• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Окремі елементи системи криміналістичної тактики

Виконання поставлених перед криміналістичною тактикою завдань пов’язується з наявністю певних засобів їх виконання.

Засоби криміналістичної тактики — це власне знаряддя праці, за допомогою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів. Це засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий, коли збирає, закріплює, досліджує та використовує в доказуванні інформацію.

Згідно зі ст. 66 КПК України до процесуальних засобів належать:

• слідчі дії;

• оперативно-розшукові заходи;

• отримання пояснень;

• витребування документів;

• призначення ревізії

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефективного застосування процесуальних засобів. Вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дають змогу ефективніше, з меншими витратами сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.

До непроцесуальних засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення та тактичну операцію. [5, с.7 ].

Тактичний прийом — це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, в який спосіб, за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.Тактичні прийоми класифікують за різними ознаками.

Зокрема, В. Колдін, враховуючи завдання слідчої діяльності, виокремлює такі прийоми:

• пізнавальні — встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслідувати;

• управлінські — визначення ефективності взаємодії в ході розслідування злочинів;

• організаційно-технічні — забезпечення оптимальних зовнішніх умов і необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних завдань тактичні прийоми поділяють на такі:

• початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;

• проміжні, які застосовуються для встановлення доказових фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення;

• кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування. [ 5, с.7].

Застосування тактичних прийомів незалежно від місця в класифікації має відповідати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики. Зазначені принципи поділяють на загальні та окремі. До загальних принципів належать:

• законність — безумовна відповідність засобів і методів діяльності приписам закону, які забезпечують процесуальні гарантії громадянам;

• етичність — неприпустимість застосування засобів і дій, які принижують честь і гідність громадян, загрожують їхньому життю й здоров’ю;

• науковість — відповідність тактичних прийомів і рекомендацій

сучасному рівню розвитку науки;

• планомірність — послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності зі збирання, дослідження та

використання доказової інформації;

• взаємодія — узгодження діяльності відповідних органів та осіб,

які забезпечують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для досягнення реальних результатів.

Тактичний бік прийому забезпечують окремі принципи : оперативність, вибірковість, раптовість.

Оперативність означає своєчасність і невідкладність застосування тактичного прийому; вибірковість — найдоцільніший відбір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату; раптовість — це вибір найсприятливішого моменту для застосування тактичного прийому, що характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування. [5, с.8].

Криміналістична рекомендація — це науково обґрунтована і апробована практикою порада, щодо вибору тактичних прийомів. Така рекомендація може підходити й до застосування при здійсненні конкретної процесуальної дії або тих чи інших техніко-криміналістичних засобів та прийомів збирання, дослідження й використання доказів. Рекомендації можуть бути загальними, тобто такими, які можуть бути застосовні: а) будь-яким учасником доказування; б) у будь-якій ситуації незалежно від обставин справи. Рекомендації також можуть бути спеціальними — розрахованими на певного адресата (слідчого, оперативного працівника й т.п.) або на конкретну ситуацію, у тому числі й пов’язану з етичними умовами проведення діяльності.

Тактичне рішення — це вибір мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування і його елементів. Визначення методів, прийомів і засобів досягнення мети. Під тактичним впливом необхідно розуміти всякий правомірний вплив на той чи інший об’єкт, здійснюваний за допомогою тактичних прийомів або на основі тактики використання інших засобів і методів — як власне криміналістичних, так і запозичених з инших галузей знань. Тактичне рішення складається із трьох частин: інформаційної, ор-ганізаційної й операційної. Інформаційна частина рішення складається під час аналізу й оцінки слідчої ситуації і її компонентів, що підлягають для реалізації процесуальних задач, задумів протидій, можливостей слідства. Організаційна частина включає висновок про розподіл завдань, функцій, форм і напрямків взаємодії, послідовність використання наявних методів і засобів, резервних можливостей, проведення необхідних організаційно-технічних заходів. Операційна частина — це встановлення мети тактичного впливу, умов і способів її досягнення й прогнозованих результатів реалізації рішення. Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення — це діяльність, яка включає:

• оцінку ситуації;

• створення уявної інформаційної моделі;

• виокремлення проблеми та побудову версій;

• планування діяльності щодо розв’язання ситуації;

• практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

Тактична операція являє собою сукупність слідчих, оперативних та інших дій, які плануються слідчим для вирішення слідчої ситуації під час розслідування злочину. Отже, слідчі дії, оперативні та організаційні заходи є складовими елементами тактичної операції. Тактична операція є засобом розслідування, вона завершує процес ситуаційного розслідування, який включає ситуацію, тактичне рішення та тактичну операцію. Процес здійснення тактичних операцій повинен відповідати певним принципам. А. Дулов пропонує такі принципи:

• індивідуальність при розробці та здійсненні тактичної операції, при вирішенні кожної слідчої ситуації, яка складається;

• обов’язковість попереднього криміналістичного аналізу злочину;

• використання даних наукової організації праці;

• динамічність здійснення тактичних операцій.

• поєднання колегіальності та одноособовості при здійсненні тактичної операції;

• обов’язкове дотримання етичних норм;

• завершення тактичної операції процесуальною фіксацією її здійснення та результату.

Види окремих тактичних операцій:

• тактична операція “збирання інформації”;

• тактичні операції групи “пошук”;

• тактичні операції групи “фіксація”.

Здійснення тактичної операції складається з таких елементів: визначення мети операції; прийняття рішення про здійснення операції; розробка моделі та планування тактичних операцій; безпосередня організація сил і засобів здійснення операції. [5, с.28-29].

Розглянувши поняття, предмет та структуру криміналістичної тактики слід перейти до розгляду організації, планування та проведення розслідування, як елементу тактики та її сутнісного призначення.

2. Криміналістична тактика в системі криміналістики, її предмет, структура та завдання:

2.3. Організація, планування та проведення розслідування, як сутнісне призначення криміналістичної тактики.

Повнота, всебічність та об’єктивність розслідування злочинів значною мірою залежать від чіткої організації і планування процесу розслідування кримінальної справи — одного із загальних принципів методики розслідування. Організація розслідування передбачає чотири рівні діяльності щодо розкриття і розслідування злочинів:

- вищий (заходи по забезпеченню функціонування усіх компетентних у розслідуванні злочинів органів держави);

- управлінський (комплекс заходів по забезпеченню оптимальної структури слідчих органів одного відомства);

- методичний (організація розслідування конкретного злочину);

- тактичний (організація проведення певної дії). [ 4, с.209].

Організація розслідування, як і організація будь-якої діяльності полягає в підготовці, налагодженні, визначенні засобів і методів, упорядкуванні, тобто вчиненні наступних дій:

- розробку погодженого плану застосування сил і засобів місцевих правоохоронних органів на випадок небезпечних, надзвичайних пригод. У цьому плані передбачається формування слідчих груп, бригад, технічних засобів тощо;

- налагодження належної взаємодії слідчого з оперативними працівниками, експертами, громадськістю, які залучаються до розслідування (розкриття) злочину;

- забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-оперативною групою (СОГ), бригадою;

- чіткий розподіл обов’язків між членами СОГ, проведення регулярних оперативних нарад з метою обговорення результатів і визначення наступних завдань розслідування;

- налагодження систематичного обміну інформацією;

- планування роботи з урахуванням усіх справ, які є у в провадженні;

- забезпечення чіткого виконання плану розслідування;

- відбір необхідного нормативного матеріалу і забезпечення нерозголошення даних досудового слідства;

- забезпечення діяльності членів СОГ за умов дотримання наукової організації праці та управління. [ 4, с.210 ].

Ефективність організації розслідування залежить також від використання наукових здобутків в галузі організації праці, починаючи від обладнання робочих місць і канцелярського обслуговування і закінчуючи нормуванням праці і оптимізацією кадрів.

Під плануванням розслідування розуміють визначення шляхів розкриття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з’ясуванню, а також встановлення найдоцільніших строків проведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. [4, с.211].

До завдань планування розслідування належать:

- визначення найраціональніших шляхів розкриття злочинів;

- забезпечення об’єктивності, повноти та всебічності розслідування;

- забезпечення застосування засобів, прийомів і методів криміналістики з урахуванням особливостей кожної конкретної кримінальної справи;

- забезпечення найефективніших форм взаємодії між слідчими, експертними та оперативно-розшуковими підрозділами при розкритті та розслідуванні кримінальних справ;

- забезпечення досягнення мети розслідування з мінімальними витратами людських і матеріальних ресурсів, а також економне використання робочого часу слідчого.

До основних принципів планування належать:

Індивідуальність планування (передбачає, що слідчий при складанні плану розслідування у справі повинен обов’язково враховувати особливості та специфічність кожного вчиненого злочину. Як не існує у природі двох абсолютно однакових за своїми ознаками та особливостями явищ, так не може бути двох абсолютно однакових злочинів. Кожний злочин як специфічне явище дійсності характеризується сукупністю неповторних та індивідуальних особливостей, які притаманні саме йому, і тому слідчий повинен враховувати це при плануванні розслідування у справі.)

Динамічність планування (передбачає необхідність врахувати закономірності розвитку слідчих версій. Цей принцип зобов’язує слідчого своєчасно вносити до плану розслідування необхідні доповнення та зміни, які зумовлюються зміною слідчої ситуації. Реальність планування розслідування передбачає обґрунтованість і реальність версій, що їх висунув у розслідуваній справі слідчий. Реальність планування не може бути забезпечена, якщо висунуті версії є необґрунтованими і відірваними від життя або є лише наслідком нічим не підтвердженої думки слідчого. Перевірка таких хибних версій може призвести лише до необґрунтованих витрат часу та сил втрати доказів, зволікання у розслідуванні справи. До аналогічного результату може також призвести планування таких заходів для перевірки версій, які практично не можуть бути виконані.)

Принцип конкретності (передбачає, що будь-який план розслідування кримінальної справи у цілому та окремої слідчої дії має бути конкретним. Це означає, що мета та завдання розслідування, перелік встановлюваних обставин, перелік необхідних заходів, строків і виконавців повинні бути чіткими та конкретними. У плані неприпустимі загальні та неконкретні формулювання та завдання. Необхідно конкретно вказати, які саме обставини певної справи і за допомогою яких саме засобів підлягають встановленню, виконання якого саме завдання потрібно доручити органам дізнання і кому саме, якими мають бути строки виконання тощо.)

На основі завдань та з урахуванням принципів виділяють функції планування розслідування:

- визначення правильних шляхів розкриття злочину на основі кримінально-правової кваліфікації;

- забезпечення об'єктивності, повноти і всебічності розслідування;

-своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи;

- забезпечення найбільш ефективного сполучення оперативно-розшукових мір і слідчих дій при розслідуванні;

- сприяння економії сил і засобів слідчого апарата і швидкість розслідування.

Діяльність на стадії планування розслідування зводиться до побудови версій – обґрунтованих припущень про наявність і обставини розслідуваної події, дії конкретних осіб і наявність у цих діях певного складу злочину. Для того, щоб таке обґрунтоване припущення було версією при розслідуванні воно повинно ґрунтуватися на хоча б і не достатніх, але фактичних даних, не повинно суперечити уявленням про факти, які логічно припустимі і можливі в даних умовах, повинно бути практично придатне для перевірки.

Природа версій полягає в тому, що версія є категорією, подібною до гіпотези. Проте, слідчу версію від гіпотези, за думкою деяких вчених відрізняють процесуальний порядок перевірки, динамічний характер, можливість активної протидії її перевірці, юридичний зміст. Крім того, на відміну від версії, наукова гіпотеза, не завжди може бути підтверджена досягнутим рівнем практики. [ 4, с.213-220 ].

Для більшого розуміння сутності поняття «версія» слід навести класифікацію:

- за суб'єктом висування та сферою використання: а) слідчі; б) оперативно-розшукові, котрі поділяються, на пошукові і розшукові; в) експертні; г) судові;

- за обсягом фактів, що пояснюються: загальні і окремі;

- за ступенем визначеності: типові і конкретні;

- за формою логічних взаємовідношень: основні і контрверсії;

- за часом, до якого вони відносяться: ретроспективні і перспективні (прогностичні).

Перевірка версій, здійснюється у процесі розслідування суб’єктом висування по можливості одночасно. А у разі вирішення питання про послідовність перевірки слід керуватись невідкладністю та першочерговістю певних дій.

Проведення розслідуванняохоплюється нормами кримінально-процесуального права, насамперед тими, що стосуються проведення слідчих дій. В межах даної роботи ознайомитися із тактичними особливостями проведення слідчих дій неможливо, а тому слід зазначити, що слідча дія — це передбачений кримінально-процесуальним законом захід, який застосовується компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказової інформації. В. Колдін надає наступне визначення:

«..слідча дія — це процесуальна форма реалізації логічних прийомів пізнання фактів минулого та сьогодення у зв’язку з розслідуванням конкретних злочинів, тобто пізнавально-практична діяльність, в якій абстрактне мислення поєднане з практичною пізнавальною роботою, що має свою структуру». [ 5, с.9 ].

Провадження слідчої дії складається з підготовки до проведення (оцінюється слідча ситуація, що склалася, вибираються відповідні тактичні прийоми та технічні засоби, створюються умови для успішного проведення слідчої дії), проведення (застосовуються тактичні прийоми й технічні засоби з метою виявлення, фіксації та дослідження джерел доказової інформації), фіксації ходу й результатів (відображаються застосовані прийоми й засоби, а також поведінка учасників, місце, час проведення та одержані результати), оцінки результатів( оцінка з позицій вірогідності інформації).

Переглядів: 921