МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Розвиток театрального і музичного мистецтва України в XIX ст.Український театр на початку XIX ст. був представлений кріпацьким, аматорським театром та приватною антрепризою. Хоча кріпацькі театри в Україні з'явилися ще у XVIII ст., чимало з них функціонувало в першій половині XIX ст. у поміщицьких маєтках (Г. Тарновського, Д. Ширая, Д. Трощинського та ін.). Репертуар цих театрів залежав від художніх уподобань їх власників. Важливим художнім явищем у контексті становлення професійного українського театру став аматорський театр. Гуртки акторів-аматорів існували переважно у вищих навчальних закладах і гімназіях Полтави, Харкова, Ніжина, Кременчука та інших міст. Найвідоміший аматорський театр, директором якого став /. Котляревський, було створено в Полтаві 1815 р. На другу половину XIX ст. припадає формування українського професійного театру, який був тісно пов'язаний із становленням нової української драматургії, що представляли Г, Квітка-Основ'яненко, Я. Кухаренко, Т. Шевченко ma М. Костомаров. Основоположна роль у створенні національної школи театрального мистецтва, формуванні оригінального вітчизняного репертуару належить М. Кропивницькому та родині Тобілевичів - М. Садовському, П. Саксаганському, І. Карпенку-Карому, М. Садовській-Барілотті. Слід відзначити, що український театр того часу був музично-драматичним (зі співами, танцями), міцно пов'язаним з народною творчістю. Основу п'єс складали побутові оповіді про народне життя. Тільки на початку XX ст. в Україні з'являються нові театральні явища -"театр настрою" Лесі Українки, соціально-психологічний театр В. Винниченката символічний театр О. Олеся. На початку XIX ст. українська музикарозвивалася в руслі романтизмуВін пов'язаний, з одного боку, з широким використанням фольклору, а з другого - з орієнтацією на доробок західноєвропейської музики. Так, вітчизняна музика XIX ст. поповнилася жанрами ноктюрна, балади, етюду, полонезу, прелюдії. У романтичному ключі розкривалася композиторами й історико-героїчна тематика.Першою такою спробою була опера П.Сокольського"Мазепа". Вершиною розвитку лірико-героїчного начала у творчості українських композиторів XIX ст. стала опера "Тарас Бульба" М. Лисенка, уякій історична тематика тісно пов'язана з морально-етичними проблемами, ідеєю патріотизму, вірності батьківщині. Зберігали свою значущість типові для українського музичного мистецтва вокальні і хорові жанри - пісня-романс, кантата, хорова поема, хорова обробка народної пісні,а також духовна музика.
|
||||||||
|