Соціально економічні причини походження християнства.

1) На початку нашої ери в басейні Середземномор’я утворилася нова могутня Римська імперія. Вона об’єднувала чисельні, різноманітні племена, народи, що міцно інтегрувалося у єдиний державний організм воєнною силою, економічним єдиним простором, політичною системою. Проте вона потребувала також інтегратора ідеологічного. В якості об’єднуючого ідеологічного фактору тоді виступала релігія. Нова Римська імперія вкрай гостро потребувала нової релігії. Старі релігії ні автохтанні римські, ані релігії підкорених Римом народів вже не могли ефективно виконувати свої інтегративні функції.

2) Ця нова релігія повинна була стати для всіх найрізноманітніших народів і етносів країни. Тобто на зміну існувавши до цих часів національним релігіям повинна була прийти релігія космополітична (світова, міжнародна).

3) Саме в ці часи в умовах Римської імперії почалася криза політеїзму. Вона була обумовлена двома причинами:

а) в рабовласницькому римському суспільстві сформувалася достатньо розвинута філософська думка. Ця думка вже охоплювала єдиним поглядом весь Універсум, Всесвіт, в ньому шукала (і за суб’єктивними переконаннями знаходила) єдиний початок всього сущого. Ними проголошувалися то 4 стихії природи, то матерія, то Логос (Дух, Закон). І ось ця ідея єдності світу що спиралася на єдиний початок або Принцип, Закон Всесвіту гносеологічна не збігалася із вірою в існування чисельних богів. Єдиний світ і багато богів? Єдиний першопочаток і безліч Богів? Єдиний світ з єдиним першопочатком узгоджувався і гармоніював тільки з Єдиним Богом.

б) На чолі Римської імперії що об’єднувала чисельні країни і народи стояв єдиний іператор. Єдиний господар на землі потребував освячення своєю влади єдиним богом на небі. Ось ці гносеологічні і соціальні умови потребували появи нової монотеїстичної релігії.

4) Більшість жителів Римської імперії складали знедолені люди, раби, тільки звільнені з рабства полишене свободи місцеве населення. З початку і століття до нашої ери і до кінця І ст.. н.е. через римську імперію пройшли чисельні хвилі повстань рабів і підкорених народів. Проте всі вони, навіть під керівництвом талановитого воїна і ватажка Спартака зазнали поразки. Двохсотрічний період боротьби за своє звільнення наочно продемонстрував знедоленим і приниженим масам Римської імперії, що своїми силами досягти свого звільнення вони не в змозі. Не в змозі, проте і миритися із своїм негідним становищем було вже не можливо. Зневіра у земному спасінні обумовлювала пошуки шляхів спасіння на небі. Знедолені маси Римської імперії почали сподіватися на небесний порятунок. Вони зажадали такої релігії, де їх Спасителем виступав Сам Всемогутній Бог. Цим богом спасителем, звичайно не міг стати римський Юпітер, бо саме він санкціонував гноблення підкорених мас. Ним не могли стати боги національних релігій, які виявляється, були не здатні захистити своїх вірних, їх свободу, національну гідність від загарбання збоку Риму. Маси, таким чином потребували нової релігії, релігійного Бога Спасителя.

У відповідь на ці соціально – ідеологічні потреби в Римській імперії на початку нашої ери з’являються і поширюються десятки Нових, Космополітичних і Монотеїстичних релігій, з богами – спасителями різних релігійних течій. Серед них варто назвати такі крупні і відомі на той час течії як Мітраїзм, орфічні культи, елевксинські містерії, культ Бога-Сонця і інші. Однією із таких релігій серед безлічі інших було християнство.

Чому ж у боротьбі за статус релігії Римської імперії перемогло християнство, коли всі інші його конкуренти згодом з арени історії. Причин цих було декілька, проте головною уявляється та, що християнство як жодна з інших нових релігій греко – римського світу засвоїла і спиралася на різноманітний і ефективний ідеологічний матеріал, який став йому принагідним у формуванні свого власного віровчення і культу. Серед усіх ідеологічних джерел християнства варто назвати наступні:

1. Релігія євреїв (іудаїзм) з його Біблією і вченням про Месію. В текстах Тори іудейського святкового письма християнство знайшло для себе відповіді на такі найважливіші питання релігійного світогляду, як походження Всесвіту і людини, про причини існування у світі зла, вчення про бога і процес управляння ним світом, тощо. В цій же торі стверджувалося, що бог Яхве (Ієгова, Саваоф) є богом єврейського богомвибраного народу і в тяжкі часи для євреїв завжди посилає їм Месію (Машіах по єврейському, по грецькому Христос Помазаник Спаситель) який і врятує їх. Біблійне вчення про Месію стало первим ідейним джерелом християнського вчення про Бога – Спасителя, про Ісуса Христа.

2. Східні культи вмираючих і воскресаючих богів. Ці боги підкорених Римом східних народів (сірійців, персів, єгиптян, вавілонян) – Аттіс, Адонів, Озіріс, Мітра та інші – були, як правило, богами рослинності, як зимою «відмирала», а весною відроджувалася, воскресала. Боги цієї рослинності згідно вірувань східних народів теж вмирали і воскресали – і таким чином своєю смертю і воскресінням спасали не тільки рослинний світ але і людство.

3. Філософія греко-римського світу зокрема неоплатонізм Філона Олександрійського і стоїцизм Сенеки. Філон Олександрійський іудейський богослов що перейшов згодом на службу Римській імперії, намагався поєднати філософію Платона із вченням Біблії, давши тим самим теоретичне виправдання і обґрунтування біблійним сказанням. Філософська трактовка біблійного Месії як Логоса – одночасно як Творця, Управителя світом і в той же час як Спасителя людства, була покладена проповідниками християнства в основу їх вчення про Бога – Сина, Євангельського Ісуса Христа. Не випадково відомі дослідники походження християнства Бруно Багер і Фрідріх Енгельс називали Філона Олександрійського «батьком християнського» віровчення.

В склад ідеології християнства увійшло також моральне вчення філософа Стойка Сенеки, який підносив самозречення від світу, аскетизм, терпіння, виправдовував рабство, закликав знедолених не противитися злому, любити своїх ворогів. Система морального вчення Сенеки, якого дослідники називають «дядьком християнства» посіла найважливіше місце в ідеології християнської релігії. Прилучення раннього християнства до філософії, дозволило згодом Церкві спиратися на неї в теоретичному виправданні і обґрунтуванні своїх положень.

4. Існуючі залишки релігій, що розкладалися. Залучаючи нові і нові груп населення в лоно своєї Церкви, християнство ширше і ширше включало і використовувало елементи, попередніх релігійних вірувань і ритуалів. Навіть через тисячу років, поширившись на Русь, християнство включило у церковний культ слов’янські і обрядовість: купальські обряди, обжинки, коляду.

На лекціях ми детально розглянемо окремі національні та всі світові релігії. Тут же пропонуємо студентству скорочений план конспект лекції по темі «Християнство як світова релігія».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості християнського світогляду	\|	Запровадження християнства в Київській Русі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.