готівкою. ТОВ «Телекарт-Прилад» пропонує портативний електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА) «Телекарт-001» - для підприємств і організацій торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту і т.д.

Високі технології та сучасне обладнання дозволяє ТОВ «Телекарт-Прилад» виготовляти різні види пластикових карток: таксофонні картки; scratch-карти; дисконтні, клубні, передоплаті, страхові, колекційні, ідентифікаційні та безконтактні картки. Перевагами безконтактних пластикових карт є: висока надійність і необмежений ресурс картки, велика швидкість обміну інформацією між картою і терміналом, можливість багаторазового використання, висока надійність зберігання інформації, висока ступінь захисту від підробок, а також можлива багатофункціональність пластикових карт.

Одним з напрямків діяльності підприємства стали розробка та впровадження у виробництво повної гами приладів обліку електричної енергії, серійне виробництво багатозонних, багатофункціональних лічильників активної, реактивної та повної енергії.

На сьогоднішній день системи АСКОЕ «Альтаїр», «Омега» з функцією передоплати електроенергії електронними картами і більше десяти моделей і модифікацій лічильників електричної енергії (електронні лічильники, однофазні лічильники, АСКОЕ, Енергія 9) виробництва ТОВ «Телекарт-Прилад» є важливою складовою частиною енергозберігаючих проектів та систем обліку електроенергії в Україні. Лічильники «Енергія-9» сертифіковані і внесені до державних реєстрів засобів вимірювання Україні, Росії та Білорусії. Слід зазначити, що модельний ряд лічильників постійно змінюється, залежно від вимог до сучасних технологій.

Системи контролю доступу (СКД) з безконтактними пластиковими картами в якості перепусток призначені для вирішення задач підвищення безпеки об’єктів і забезпечення трудової дисципліни та порядку на підприємстві. Системи контролю доступу від підприємства «Телекарт-Прилад» дозволяють обладнати прохідні функціями контролю доступу та обліку робочого часу за самою економічною на ринку ціною за рахунок реалізації оптимального набору функціональних можливостей і ряду новітніх розробок. Підприємство успішно функціонує на ринку пластикових карт із 1995р. За цей час випущено більш 70 млн. карт; замовниками електронних телефонних карт стали національні оператори країн СНД, більш 20 регіональних операторів електрозв'язку Росії, багато великих приватних операторів. Підприємство бере участь у проектах «Єдина телефонна карта» в Україні, Росії. Застосування строгих мір безпеки, обмеження і контролю доступу у виробництво карт, багаторівневий програмний захист доступу до ПО ініціалізації і персоналізації карт дозволяє виключити несанкціонований випуск карт. Щороку підприємство вводить в експлуатацію нове обладнання для виробництва різних типів карт і розробляє нові додатки, засновані на застосуванні електронних карт - як контактних, так і безконтактних.

До складу підприємства входять такі основні структури:

1. Приладобудівний завод – 34 500 кв.м., 9 виробничих і адміністративних корпусів, 750 працівників.

2. Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро (СКТБ) – розробка, впровадження в серійне виробництво нових, у т.ч. програмних, продуктів підприємства, іспит і сертифікація виробів заводу.

3. Департамент продажів і маркетингу, задачами якого є маркетингове дослідження ринку, реалізація продукції, організація рекламно-виставочних заходів.

4. Акредитований випробувальний центр;

5. Департамент IT;

6. Філія в Києві.

Продукція підприємства поставляється до України, Росії, Білорусі, Молдови, Туркменістану, Азербайджану, Казахстану, Узбекистану, Болгарії, Латвії - найбільшим телекомунікаційним операторам, енергопоставляючим компаніям, промисловим і іншим споживачам. Упроваджуючи нові системи управління і контролю якості, підприємство прагне до максимальної продуктивності і задоволення споживачів. Найбільшу питому вагу в номенклатурі займає саме виробництво лічильників різного складу. Тому перейдемо до аналізу сегменту ринка лічильників електроенергії в Україні.

У зв'язку з переходом економіки країни на ринкові умови роботи важливого значення набувають питання достовірного обліку електроенергії на всіх ділянках і рівнях її виробництва, передачі та споживання.

Виготовлення та випуск в Україні приладів обліку електричної енергії здійснюється відповідно до чинних міждержавних стандартів (ГОСТ 6570-96, ГОСТ 30207-94). Більшість виробників при випуску сучасних електролічильників дотримується також і міжнародних стандартів (МЕК 521, МЕК 1036-90, МЕК 62052-11, МЕК 62053-21). До експлуатації в якості розрахункових допускаються прилади обліку, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні.

Єдиною додатковою умовою застосування того чи іншого приладу обліку є попереднє (до придбання) узгодження споживачем його типу з енергопостачальною організацією на відповідність вимогам нормативних документів (Правилам улаштування електроустановок, Правилам користування електричною енергією, Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів) та обраному споживачем виду тарифу.

Занесення типу електролічильника вітчизняного чи іноземного виробництва до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні, здійснюється Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики виключно на підставі державних випробувань.

При цьому перевіряється відповідність лічильників даного типу цілому ряду технічних умов та встановлюється відповідний міжповірочний інтервал, через який здійснюється періодична повірка приладів обліку.

Під повіркою приладів обліку розуміють сукупність операцій, які виконуються представниками державного підприємства та підтверджують відповідність лічильника діючим стандартам і метрологічним характеристикам, що дозволяє його використовувати як засіб вимірювання спожитої електроенергії.

На даний час для здійснення виміру та обліку спожитої електроенергії застосовуються індукційні та електронні прилади обліку.
На лицьовій стороні приладу обліку на його паспортній табличці разом з цифровим табло (індикатором) в обов’язковому порядку мають бути нанесені такі дані:

- тип приладу обліку (буквеними та буквено-цифровими позначеннями, наприклад: СО-2М);

- найменування та логотип виробника;

- заводський номер електролічильника (як правило, у нижньому правому чи лівому кутку паспортної таблички);

- ГОСТ, за яким випущено лічильник;
номінальна (робоча) напруга та номінальний і максимальний робочий струм навантаження;

- передавальне число лічильника (кількість обертів диску або імпульсів індикатора на 1 кВт*год виміряної електроенергії) та інші дані. [47]

Лічильник електроенергії, який встановлюється у споживача, не повинен мати зовнішніх механічних ушкоджень: кожуха, кришки затискної коробки чи інших дефектів та ушкоджень, які можуть вплинути на його подальшу роботу. При цьому, відповідно до пункту 10 Правил користування електроенергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. N 1357 (зі змінами та доповненнями від 2 листопада 2010 року), встановлення приладів обліку електроенергії у споживачів проводиться енергопостачальною компанією відповідно до вимог Правил улаштування електроустановок. [35]

З метою визначення обсягу спожитої електроенергії на даний час застосовуються індукційні та електронні прилади обліку електричної енергії.
Індукційні та електронні прилади обліку відрізняються за способом та системою вимірювання кількості спожитої електроенергії.
Робота індукційного приладу обліку базується на взаємодії магнітних потоків, які формуються обмоткою напруги та вимірювальною обмоткою струму лічильника. Взаємодія магнітного потоку зі струмами, індукційованими другим потоком в рухомій частині приладу, викликають рух (обертання) диску лічильника і приводять в дію рахунковий механізм з цифрами. Чим більше струм навантаження, тим вище швидкість обертання диска лічильника.

Робота електронного приладу обліку базується на вимірювані струму навантаження та напруги, обчисленні та перетворенні за допомогою спеціальної електронної схеми кількості спожитої електроенергії у відповідну кількість електричних імпульсів. Ці імпульси змінюють показання електромеханічного рахункового механізму або відображаються на електронному табло лічильника (рідкокристалічному або світлодіодному), та вказують на кількість спожитої електроенергії.
В електронних приладах обліку вимірювальна система не має рухомих частин. Електромеханічний рахунковий механізм не потребує обслуговування протягом усього терміну служби, а прилади обліку з електронним табло взагалі не мають механічних компонентів.

Завдяки цьому електронні лічильники у порівнянні з індукційними мають кращі та стабільніші метрологічні й експлуатаційні характеристики, а саме:

- збільшений міжповірочний інтервал та менші експлуатаційні витрати (прилади обліку потребують періодичної заміни та повірки згідно з вимогами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики);

- підвищену чутливість та більш точний облік спожитої електроенергії (похибка приладу обліку, як відомо, може мати, як знак «-», так і знак «+», а так званий «самохід» для електронного приладу обліку – явище практично неможливе);

- розширений температурний діапазон експлуатації (можуть працювати при мінусових температурах без спеціального підігріву);
збільшений гарантійний термін та термін

- сучасні електронні прилади обліку мають додаткові сервісні функції та розширені експлуатаційні властивості (підсвітку індикатора;

- врахування електроенергії за тарифами, диференційованими за періодами доби; вимірювання та індикацію споживаної потужності;

- індикацію правильного включення; періодичну самодіагностику тощо);

- сучасні електронні прилади обліку більш надійно захищені від несанкціонованого втручання та зовнішнього впливу.

Єдиним “недоліком” таких засобів обліку є їх дещо вища вартість у порівнянні з індукційними. Потрібно зазначити, що деякі (одиничні екземпляри) типи індукційних приладів обліку також мають збільшений міжповірочний інтервал та захист від деяких видів розкрадання електроенергії (наприклад лічильники типу СО-5000). Але загалом, усе більше виробників переходять на випуск електронних лічильників, за якими - майбутнє. [47]

Однак, разом з тим, на ринку періодично з`являються нові типи приладів обліку, виробники яких не завжди дотримуються міжнародних стандартів та відповідності сучасним потребам, а діючі в країні застарілі стандарти на прилади обліку дають можливість появи на ринку не завжди якісної продукції.До експлуатації на рівних умовах допускаються і електронні, і індукційні прилади обліку відповідного класу точності, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні. Єдиною додатковою умовою застосування того чи іншого лічильника є попереднє (до придбання) узгодження споживачем його типу з енергопостачальною організацією, щодо відповідності вимогам нормативних документів (Правилам улаштування електроустановок, Правилам користування електричною енергією, Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів) та обраному споживачем виду тарифу на електроенергію.[47]

Створення Оптового ринку електричної енергії, що складається з незалежних акціонерних компаній (державні електричні компанії та державні акціонерні електричні компанії), незалежного регулюючого органу (Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України (НКРЕ), і, власне, Енергоринку - державного підприємства, що здійснює керівництво Оптовим ринком електричної енергії, загострює увагу на почасовому обліку електричної енергії, необхідному для діяльності Оптового ринку електричної енергії (почасові оптові тарифи реального часу).

Оскільки вартість електричної енергії залежить від затрат на її виробництво і передачу, моменту попиту (пори року, днів тижня і години доби), величини заявленої потужності та часу споживання потужності, то собівартість її є різною для кожної години року. Тому перехід до тарифів реального часу дозволяє вийти на дійсну ціну електричної енергії та оптимізувати виробництво, постачання і споживання електричної енергії. Це можливо лише при удосконаленні існуючої системи обліку. Ефективність застосування тарифів реального часу значною мірою залежить від дотримання певних умов, найважливіші серед яких наступні:

- в енергоринку функціонує автоматизована система управління реального часу (в мінімальному варіанті повинна діяти розподільча в просторі енергоринку автоматизована система комерційного обліку і контролю виробництва, постачання і споживання електричної енергії, що функціонує в реальному масштабі часу);

- автоматизовані взаєморозрахунки між учасниками енергоринку.

Оскільки Енергоринок відповідає за дотримання Правил комерційного обліку (КО), то має бути визначена сукупність вимог до організації КО, до формування і використання інформації, що регламентують права та обов'язки учасників КО. Енергоринок також бере участь у реалізації порядку і стандартів комерційного обліку, улагодженні спірних питань з приводу помилок, що виникають в системі комерційного обліку, забезпеченні, встановленні, перевірці та технічному обслуговуванні устаткування.

У зв'язку з цим робота енергетичної галузі в умовах функціонування енергоринку висуває підвищені вимоги до системи обліку, а саме, до рівня її автоматизації, точності, надійності та цілісності. Точність і достовірність системи обліку, в першу чергу, визначається засобами інформаційно-вимірювальної техніки, що застосовуються, а також принципами їх використання.

Основними показниками, що характеризують ефективність використання інформаційно-вимірювальної техніки в системі обліку, є:

- точність представлення вимірювальної інформації;

- достовірність представлення вимірювальної інформації. В доповнення до класичного підходу і відповідно до об'єкта, що розглядається, процес отримання достовірної інформації повинен бути автоматизований і може бути простою реєстрацією даних з лічильників електроенергії протягом всього часу обліку до повністю автоматизованого процесу реєстрації цих даних з їх повним дублюванням і обов'язковою верифікацією;

- одночасність представлення вимірювальної інформації. Під одночасністю представлення вимірювальної інформації мається на увазі синхронність виконання вимірювань в точках обліку, порушення якої призводить до виникнення похибки розсинхронізації, яка впливає на результати вимірювання.

Зазначені показники визначаються в системі обліку принципами організації вимірювань, якістю систем обліку і зв'язку. [17]

Однією із цілей вдосконалення системи обліку електроенергії слід вважати створення умов для отримання за результатами вимірювань якомога більш достовірного балансу виробництва, передачі, розподілу і споживання електричної потужності або енергії в межах держави, а також показників якості електричної енергії, що споживається споживачами в розрахункових точках обліку. При цьому технічне середовище, що реалізує вище вказані функції, повинне забезпечити можливість виконання цілісною системою функції управління режимами електроспоживання, включаючи режимні заходи на споживачів електроенергії при порушенні договірних зобов'язань. А також фіксацію фактів режимних заходів на споживачів (покупців) електроенергії, що можуть привести до матеріальних збитків споживачів (покупців).

У цей час статті зазначеного балансу, що складається на основі даних обліку електроенергії, суттєво викривлені через різні похибки вимірювання приладів обліку, що встановлені на різних рівнях ринку електричної енергії України, а також в результаті несинхронності зчитування інформації з лічильників. Ці обставини, в свою чергу, викликають необхідність відносити всі небаланси, що виникають, до втрат електричної потужності або енергії, що не дозволяє об'єктивно оцінювати рівень технічно неминучих втрат в мережах і перетворювачах.

З результатів дослідження систем обліку електроенергії в Україні випливає, що:

- значна кількість точок обліку оснащена різними за типом і класами точності засобами вимірювань, більш 50 % яких застаріли морально і фізично.

- парк лічильників електричної енергії (ЛЧ) вимагає заміни, оскільки, біля половини ЛЧ експлуатуються більше 20 років. Більшість з них - індукційні однотарифні ЛЧ старої конструкції.

- у багатьох точках обліку порушені умови експлуатації вимірювальних схем: перевищуються втрати напруги у вимірювальних схемах, не виконуються вимоги до вторинних навантажень трансформаторів струму (ТС) і трансформаторів напруги (ТН), порушуються умови експлуатації ЛЧ, до засобів обліку не застосовується повірка відповідно до встановлених міжповірочних інтервалів.

- в 40 % точок обліку, де вимагається дублювання основних вимірювальних функцій, відсутні дублюючі лічильники.

- у цей час всі вимірювальні схеми містять ТС і ТН, різні за типом, але мають однаковий і в більшості випадків недостатній для рівнів 1...4 клас точності 0.5.

- велика кількість вимірювальних схем працює в умовах значного зниження (менше 20 % від номінального значення) вимірюваної потужності, що призводить до різкого зростання похибки вимірювань. На рівнях 5...8 у багатьох точках обліку спостерігається зниження потужності нижче 5 % від номінальної, що є недопустимим з точки зору забезпечення прийнятної точності вимірювань.

- верифікація здійснюється не у всіх вимірювальних схемах, а якщо і застосовується, то тільки вручну.

- існуючі підходи до автоматизації обліку енергії грунтуються на несистематизованих вимогах.

- у цей час Енергоринок працює, застосовуючи засоби телемеханіки, при цьому середня результуюча похибка досягає 15 %.

- існуючі вимірювальні схеми на рівнях 5...8 не відповідають сучасним вимогам тарифної системи (облік за зонами доби, контроль, управління навантаженням).[23]

Весь обсяг активної та реактивної енергії, що передана та отримана членами Енергоринку, повинен визначатися за допомогою Систем обліку, які встановлені, експлуатуються та обслуговуються, як це визначено в Інструкції, а також які повинні бути обов'язково занесенні до Реєстру і Оператори яких зареєстровані у Керівника Системи комерційного обліку Енергоринку. [21]

Ринок приладів обліку електроенергії на Україні за останні п’ять-сім років поступово наповнюється електронними лічильниками, усуваючи індукційні, як одно-, так і трифазні. Зацікавленість основних покупців – електропостачальних компаній, як от наші обленерго, схиляється саме до електронного обладнання. Тому частка індукційних лічильників на ринку щораз зменшується. Більшого розповсюдження набувають "розумні" лічильники – ті, що дозволяють облікувати електроенергію за допомогою внутрішнього тарифікатора, диференціюючи за часом доби, місяця, року тощо. Особливо таких лічильників потребують великі підприємства, де споживається багато електроенергії, адже саме їм вигідний подібний облік, навіть створення цілих систем обліку, починаючи із встановлення такого лічильника, а згодом і самих систем. Щодо наповнення українського ринку багатотарифними і "розумними" електролічильниками, на базі яких будуються системи, то тут найактивніше діють два-три вітчизняних гравці, зокрема, одеський завод "Телекарт-прилад", дніпропетровська корпорація "Облік" та "Київприлад", і традиційно присутні закордонні фірми Landis&Gyr, ElsterMetronika, Actaris та наша Elgama-Electronika.

Інша справа, що є ще ніші, які треба заповнювати. За прикладом не треба далеко ходити: вугільна промисловість. Там облік дуже погано налагоджений. З цією проблемою безпосередньо зіштовхнулося державне підприємство "Укренерговугілля", яке недавно створене Мінпаливенерго спеціально для енергозабезпечення шахт. Лічильники там сорокарічної давності, які треба замінювати. При тих величезних обсягах споживання енергії рахувати її індукційним лічильником, якому 40 років, - це вже не облік. То навіть не вчорашній, а позавчорашній день. Тобто є ще місця, де можна докласти руки. І відповідно, якщо встановлюються новітні лічильники, треба з найбільшою віддачею використовувати їхні можливості, тобто пам’ять, інформацію, яка в них накопичується. Для цього й будуються автоматизовані системи – технічного обліку, комерційного, диспетчерського керування.[ 47]

Застосовуючи існуючі, на сьогоднішній час, нормативні документи до автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії і контролю поточних параметрів режимів електроспоживання можна сказати, що ряд документів встановлює достатньо повні вимоги до контролю кількісних характеристик електроспоживання і обліку електричної енергії на промислових підприємствах. В той же час необхідний відзначити декілька принципових моментів, які відсутні в нормативних документах, що негативно позначається на практиці застосування автоматичних систем якості електроенергії.

Перший з них має організаційний і технічний аспекти і пов'язаний з об'єднанням різних типів інформаційно-вимірювальної техніки в єдину систему комерційного обліку електроенергії. Останнім часом на ринку енергообліку України, як було сказано вище, пропонується ряд приладів і систем як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва, багато хто з яких вже функціонує на промислових підприємствах. В той же час, переважна більшість систем, що діють, функціонують локально і не можуть бути об'єднані в єдину систему. Однією з причин цього невтішного факту є відмінність комунікаційних протоколів, пропонованих різними виробниками приладів обліку.

Для вирішення цієї проблеми, перш за все, необхідно розробити принципи об'єднання локальних систем в єдину систему комерційного обліку електричної енергії України і забезпечити правову і технічну підтримку такого об'єднання з боку НЕК «Укренерго», ОРЕ і Державних документів. Правова підтримка повинна полягати в правилах підключення локальних автоматичних систем якості електроенергії до єдиної системи і бути оформлена у вигляді відповідних документів НЕК «Укренерго» і ДП «Енергоринок». Технічна підтримка повинна полягати в докладному описі уніфікованих комунікаційних протоколів і баз даних на всіх етапах передачі, обробки і зберігання інформації і бути закріплена відповідними Державними документами. Ці уніфіковані протоколи повинні бути відкриті для всіх зацікавлених осіб і організацій, охочих підключитися до єдиної системи.. Обов'язковим повинно бути тільки виконання вимог загального характеру (специфікація параметрів, верифікація даних, захист від несанкціонованого доступу і тому подібне). Розроблені документи не повинні стосуватися внутрішньої побудови і функціонування локальних систем, що забезпечить свободу творчості виробника. [4]

Другий момент носить чисто організаційний характер. Річ у тому, що жоден з документів не визначає правила розрахунків за електричну енергію в умовах застосування автоматичних систем якості електроенергії при тимчасовому виході останньою з ладу. Ця обставина сприяє різному трактуванню даної проблеми з боку територіальних органів Держнагляду і утрудняє процедуру введення автоматичних систем якості електроенергії в промислову експлуатацію з постановкою на комерційний облік.

Слід також відзначити, що існуюча система знижок (надбавок) до тарифу за якість електричної енергії не диференційована по зонах доби, а також не передбачає штрафів за перевищення максимальних допустимих меж показників якості електроенергії. В той же час досконало зрозуміло, що споживання неякісної електроенергії в пікову зону, коли електроустаткування працює з максимальним навантаженням, приносить значно більший збиток в порівнянні із споживанням неякісної електроенергії в зонах з мінімальним навантаженням (напівпік, ніч). Перевищення показників якості електроенергії максимальних допустимих значень взагалі може привести до виходу устаткування з ладу.

Інша група лічильників, яка пропонується на ринку, призначена для дрібних споживачів, наприклад, автозаправних станцій, пекарень та інших малих підприємств чи офісів, де необхідний тарифний облік. Тут і клас точності вимірювання нижчий, 1 клас, а не 0,5 чи 0,2. Усі вітчизняні виробники, що назвалися, випускають і таку групу лічильників. Вони просто коштують дешевше, ніж ті, що потрібні для великих підприємств.

Третя група лічильників - для побутових споживачів. Це - лічильники електричної енергії індукційні й електронні одно- і трифазні. На жаль, нормативна база України ще не стимулює споживачів, які під’єднані до однієї фази, брати на себе витрати на придбання та встановлення багатотарифних лічильників. Адже він ніколи не окупиться. Вартість електроенергії в нашій країні за світовими мірками досить низька, приблизно у чотири рази нижча ніж у Литві, а тарифна політика, яку пропонує наше законодавство, не гнучка. Візьмемо для прикладу двотарифний режим. У нас передбачено, що нічний тариф – з 23.00 до 6.00 – на 30% дешевший за денний як у робочі, так і у вихідні й святкові дні. У тій же Литві, порівняйте, пільговий тариф становить не 70, а 60%, триває до 7.00, і діє цілу добу в суботу, неділю та свята. Тобто людина може якось перерозподілити свою роботу і задля економії в грошах зацікавлена встановити тарифний лічильник. Для мешканців України встановлення багатотарифного однофазового лічильника у звичайній квартирі – гроші на вітер. Хіба десь у заміському будинку з теплицею, лазнею, що бере багато електроенергії, чи є електричне опалення.[47]

Аналізуючи вищесказане необхідно відзначити, що чітких нормативних документів, що діють, в області контролю показників якості електроенергії орієнтовані на періодичні або епізодичні вимірювання протягом відносного короткого інтервалу часу, не існує, що, природно, не дозволяє отримати повної картини стану якості електроенергії на промисловому підприємстві.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Висновки та рекомендації	\|	Аналіз фінансово - господарської діяльності ТОВ «Телекарт- прилад»

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.