Навчальні завдання

Завдання 1. Проблематичність людського буття.

"В історії, яка нараховує майже десять тисяч років, ми є першим поколінням, в якому людина повною мірою усвідомила свою власну проблематичність. Я маю на увазі те, що вона вже не знає себе самої і усвідомлює це".

(М.Шелер)

Прокоментуйте наведене міркування. Як видумаєте, які чинники життя та історії привели до того, що людина перестала себе знати й розуміти? Як із цим пов'язана проблематичність людського буття?

"Людина − це канат, що натягнутий між твариною і надлюдиною".

(Ф.Ніцше)

"Людина є єством, що незадоволене самим собою і здатне себе переростати. Самий факт існування людини є розривом у природному світі і свідчить про те, що природа не може бути самодостатньою і що вона заснована на бутті надприродному. Як єство, приналежне двом світам і здатне долати себе самого, людина є єством суперечливим і парадоксальним, таким, що поєднує в собі полярні протилежності...".

(М.Бердяєв)

Що є спільного у двох наведених фрагментах? Чи згідні ви із тим, що людське переростання природи свідчить про її заснованість на надприродному? В чому корені людської здатності переростати себе?

"Створив Бог людину ніби деякий другий світ − малий у великому. Людина є мікросвіт, адже вона наділена як душею, так і тілом, і являє собою середину між розумом і матерією. Вона пов'язує видиме та невидиме, чуттєве тарозумоосяжне".

(Іоан Дамаскін)

Спробуйте виразити своїми власними словами ваше розуміння людини як мікрокосмосу. Чи приймаєте ви таке розуміння людини? Чи погоджуєтесь із тим, що людина може поставати відправним пунктом для осмислення світобудови? Аргументуйте свої твердження.

"Людина є єством природним і тому має такою ж мірою особливе, тобто надземне, надприродне призначення, якою тварина має призначення бути надтвариною, а рослина − надрослиною".

(Л.Фейєрбах)

Даний вислів відомого німецького філософа очевидно контрастує із попередніми. Яку позицію ви більше схильні прийняти − позицію, що визнає вихід людини за межі суто природного, чи ту, що замикає людину на природу? Спробуйте навести аргументи на користь як тої, так і іншої позиції.

"Час людського життя − одна мить; його сутність − вічний плин; відчуття − сумирні; будова тіла − тлінна; душа − нестійка; доля − загадкова; слава − недостовірна... Одним словом, життя − це боротьба та блукання на чужині...".

(Марк Аврелій)

"Тоді Бог... поставив людину у центр світу й мовив: "Не даємо тобі, Адаме, ні свого місця, ні певного вигляду, ні особливого обов'язку, щоби і місце, і обличчя, і обов'язок ти отримав за власний бажанням, згідно своїй волі та своєму рішенню... Я не зробив тебе ні небесною, ні земною, ні смертною, ні безсмертною, щоби ти сама, як вільний та славетний майстер, сформувала себе у тому образі, якому віддаси свою перевагу".

(Піко делла Мірандола)

Які особливості людського буття наголошені у даних (двох) уривках? Що в них є спільного, а що відмінного? Зазначена людська неприв'язаність ні до чого повною мірою та остаточно, − чи має вона свої позитивні та негативні прояви? Спробуйте дати відповіді на ці питання, спираючись на наведені тексти.

"Що ж за химера − людина?Яке небачене, яке чудовисько, який хаос, яке поле суперечностей, яке диво! Суддя усіх речей, безглуздий земний хробак, хоронитель істини, стічна яма сумнівів та помилок, слава та сміття Всесвіту. Хто розплутає цей клубок? Дізнайся ж, гордовита людино, що ти − парадокс для себе самої. Примирися, безсилий розум! Замовкни, безглузда природо! Дізнайся ж, що людина є нескінченно вищою від людини...".

(Б.Паскаль)

Які суттєві риси людини особливо наголошені в даному фрагменті? Як ви вважаєте, така характеристика людини звеличує її чи принижує? Прокоментуйте вислів "людина є нескінченно вищою від людини".

"...Що значить − бути людиною?Я є певною частиною безмежного Божества, але я не можу порівняти себе ні з тваринами, ні з рослинами, ні з каменем... Але ж як може людина скласти про себе певну думку? Кожна людина передбачає деякий психічний процес, який ми не контролюємо і який лише частково спрямовуємо. Тому ми не можемо виносити завершеного судження про себе і своє життя".

(К.-Г.Юнг)

Прокоментуйте, що саме вважає автор наведеного фрагмента причиною незбагненності людини. Чи згідні ви із його твердженнями? Який підхід до людини (з позиції якої науки) тут виявлений?

"Істинність людського буття не є стан, але процес, і повинна кожну мить досягатись знову, тому що кожну мить вона знову падає".

(О.Больнов)

"Людська душа має таку властивість: якщо вона не підноситься вгору, вона й не залишається на тому ж самому місці, − вона падає".

(М.Т.Цицерон)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: «Антропологія»	\|	Порівняйте наведені фрагменти, прокоментуйте їх. Чи можна вважати їх тотожними?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.