Одиничне, особливе, загальне.

Основні категорії діалектики

Закони управлінської діяльності

Закон –це зв’язок між сутностями, який є: 1) об’єктивним, 2) загальним, 3) внутрішнім, 4) суттєвим, 5) повторювальним.

Можна виділити 3 групи законів: 1) часткові закони, притаманні лише певним формам руху матерії (закони механіки, хімії,. біології); 2) загальні закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження); 3) універсальні закони (закони діалектики).

Слід розрізняти також закони природи і закони суспільства. Є також поділ на динамічні та статистичні закони: у динамічних законах передбачення мають однозначний характер: «так, і не інакше піде процес розвитку»; у статистичних законах передбачення носять ймовірний характер – «може бути, а може й ні».

З категорією “закон” пов’язана категорія “закономірність”. Закономірність є ширшим ніж закон поняттям. Це сукупна дія багатьох законів, що конкретизують. наповнюють певним змістом закономірність розвитку природи і суспільства.

Діалектика спирається на три основних закони.:

1.Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні. Цей закон діє в рамках категорій: якість, кількість, міра, властивість, стрибок.

2.Закон єдності і боротьби протилежностей включає ряд категорій: тотожність, суперечність, відмінність, протилежність

3. Закон заперечення заперечення В основі закону лежить діалектичне заперечення як об’єктивний і суттєвий момент процесу розвитку.

Для розуміння сутності управління важливо знати дію соціальних законів, на яких, в основному, ґрунтується управлінська діяльність, і які виступають скоріше, законами-тенденціями, бо не мають однозначної відповіді про шляхи, перспективи, результати соціального розвитку. Це обумовлює механізм їх реалізації значною мірою в залежності від характеру діяльності людей, що приводить до того, що в управлінні збільшується роль такого фактора як прогнозування і передбачення, якому все більше приділяється уваги у сучасній теорії управління.

Кожний предмет, явище навколошнього світу має свої особливості і цілком однакових предметів не існує. Свій особливий неповторний зовнішній вигляд, здатність, звички, монеру говорити має кожна конкретна людина. Всі ті властивісті, які має тільки данний об"єкт, визначаються категорією одиничного.

Загальне - це об"єктивно існуюча схожість одиничних предметів, їх належність до однієї групи, класу або явища.

Діалектика одиночного та загального виявляється у їх неразривному зв"язку. Загальне не існує само по собі, у чистому вигляді, воно нерозривно пов"язане з одиничним, існує у ньому та через нього. В той же час будь яке одиничне входить у той чи інший клас предметів, має ті або інші загальні риси.

Поєднуючою ланкою міжи одиничним та загальним виступає особливе, що відрізняє порівнювані об"єкти один щодо одного. Специфікою особливого є те, що по відношенню до одиничного воно є загальним, а по відношенню до загального - одиничним.

Різниця між одиничним, особливим та загальним не є абсолютним. Все залежить від того, в якому взаємозв'язку розглядаються ті чи інші явища, предмети та процеси дійсності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип зворотного зв’язку	\|	Причина та наслідок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.