Типи туристів

1. Організований масовий турист - турист, який бажає, щоб туристичний маршрут для нього формувався заздалегідь; під час поїздки не приймає майже ніяких самостійних рішень. Співвідношення між «новим» і «знайомим» - максимум «знайомого», мінімум «нового».

2. Індивідуальний турист - турист, який бажає, щоб туристичний маршрут для нього формувався заздалегідь, але не повністю; частково бере участь у формуванні тура, контролює час поїздки й маршрут, не обмежений рамками групи, всі послуги одержує винятково від туристичних організацій. Домінантою є «знайоме», але вже в меншому ступені.

3. Турист-дослідник - турист, який бажає організовувати поїздку самостійно, уникаючи відомих туристичних маршрутів; віддає перевагу комфорту при здійснені подорожі. Активніше, ніж організований масовий і індивідуальний туристи, відривається від «знайомого», але при певних обставинах завжди готовий повернутися до нього. «Нове» домінує, але існує невелика прихильність до «знайомого».

4. Турист-бродяга - турист, який бажає все виконувати самостійно, розраховуючи тільки на себе, не маючи фіксованого маршруту, графіка пересування, чіткої мети подорожі. Відкидає будь-які форми зв'язку з туристичними організаціями, вважає загальноприйнятий туризм «прісним», позбавленим привабливості. Він повністю поринає в культуру місцевості, по якій подорожує. «Нове» повністю домінує над «знайомим».

Організований масовий турист й індивідуальний турист відносяться до інституціональних (устояних) туристських форм ( взаємодія з туристськими організаціями максимальна)

Турист-дослідник й турист-бродяга відносяться до неінституційних туристських форм, які прийнято вважати «відкритими» (взаємодія з туристськими організаціями мінімальна).

Інституціональний туризм є масовим. Всі послуги з перевезення, розміщення, харчування тощо завчасно бронюються туристськими організаціями, які беруть на себе турботу про туриста від початку до закінчення поїздки. Програма тура змістовно пропонує «незнайоме», але завдання інституціонального туризму полягає в тому, щоб дати туристові можливість прийняти «незнайоме» без відчуття дискомфорту.

Нові досвід і враження, одержувані туристом, необхідно планувати й тримати під контролем. Туристу варто створювати ілюзію пригоди, крім найменшого ризику й непередбачених ситуацій. Цього можна досягати двома способами: трансформацією аттрактивних елементів; стандартизацією туристських зручностей і об'єктів.

Оскільки ролі туриста-дослідника й туриста-бродяги мають не інституціональні форми, відмінність між ними ґрунтується на ступені ризику й відчуженні від туристської системи, на їхніх взаєминах з населенням країни, якою вони подорожують.

Знайомство туриста-дослідника із країною відвідування, її культурою, населенням досить глибоко. Він намагається висловлюватися місцевою мовою, але при цьому не повністю «розчиняється» у середовищі. Прагне, на відміну від туриста - бурлаки, краще довідатися місцевих жителів, але не намагається стати одним з них. Відкриваючи нове цікаве місце, турист-дослідник «прокладає дорогу» для масового туризму, що зацікавлений у нових маршрутах. Якщо турист-дослідник представляє своєрідну інтерпретацію мандрівника, то турист-бродяга є, скоріше, мандрівником з минулих століть. По своєму світогляді й моделі подорожі турист-бродяга є феноменом: шукає незнайоме середовище й прямих контактів з місцевим населенням, подорожує без певного маршруту й розкладу, а також без конкретного місця призначення. Не шукає комфорт і живе просто, наскільки дозволяють, як правило, скромні матеріальні можливості. Як засоби пересування використовує все, що можна: велосипед, човен, попутний транспорт, багато ходить пішки. Туриста-бродягу можна виділити в особливу субкультуру, представники якої є свого роду опозицією масовому туризму. Таким чином, основною змінною, на базі якої сформована типологія туристських ролей, є співвідношенню «нового» і знайомого». Кожна туристська роль характеризується особливою формою споживчого поводження, мотивами подорожі й вибором туристського продукту.

Вивченням мотивів подорожі і як наслідок підбором туру, що найкраще відповідав би вимогам споживача, займається менеджер туристичного підприємства шляхом особистісних комунікацій. Від здатності співробітника в короткий час визначити бажання і можливості клієнта залежить успішність подальшого продажу турпродукту.

Можна виділити дев’ять типів туристів,в залежності від їх матеріального статку та туристичної мотивації, при цьому чим ширше мотив подорожі і вища ціна туру, тим більший діапазон часу в який він може бути здійснений (рис. 3.3).

Дорого, отже престижно	Відомі і/або заможні люди	Хочу туди, не знаю куди, куплю те, не знаю що
На людей подивитися та себе показати	Багато, але не дорого	Не знаю чого бажаю, але якісного
низька Мені б туди, де зараз мене не має	«Дешево та сердито»	Не впевнений чого бажаю, але згоден на мало

Читайте також:

1. А скільки «Зеніт» за один раз може підняти в космос туристів?
2. Виховання юних туристів
3. Гарантування захисту та безпеки туристів
4. Діловий етикет при обслуговуванні іноземних туристів
5. Класифікація засобів розміщення туристів за ВТО
6. Організація харчування туристів у поході
7. Потік ділових туристів
8. Режим харчування туристів з Франції
9. Ризики туристів
10. Тема 2. Організація харчування туристів

Переглядів: 6042