Завдання 4. Проблема істини у пізнанні.

"Істина − це ніщо інше, як узгодженість між розумом, що судить, і тою реальністю, що стверджується в судженні; заблудження − їх незгода".

(Ф.Аквінський)

Наведене розуміння істини є одним із найдавніших. Воно отримало назву "кореспондентської концепції істини" (істина відправляє до речей). Спробуйте оцінити таке розуміння істини, зокрема − прояснити, що таке відповідність уявлень та речей, як її можна встановити? Чи може взагалі бути відповідність між розумовими конструкціями та дійсними речами?

"Істина − це велике слово і ще більш велика справа. Якщо дух та душа людини ще здорові, то у неї при проголошенні даного слова повинні вище здійматися груди... Як правило ми називаємо істиною узгодженість предмета та наших уявлень... У філософському смислі, навпаки, істина у своєму абстрактному виразі взагалі означає узгодження деякого змісту із самим собою".

(Г.Гегель)

Чим ви можете пояснити особливу урочистість звучання слова "істина" у міркуваннях Г.Гегеля? Чи згідні ви в цьому плані із Г.Гегелем? Як ви зрозуміли тезу про те, що філософське значення істини передбачає узгодженість певного змісту із самим собою? Осмислюючи дану проблему, зверніться до міркувань, що її пояснюють:

"...Поняття істини безпосередньо прикладається не до речей, але до знань про предмети, що перебувають в мисленні. Істина та заблудження можливі лише там, де є судження. Тому істина у власному сенсі вміщена саме в мислення. Іншими словами, істинними можуть бути думки, але не речі. Але якщо розглядати відношення мислення до речей з позиції його засад, то доведеться заявити, що істина скоріше вміщена в речі, ніж у мислення. Коли я стверджую, що щось існує, то це буде істинним лише завдяки тому, що це існує в реальності... Онтологічна істина... значить лише те, що суще та істина взаємоперетворювані...".

(Е.Жільсон)

Спробуйте пояснити своїми словами співвідношення логічної та онтологічної істини. Як би ви прокоментували твердження про те, що істина вміщена в речі? Що це значить? З огляду на попередні тексти, поясніть, про яку істину − логічну чи онтологічну − йдеться у вислові Арістотеля:

"...Казати про суще, що його немає, або про не-суще, що воно є, − значить казати хибне; а казати що суще є і не-суще не є, − значить казати істинне".

(Арістотель)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поясніть, що є реальність, якої набуває поняття? Що, за Г.Гегелем, синтезується у процесі пізнання?	\|	Як ви вважаєте, наскільки може бути прийнятною дана концепція істини? Чи піддається в такому випадку сама істина перевірці?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.