Що являли собою українські думи та історичні пісні? Визначити тематику музичних творів, їх спільні та відмінні риси.

Українські думи та історичні пісні — одна з найважливіших складових української народної творчості. Безпосереднім джерелом, з якого розвинулися думи, стала традиція історичних і величальних пісень, у яких зазвичай прославляли князів, воєнні походи та інші історичні події.

В українській фольклористиці поняття «історична пісня» з'явилося завдяки М. Гоголю. У статті «Про малоросійські пісні» (1833) він наголошує на визначальній рисі цього жанру: «Вони не відриваються ані на мить від життя й завжди відповідають тодішньому стану».

За змістом історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного українського народу. У них уславлюються героїчні подвиги кращих його синів, їх патріотизм, беззавітне служіння Батьківщині, боротьба з ворогами — загарбниками і гнобителями («Про Данила Нечая», «Про Байду», «Про Івана Сірка», 1 «Про Максима Залізняка»), Український народ звеличує таких борців проти поміщиків і соціальної несправедливості, як Устим Кармалюк та Олекса Довбуш. У пісні «Про Бондарівну» постає чудовий образ гордої, сповненої почуття людської гідності дівчини, яка дає зневажливу одповідь «вельможному» панові Ка-ньовському (імовірно, магнатові Миколі Потоцькому, 1712—1782), який залицявся до неї. Для багатьох історичних пісень характерними є елементи гострої сатири, звернені проти зовнішніх і внутрішніх ворогів українського народу.

Дума — найвизначніша частина українського народного епосу. До її особливостей належать реалістичність, історизм, поєднання героїки та трагедійності. Самі виконавці називали їх піснями про старовину, козацькими притчами, запорізькими псалмами, лицарськими піснями та ін.

У думах оспівується боротьба з турецькими й польськими поневолювачами. До «татарського» циклу належать думи: «Про Самійла Кішку», «Про трьох братів Азовських», «Про бурю на Чорному морі», «Про Марусю Богуславку» таін. У «польському» циклі центральне місце посідають події Народно-визвольної війни середини XVII ст., значну увагу приділено народним героям — Д. Нечаю, М. Кривоносу, Б. Хмельницькому. Згодом з'явилися нові цикли дум — про шведчину, Січ та її руйнування, канальські роботи, гайдамаччину, панщину й волю.

Українська дума має яскраві формальні особливості. Дума — це віршований твір, що виконується (зазвичай соло) речитативом, який інколи переходить у співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи або бандури.

Творцями й виконавцями історичних пісень, дум, псалмів, кантів уславлюють кобзарів. Вони грали на кобзах чи бандурах, що стали символом національного героїко-патріотичного епосу, волелюбної вдачі й чистоти моральних помислів народу. Головна риса дум — імпровізація. Кобзар запам'ятовує не текст слово в слово, а сюжетну лінію, яку розкриває під час свого співу. На початку думи може бути невеликий вступ, побудований на вигукових словах. Із метою максимальної драматизації кобзарі й лірники вдавалися до звукоімітацій — скриків, зойків, інколи справжнього плачу; вони щиро переживали зміст дум, драматичні долі героїв.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Яким чином розвивалась скульптура в Давній Греції? Дати характеристику періоду архаїки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.