Актиноміцети. Основні біологічні властивості, методи виявлення та визначення.

Актиноміцети належать до класу Bacteria. АВорфологічною особливістю актиноміцетів є утворення одноклітинного міцелію — скупчення ниткоподібних виростів (гіф) однієї клітини.

Забарвлюються актиноміцети за Грамом, будучи грампозитивними, що свідчить про спільність хімічного складу їхньої клітинної стінки з іншими прокаріотами. У нитках міцелію є зерна хроматину.

Розмножуються актиноміцети проростанням спор, прикріплених на спороносцях, простим діленням, перешнуруванням і бруньку-ванням.

Багато видів актиноміцетів мають властивість виробляти антибіотики.

Культивування. Актиноміцети — факультативні анаероби, добре розвиваються при температурі 25—ЗО °С (оптимальна температура 35—37 °С) на звичайних середовищах з рН 4,4—9,0. Вони кислотостійкі, у свіжих культурах утворюють зернистість. На густих середовищах одні види ростуть з утворенням твердих гладеньких колоній, інші мають складчасті горбкуваті кірковидні, бархатисті, пухнасті або борошнисті колонії, які зростаються з середовищем і з трудом знімаються петлею; вони можуть бути безбарвними або пігментованими (сині, фіолетові, червоні, жовті, оранжеві, зелені і т. д.).

На густих живильних середовищах актиноміцети часто утворюють повітряний міцелій, на кінцях якого розвиваються спори, що надають колоніям певного забарвлення.

Питання про токсиноутворення спірне. Вважають, що патогенні актиноміцети містять ендотоксин.

Антигенна структура. Actinomyces bovis належить до серогрупи В, Actinomyces israilii — до серогрупи D; в обох видів виявлено серовари 1 і 2, що ідентифікуються за допомогою флюоресціюючих антитіл.

Резистентність. Актиноміцети — дуже стійкі мікроорганізми. Вони витримують температуру 60 °С протягом 1 год, довго зберігаються у висушеному стані. Особливо резистентні спори.

Патогенність для тварин. Патогенні актиноміцети уражують велику рогату худобу, рідше — свиней, коней. Захворювання має хронічний перебіг з утворенням запальних вогнищ і фістул.

До патогенних актиноміцетів належать деякі види роду Nocardia, зокрема N. asteroides, яка при бактеріоскопії має тонкий розгалужений міцелій, що розпадається на паличкоподібні і кокоподібні елементи; росте в аеробних умовах, утворює зморшкуваті зернисті колонії жовтого або темно-оранжевого кольору. N. asteroides живе в грунті; зараження настає повітряно-пиловим шляхом і в результаті проникнення актиноміцетів в ушкоджену шкіру. Крім людини, хворіють велика рогата худоба, коні, собаки, коти, мавпи, норки, видри та інші тварини. У людини N. asteroides спричиняє нокардіоз — хронічне грану-лематозне ураження легень, шкіри, лімфатичних вузлів, мозку та його оболонок, нирок. Якщо місцем проникнення актиноміцетів є шкіра стопи, розвивається

міцетома стопи (мадурська хвороба), що проявляється утворенням абсцесів і множинних фістул.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Збудники харчових токсикоінфекцій	\|	Санітарні вимоги до якості шкір забійних тварин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.