Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

«ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ»

 

 

з нормативної навчальної дисципліни циклу

професійної та практичної підготовки

 

для студентів (денної, заочної, всіх) форм навчання

 

Галузь знань: 0305 "Економіка та підприємництво"

Напрям підготовки: 6.030509 "Облік та аудит"

 

Донецьк, 2012р.

«ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ»

 

 

з нормативної навчальної дисципліни циклу

професійної та практичної підготовки

 

для студентів (денної, заочної, всіх) форм навчання

 

Галузь знань: 0305 "Економіка та підприємництво"

Напрям підготовки: 6.030509 "Облік та аудит"

 

РОЗГЛЯНУТО:

на засіданні кафедри

Бухгалтерський облік та аудит

Протокол №___ від _____ _______ 20__ р.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО:

на засіданні навчально -

видавничої ради ДонНТУ

Протокол №___ від _____ _______ 20__ р.

 

Донецьк, 2012р.

УДК – 657.15

 

Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу професійної та практичної підготовки «Бухгалтерський облік» розроблено для студентів всіх форм навчання галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит» / Укл. В Ю.Звенячкіна – Донецьк: ДонНТУ, 2012. – 190 с.



Интернет реклама УБС

 

Конспект лекцій містить теоретичний матеріал згідно вимогам освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво».

 

 

Укладач:

В.Ю. Звенячкіна, к.е.н., доцент

 

 

Відповідальний за випуск

В.А. Гавриленко, д.е.н., професор

 

 

 


ЗМІСТ

 

Вступ

1. Господарський облік, його суть і характеристики……………………5

2. Організація обліку на промислових підприємствах…………………. 12

3. Предмет і метод бухгалтерського обліку…………………………….. 16

4. Методичні прийоми бухгалтерського обліку та їх використання на підприємствах…………………………………………………………..27

5. Бухгалтерський баланс……………………………………………….. 29

6. Рахунки бухгалтерського обліку…………………………………….. 37

7. Подвійний запис……………………………………………………….59

8. Первинне спостереження та документація…………………………..66

9. Інвентаризація…………………………………………………………. 74

10. Оцінювання в системі бухгалтерського обліку……………………… 99

11. Калькуляція в системі бухгалтерського обліку……………………… 109

12. Облікові регістри, техніка, форми бухгалтерського обліку на промислових підприємствах…………………………………………..113

13. Облік основних господарських процесів ............................................126

14. Облік основних засобів………………………………………………. 139

15. Облік нематеріальних активів………………………………………..175

16. Облік виробничих запасів…………………………………………….178

17. Облік грошових коштів. ……………………………………………..187

18. Облік дебіторської заборгованості. …………………………………

19. Облік фінансових інвестицій. ……………………………………….

20. Облік зобов'язань……………………………………………………..

21. Облік власного капіталу……………………………………………..

22. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу…….

23. Облік витрат діяльності підприємства………………………………

24. Облік доходів і фінансових результатів……………………………..

25. Фінансова звітність…………………………………………………..

26. Облік на підприємствах малого бізнесу…………………………….

27. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку…………………….

Список літератури

 


ВСТУП

 

В умовах становлення та розвитку ринкової економіки в Україні підвищується роль бухгалтерського обліку господарчої діяльності підприємств усіх форм власності, як складової частини системи економічної інформації та управління. Основними джерелами інформації про господарські процеси відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є дані бухгалтерського обліку.

Дисципліна «Бухгалтерський облік» є нормативною навчальною дисципліною циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки бакалаврів за напрямами підготовки: 6.030501 «Економічна теорія», 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030503 «Міжнародна економіка», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці», 6.030507 «Маркетинг», 6.030508 «Фінанси і кредит» галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво».

Вивчення дисципліни «Бухгалтерський облік» передбачає попереднє опанування знаннями та вміннями з навчальних дисциплін: макроекономіка, мікроекономіка, національна економіка та є необхідною для сприйняття подальших навчальних дисциплін: облік у зарубіжних країнах, управлінський облік, аудит.

Предметом навчальної дисципліни є методологія і методика ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Мета вивчення курсу полягає у формуванні системи знань з теорії та практики ведення бухгалтерського обліку на підприємствах.

Основними завданнями дисципліни є:

• вивчення методів раціональної організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах на підставі використання прогресивних форм і національних стандартів;

• набуття навичок опрацювання і використання облікової інформації в управлінні.

 

1. ГОСПОДАРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКИ

 

1. Бухгалтерський облік як наука. Етапи його розвитку

2. Види обліку в Україні, їхня сутність і значення

3. Поняття, призначення, ціль бухгалтерського обліку. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку в Україні

4. Значення бухгалтерського обліку в керуванні підприємством. Вимоги до облікової інформації

5. Принципи ведення бухгалтерського обліку. Складання фінансової звітності

 

1. Бухгалтерський облік як наука. Етапи його розвитку

 

Прийнято вважати, що облік як наука сформувався наприкінці XV століття. Існували різні школи рахівництва: староітальянська, венеціанська, французька, німецька, російська й ін. Їхні представники, вчителі залишили в спадщину нащадкам свої найбільші наукові праці. Тут можна назвати відомі книги "Про торгівлю й сучасного купця" (1458 р.) Бенедетто Котрульи, "Подвійна бухгалтерія" (1494 р.) Вольфгана Швайкера, знаменитий "Трактат про рахунки й записи" (1494 р.) математика Луки Пачоли, у якому вперше було описане правило подвійного запису (малася на увазі система подвійної бухгалтерії).

Видатний економіст і соціолог Вернер Зомбарт уважав, що подвійний запис викликав до життя той же дух, що й системи Галилея й Ньютона, а великий німецький поет Ґете назвав принцип подвійної бухгалтерії одним із самих чудових винаходів людства.

Відповідно до західної класифікації бухгалтерський облік у своєму розвитку пройшов п'ять етапів :

1) торговельний - до 1800 р.;

2) підприємницький - з 1800 р. По 1900-і рр.;

3) організаційний - з 1900-х по 1950-і рр.;

4) оптим - з 1950-х по 1975 р.;

5) стратегічний - з 1975 р. по теперішній час.

З появою комп'ютерної й іншої техніки можливості бухгалтерського обліку (і бухгалтерських служб) розширилися: відбувся перехід від рахівництва до участі в прогнозуванні діяльності підприємства, прийнятті й реалізації важливих управлінських рішень і до контролю за їхнім виконанням. Із простого власника документації бухгалтер перетворився в аналітика.

Бухгалтерський облік як економічна наука має свою теорію, предмет і метод і тісно пов'язаний з іншими видами обліку (оперативним і статистичним).

Бухгалтерський облік ведеться з моменту реєстрації підприємства до його ліквідації - незалежно від того, здійснювалася на ньому господарська чи діяльність ні.

 

2. Види обліку в Україні, їхня сутність і значення

 

На підприємствах України існує 3 види обліків:

1) оперативно-технічний

2) статистичний

3) бухгалтерський

 

Оперативно-технічний облік використається для спостереження й контролю за окремими операціями й процесами на окремих ділянках господарської діяльності підприємства з метою керування ними в міру їхнього здійснення. Метою оперативно-технічного обліку є швидке одержання інформації про хід виробництва й реалізації продукції, робіт, послуг.

Статистичний облік - це планомірний збір і вивчення масових кількісних й якісних явищ, а також виявлення закономірностей загального розвитку в конкретних умовах місця й часу. Статистика на підставі даних оперативного й бухгалтерського обліку й за допомогою вибіркових спостережень, своїх прийомів збору інформації (перепису, опитування, анкетування) і способів її обробки:

- вивчає масові явища в сфері економіки, культури, утворення, охорони здоров'я;

- збирає й готовить інформацію про складні ціни на ринках товарів, цінних паперів, про середню заробітну плату в галузях економіки й ін.

Зібрані дані використаються для економічного аналізу й прогнозування на поточні й перспективний періоди в розрізі підприємств, економічних галузей, регіонів і країни в цілому.

Бухгалтерський облік можна умовно розділити на фінансовий й управлінський.

Бухгалтерський облік - це спосіб спостереження, відбиття й контролю за господарською й фінансовою діяльністю підприємства; це система безперервного й суцільного спостереження, відбиття й контролю за господарською діяльністю підприємства з метою одержання поточних підсумкових показників. Бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію всіх господарських операцій на основі первинних документів.

Фінансовий облік - система одержання економічної інформації, що забезпечує реєстрацію й бухгалтерське оформлення господарських операцій, а також складання фінансової звітності.

Дані фінансового обліку - джерело інформації для власників підприємства, акціонерів, інвесторів, кредиторів, постачальників і покупців (про зміну частки власного капіталу, про доходи, про ефективність використання ресурсів, про ефективність фінансових інвестицій і т.д.)

Фінансовий облік, будучи значною частиною бухгалтерського обліку, охоплює всі взаємини із зовнішніми контрагентам. Дані фінансового обліку використаються як внутрішніми (фінансовими менеджерами), так і зовнішніми користувачами. До цих даних ставляться головним чином показники діяльності підприємства за певний період: наявність майна, заборгованостей, рентабельність, ліквідність й ін.

Фінансовий облік охоплює інформацію, призначену як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

Управлінський облік (внутрішньогосподарський) - це система обробки й підготовки інформації про діяльність підприємства тільки для внутрішніх користувачів у процесі керування підприємством.

Управлінський облік також ґрунтується на оперативній (первинної) інформації, однак у завдання управлінського персоналу входить підготовка рішень, аналіз, планування, спрямовані на одержання таких даних, як :

1) попит на випускає продукцію, що (товари, послуги) і її конкурентоздатність;

2) можливості збуту продукції (товарів, послуг) у певних місцях і за певних умов;

3) рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва продукції;

4) рівень витрат на виробництво й ефективність випуску певних виробів;

5) можливість придбання товарів (список постачальників, рівень витрат), поставками яких підприємство має намір зайнятися.

Ціль управлінського обліку - максимально ефективно використати оперативну інформацію, узяту як з бухгалтерських первинних документів, так і з інших джерел (на підприємстві й за його межами).

Фінансовий облік відрізняється від управлінського, і серед відмінностей виділяють наступні основні:

1) фінансовий облік регламентований законодавчими актами, а управлінський облік перебуває в компетенції самого підприємства;

2) звітність, що становить на підставі даних фінансового обліку має строго встановлені форми, склад, структуру, а форми управлінської звітності розробляються підприємством.

 

3. Поняття, призначення, ціль бухгалтерського обліку. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку в Україні

 

З 1 січня 2000 р. порядок організації й ведення бухгалтерського обліку на підприємствах регулюється Законом України від 16.07.99 р. № 996-І "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (ПСБУ). Нормативне регулювання бухгалтерського обліку в Україні здійснюється на декількох рівнях:

І. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

ІІ. Національні ПСБУ, затверджені Міністерством фінансів України.

ІІІ. Інструкції, методичні рекомендації, роз'яснення, які видаються відповідними органами.

ІV. На підприємстві - внутрішні документи підприємства (наказ про облікову політику, робочий план рахунків, положення про бухгалтерії, посадові інструкції бухгалтера).

Відповідно до Закону № 996-І бухгалтерський облік - це процес виявлення, виміру, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання й передачі інформації й діяльності підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для ухвалення рішення.

Метою ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан результату діяльності й русі грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік виконує 3 основні функції:

1. інформаційну - полягає в тім, що бухгалтерський облік є для власника (адміністрації) джерелом інформації про те, яким майном він розташовує, скільки на підприємстві матеріально відповідальних осіб, за які цінності вони несуть відповідальність і т.д. Така інформація необхідна управлінській ланці для прийняття рішень. Однак інформація повинна бути систематизована, узагальнена й представлена в такому виді, щоб її можна було обробити й одержати достовірні дані про господарську діяльність підприємства;

2. контрольну - бухгалтерський облік призначений, крім усього іншого, для забезпечення збереження майна, тому на всіх стадіях ведення обліку здійснюється контроль за чиненими операціями ( у вигляді оформлення будь-якої операції первинним документом, складанням внутрішньої звітності й т.д.);

3. аналітичну - крім контролю за операціями, що відбуваються, бухгалтерський облік дозволяє згрупувати дані в необхідному розрізі для прогнозу майбутніх подій, виявлення перспективних видів діяльності й навпаки, збиткових ділянок, які необхідно реорганізовувати. Таким чином, за даними бухгалтерського обліку можна виявити перспективи суб'єкта господарювання, недоліки й досягнення по всіх видах діяльності.

 

 

Головними завданнями бухгалтерського обліку є:

− формування повної й достовірної інформації про діяльність підприємства і його майновому стані, надання всієї необхідної інформації для ефективного керування підприємством;

− забезпечення контролю за виконанням зобов'язань, наявністю й рухом майна, використанні е матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисами;

− своєчасне попередження негативних явищ господарської діяльності й мобілізація внутрішніх господарських резервів;

− забезпечення дотримання законодавства;

− забезпечення збереження майна підприємства.

У бухгалтерському обліку використають три види вимірників: натуральний, трудовий і грошовий.

Натуральні вимірники призначені для одержання інформації про господарські засоби й процеси в їхньому натуральному вираженні. Вони використаються для одержання даних про кількість однорідних об'єктів у відповідних одиницях виміру: міри довжини (м, див), міри ваги (г, кг, т), міри площі (кв.м, кв. км, га), міри об'єму (л,мол,м3). В основному натуральні вимірники використаються для обліку матеріальних цінностей. У практиці такий облік називається кількісним обліком. Трудові вимірники використають для визначення кількості витраченої праці й відпрацьованого часу й виражають в одиницях часу. У практиці трудові вимірники використають при складанні табеля обліку робочого часу.

Грошові (вартісні) вимірники є універсальними й узагальнюючими. За допомогою цих вартісних вимірників можна узагальнити господарські операції і явища, які раннє були визначені в натуральних і трудових вимірниках. На практиці облік у грошових вимірниках називають сумарним.

 

4.Значення бухгалтерського обліку в керуванні підприємством. Вимоги до облікової інформації

 

Для успішного керування підприємством необхідна інформація про матеріальні, трудові й грошові ресурси, результативність кредитної політики підприємства, про витрати й доходи. На підставі таких даних можна розробити перспективний план розвитку підприємства, а також проводити аналіз господарських процесів й операцій і виявляти внутрішні резерви підприємства. Таким чином, правильно організований бухгалтерський облік є необхідною умовою для ефективної роботи підприємства.

Користувачами облікової інформації виступають юридичні й фізичні особи, які зацікавлені в інформації про фінансовий і майновий стан підприємства . Серед користувачів можна виділити:

1) користувачів, що мають прямий фінансовий інтерес діяльності підприємства, але не відносини, що мають до неї (замовники, кредитори, інвестори, постачальники);

2) користувачів, що мають непрямий фінансовий інтерес до діяльності підприємства (податкова адміністрація, органи статистики, фонди);

3) користувачів, що не мають фінансового інтересу (аудитори).

Для того, щоб інформація була зрозуміла користувачам, вона повинна мати наступні якісні характеристики:

1. вірогідність - надання користувачам правдивих, повних, об'єктивних даних, не утримуючих помилок і перекручувань;

2. доступність - інформація повинна бути зрозуміла для читання користувачами, що мають достатні знання;

3. повнота - інформація повинна містити весь спектр дані діяльності підприємства;

4. нейтральність - інформація повинна бути об'єктивної, на неї не повинні впливати суб'єктивні оцінки;

5. доречність - інформація повинна давати можливість вчасно оцінити минулі події, дійсні й майбутні, підтвердити й скорегувати їхні оцінки, зроблені в минулому;

6. істотність: інформація є істотної, якщо її використання або перекручування може вплинути на прийняття рішень користувачів на підставі фінансового звіту;

7. прогнозність - інформація повинна відбивати тенденції розвитку підприємства й бути основою для прогнозування діяльності підприємства;

8. своєчасність - інформація повинна надходити користувачеві вчасно, інакше вона не буде відбивати реальний стан справ на підприємстві;

9. порівнянність - інформація повинна бути надана в такому виді, щоб дати можливість користувачеві зіставляти дані за різні звітні періоди, а також дані по аналогічних підприємствах за той самий звітний період.

 

 

5. Принципи ведення бухгалтерського обліку. Складання фінансової звітності

 

Бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтується на наступних основних принципах.

1. Принцип обачності: застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які не дозволяють занижувати оцінку витрат і зобов'язань і завищувати оцінку активів і доходів підприємства.

2. Принцип повноти або повного висвітлення: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, прийняті на її основі.

3. Принцип автономності: кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлене від його власника, тому особисте майно власника і його зобов'язань не повинні відбиватися у фінансовій звітності підприємства.

4. Принцип послідовності: постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можливо тільки у випадках, передбачених національними П(З)БУ, і повинне бути обґрунтовано й розкрите у фінансовій звітності підприємства. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, які використаються підприємством для подання й складання фінансової звітності.

5. Принцип безперервності: оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність буде тривати й надалі.

6. Принцип нарахування й відповідності доходів і витрат: для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період, необхідно зіставляти доходи звітного періоду з витратами, понесеними для одержання таких доходів. При цьому доходи й витрати відбиваються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, а не в момент надходження або сплати коштів за них.

7. Принцип превалювання сутності над формою: господарські операції в бухгалтерському обліку враховуються відповідно до їхньої економічної сутності, а не тільки виходячи з їхньої юридичної форми.

8. Принцип історичної (фактичної) собівартості : пріоритетної є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їхнє придбання або виробництво, виготовлення.

9. Принцип єдиного грошового вимірника - вимір й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці..

10. Принцип періодичності: можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу для складання фінансової звітності.

 

 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ.

 

Організація бухгалтерського обліку - це побудова такої системи бухгалтерського обліку, що відповідала б цілеспрямованій, запланованій діяльності підприємства й забезпечувала б необхідною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів. Без ефективно організованого бухгалтерського обліку жодне підприємство не зможе правильно організувати й вести свою господарську діяльність.

Метою організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:

1) одержання інформації про наявність й оцінку активів і зобов'язань, про результати діяльності (отриманого прибутку або збитках);

2) складання достовірної фінансової звітності для подання її зацікавленим особам (користувачам).

У міжнародній практиці найважливішими умовами й передумовами для правильної організації бухгалтерського обліку є:

1) визначення й вивчення особливостей діяльності підприємства, його структури й технології виробництва;

2) застосування норм чинного законодавства, положень й інструкцій з урахуванням особливостей діяльності підприємства;

3) підбор облікового апарата й організація праці облікових працівників;

4) організація облікового процесу, визначення переліку необхідних облікових даних і показників, а також звітних відомостей;

5) установлення взаємин працівників бухгалтерії з іншими службами й підрозділами підприємства.

На основі цих вихідних даних розробляється облікова політика підприємства.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, застосовуваних підприємством для складання й подання фінансової звітності (Закон № 996, п.3 П(С)БО 1).

В обліковій політиці повинні бути розкриті найважливіші елементи системи бухгалтерського обліку, які підлягають опису в річній звітності, оскільки для аналізу фінансового стану підприємства необхідно знати, як формувалися ті або інші показники й що відбивають їхньої зміни. Тому, щоб краще зрозуміти фінансову звітність, відповідно до вимог П(С)БО 1 у наказі про облікову політику необхідно висвітлювати:

1) загальні принципи оцінки статей звітності;

2) методи обліку окремих статей звітності;

3) відомості:

− про активи (їхньому обліку, амортизації, оцінці, переоцінці);

− зобов'язаннях й їхній оцінці;

− орендних відносинах, операціях на виплат;

− припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;

− участі в спільних підприємствах;

− довгострокових контрактах;

− подіях після дати складання балансу й т.д.

− При формуванні облікової політики необхідно враховувати такі фактори, як:

− форма власності й організаційно-правова форма підприємства (ТОВ, ВАТ, СП, ЗАТ, НП і т.д.);

− галузева приналежність і вид діяльності (торгівля, будівництво, виробництво, надання послуг і т.д.);

− організаційна структура керування, наявність структурних підрозділів;

− обсяги виробництва й чисельність працюючих;

− відносини із системою оподатковування (звільнення від податків, ставки податків, пільги);

− питання ціноутворення й умови надання послуг;

− мети й завдання економічного розвитку підприємства на перспективу;

− програми інвестування, їхнього напрямку;

− наявність технічного оснащення (забезпечення ЕОМ, оргтехнікою й т.п.);

− рівень кваліфікації адміністративного персоналу й працівників економічних служб;

− наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства;

− система матеріальної зацікавленості в ефективності роботи підприємства й матеріальної відповідальності за виконання обов'язків;

− стан господарського, податкового законодавства, можлива їхня зміна.

Облікова політика охоплює три складові в організації бухгалтерського обліку:

І Організаційну - яка характеризує побудову бухгалтерської служби (організація роботи бухгалтерської служби: форма організації бухгалтерського обліку, права й обов'язки головного бухгалтера, взаємодія з іншими підрозділами);

ІІ Технічну - визначальне ведення бухгалтерського обліку (форми ведення обліку, робочий План рахунків, порядок організації документообігу, проведення інвентаризації);

ІІІ Методичну -, що включає по окремих об'єктах облікової політики наступні елементи:

− способи оцінки майна й зобов'язань,

− методи нарахування амортизації,

− порядок обліку по відповідних статтях витрат загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут,

− порядок розподілу прибутку (непокритих збитків) і т.д.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно від дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить компетенції його власника або вповноваженого органа (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації:

1) введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської з на чолі з головним бухгалтером;

2) використання послуг фахівця з бухгалтерського обліку, що не зареєстрована як юридична особа;

3) ведення на договірних основах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

4) самостійне ведення бухгалтерського обліку керівником або власником (не допускається на підприємствах, звітність яких повинна обнародуватися, тобто в акціонерних товариствах).

Залежно від розподілу облікових робіт й організації підприємством структурних підрозділів розрізняють дві організаційні форми бухгалтерського обліку: централізовану й децентралізовану.

При централізованій формі бухгалтерського обліку обліковий апарат з висококваліфікованих фахівців зосереджений у головній (центральної) бухгалтерії, на яку покладає методичне керівництво організацією обліку в підрозділах підприємства, обробка первинної документації (по заробітній платі й матеріалам), що надходить від них (цехів, відділів, складів й ін.), облік більшої частини господарських засобів, складання зведеної звітності. Весь обліковий апарат центральної бухгалтерії адміністративно й методологічно підкоряється головному бухгалтерові.

При децентралізованій формі бухгалтерського обліку обліковий апарат розосереджений по окремих виробничих підрозділах підприємства (цехам, відділам, складам), де під керівництвом фахівців - старших бухгалтерів ведеться облік всіх господарських операцій і складається Баланс і звітність підрозділу. У центральній бухгалтерії підприємства зводяться їхні баланси й звітність, складається Зведений Баланс і звітність підприємства. Обліковий апарат адміністративно підлеглий керівникові підрозділі, а методологічно - головному бухгалтерові центральної бухгалтерії.

Більше зробленої й надійної для підприємства вважається централізована форма бухгалтерського обліку. Переваги цієї форми бухгалтерського обліку особливо помітні у зв'язку з організацією виробничих об'єднань, коли на головному підприємстві створюють централізовану бухгалтерію, а у виробничих одиницях (філіях) замість бухгалтерії - обліково-контрольні ділянки .

Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку й способу реєстрації й узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних основ, установлених Законом України № 996-І "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" , і з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

розробляє систему й форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу й технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення й інші відособлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їхніх показників у фінансову звітність підприємства.

Бухгалтер повинен забезпечити:

1. повний облік вступників коштів , матеріальних цінностей, а також своєчасне відбиття в обліку операцій, пов'язаних з їхнім рухом;

2. достовірний облік витрат на підприємстві;

3. контроль за схоронністю власності підприємства;

4. ощадлива витрата засобів, а також їхнє цільове призначення;

5. складання достовірної звітності й надання її у відповідний термін контролюючим органам;

6. схоронність бухгалтерських документів.

Бухгалтер повинен проконтролювати:

1) правильність оформлення приходу й витрати матеріальних цінностей і коштів ;

2) виконання кошторису витрат;

3) своєчасність платежів;

4) своєчасне й правильне проведення інвентаризації.

 

3. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

1. Предмет бухгалтерського обліку та його характеристика.

2. Класифікація господарських засобів підприємства.

3. Класифікація джерел утворення господарських засобів підприємства.

4. Класифікація господарських процесів і їхніх результатів.

5. Метод бухгалтерського обліку.

 

1. Предмет бухгалтерського обліку та його характеристика.

 

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства, яка складається з окремих господарських операцій. Господарська операція – це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, а також у власному капіталі підприємства.

Сутність предмету бухгалтерського обліку розкривається через його об’єкти. До об’єктів бухгалтерського обліку відносяться:

- господарські засоби підприємства;

- джерела утворення господарських засобів підприємства;

- господарські процеси (процес постачання, виробництва, реалізації);

- результати господарських процесів (прибуток, збитки).

Усі об’єкти бухгалтерського обліку можна поділити на два види:

1. Об’єкти, які забезпечують господарську діяльність (господарські засоби та джерела їх формування).

2. Об’єкти, які складають господарську діяльність (господарські процеси та їх результати)

 

2. Класифікація господарських засобів підприємства

 

Активи - це ресурси, які знаходяться під контролем підприємства у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Активи поділяють:

а) оборотні ;

б) необоротні ;

в) витрати майбутніх періодів

А)Оборотні активи - кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу протягом 12місяцівз дати балансу.

Оборотні(оборотні) засоби - це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і які цілком споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного)циклу.

У практиці бухгалтерського обліку до оборотних активів належать майнові цінності усіх видів з терміном використання до року. Основними елементами оборотних коштів є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, поточна дебіторська заборгованість, кошти на рахунках у банках і в касі.

Оборотні кошти у свою чергу розділяють на нормовані(виробничі)-запаси, паливо, незавершене виробництво, і ненормовані (дебіторська заборгованість).

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються у визначену суму коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності й одержанням засобів від реалізації виготовленої з них продукції.

Б)Необоротні активи-всі активи, що не є оборотними і витратами майбутніх періодів.

В)Витрати майбутніх періодів-витрати, оплачені в звітному періоді, але які відносяться до наступних звітних періодів.

Класифікація необоротних активів.

А)Основні засоби-матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін експлуатації яких більше 1 року чи операційного циклу, якщо він більше року.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяють на дві групи:

1) Основні засоби - земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди , машини й устаткування, передатні пристрої, лінії електропередач, транспортні засоби, інструменти, прилади й інвентар, біологічні активи, та інші основні засоби.

2) Інші необоротні матеріальні активи - бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та інше.

Біологічний актив-тварина чи рослина, що у процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію і/чи додаткові біологічні активи, а також приносить іншим способом економічні вигоди.

Для цілей бухгалтерського обліку немає розподілу основних засобів на виробничі і невиробничі. Таке угруповання виробляється тільки в податковому обліку. Це зв'язано з тим, що на невиробничі основні фонди амортизація не нараховується.

Б)Нематеріальні активи-це немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані і утримуються з метою використання протягом періоду більше року чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік для виробництва, торгівлі, адміністративних, соціально-культурних цілей чи для здачі в оренду іншим особам..

Немонетарні активи-всі активи, крім коштів і їх еквівалентів і дебіторської заборгованості, фіксованої у визначеній сумі грошей.

Нематеріальні активи-це особливий вид необоротних активів; вони не наділені фізичною(матеріальною)формою, але мають вартість, оскільки здатні приносити власнику економічну вигоду. Цінність нематеріальних активів базується на правах і привілеях власників. Основні характерні риси нематеріальних активів такі:

- відсутність матеріально - речової (фізичної) структури;

-використанняпротягомтривалогочасубільш1м;

- здатність бути корисними для підприємства;

- вартість може бути вірогідно визначена

- існує імовірність одержання економічних вигод от використання такого активу в майбутньому.

До нематеріальних активів відносять права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські і суміжні з ними права, гудвіл-ділова репутація фірми, інші нематеріальні активи.

В) Вкладення - активи такі, як:

1.Довгострокові фінансові інвестиції

2.Капітальні інвестиції

Фінансові інвестиції-активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів, росту вартості капіталу та інших вигод для інвестора.

Довгострокові фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на період більш 1 року, а також всі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент часу.

Г)Довгострокова дебіторська заборгованість-це сума дебіторської заборгованості, що не виникає в період нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати Балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

1.Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду

2.Довгострокові векселі отримані

3.Інша дебіторська заборгованість.

Д)Відстрочені податкові активи-це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах у результаті виникнення різниці між обліковою і податковою базами оцінки

Відстрочені податкові активи виникають у тому випадку, коли податок на прибуток, визначений відповідно до облікової політики підприємства менше податку на прибуток, визначеного відповідно до чинного законодавства.

Класифікація оборотних активів.

Оборотні активи включають наступні групи:

А)Запаси - активи, що утримуються підприємством для наступного продажу за умови звичайної господарської діяльності, знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продуктів виробництва, що утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, а також в процесі управління підприємством.

 

До запасів відносять:

- виробничі запаси (сировина й основні матеріали, допоміжні матеріали);

- покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;

- паливо;

- тара і тарні матеріали;

- будівельні матеріали;

-матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення та інші матеріали;

- поточні біологічні активи;

- малоцінні та швидкозношувані предмети;

- незавершене виробництво;

- напівфабрикати власного виробництва;

- готова продукція;

- продукція сільськогосподарського виробництва;

- товари

Запаси (згідно П(С)БО9)- це активи, що:

- утримуються для подальшого продажу при умовах звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також при керуванні підприємством.

Б)Кошти і їх еквіваленти:

- кошти і їх еквіваленти в касі;

- на банківських рахунках;

- у формі грошових документів і виставлених акредитивів;

- засоби в розрахунках (поточна дебіторська заборгованість)

Дебіторська заборгованість (згідно П(С)БО10)- це сума заборгованості дебіторів підприємства на визначену дату.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

- довгострокову (сума дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу);

- поточну (сума дебіторської заборгованості, що виникає в ході нормального операційного циклу чи буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу).

Слід зазначити, що після впровадження Національних стандартів бухгалтерського обліку з'явився "резерв сумнівних боргів" -рахунок, призначений коригувати суму дебіторської заборгованості, реальної до відшкодування.

Поточна дебіторська заборгованість виникає в результаті продажу товарів, готової продукції, виконаних робіт, зроблених послуг у кредит, а також інша заборгованість підприємству, погашення якої очікується в протягом року чи операційного циклу.

- заборгованість по векселях отриманих;

- заборгованість по поточним фінансовим інвестиціям;

- по розрахунках по виданим авансам;з підзвітними особами;

- по претензіях, по відшкодуванню заподіяного збитку;

- по розрахунках з іншими дебіторами.

 

В)Витрати майбутніх періодів-можуть відноситься як до оборотних так і до необоротних активів.

Існують особливості відображення в обліку по наступним активам:

- основні засоби: необхідно розглядати первісну вартість, знос, залишкову вартість.

При придбанні об'єкта основних засобів його оцінка відбувається по первісній вартості. А оцінка на дату балансу з урахуванням зносу. Необхідно визначити залишкову вартість як різницю між первісною вартістю та зносом.

- Нематеріальні активи : оцінка здійснюється аналогічно основним засобам.

- Заборгованість покупців і замовників за продукцію, товари, роботи , послуги.

Борг, що може бути невідшкодований підприємству - це сумнівний борг. Коректування проводять шляхом вирахування з первісної вартості дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги резерву сумнівних боргів. Сума, що залишилася - чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості.

 

3.Класифікація джерел утворення господарських засобів підприємства

 

Серед джерел утворення господарських засобів підприємства виділяють:

- власні джерела ( власний капітал);

- забезпечення майбутніх витрат і платежів;

- зобов'язання (позикові джерела);

- доходи майбутніх періодів

А) До власних джерел відносять :

Статутний капітал - зафіксована в статутних документах загальна вартість активів, що є внеском власників або учасників у капітал підприємства. Статутний капітал є обов'язковим для всіх підприємств. Він утвориться за рахунок внесків засновників, що створюють це підприємство, а для бюджетних організацій - за рахунок засобів, виділених з бюджету. Внески засновників можуть бути внесені не тільки у виді коштів , але й у виді якого-небудь майна. Статутний капітал є первісним стартовим капіталом підприємства.

Статутний капітал збільшується на суму:

- Резервного капіталу

- засобів цільового фінансування

- нерозподіленого прибутку попереднього періоду

- невикористаних засобів резерву сумнівних боргів, що відносяться до прибутку, а потім використовуються для покриття збитків

Зменшується статутний капітал:

- на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлені пільги

- на суму залишків використання використаних позикових засобів

Збільшення чи зменшення статутного капіталу можливо в наступних випадках:

- при зміні номінальної вартості акцій

- при вступі нових членів - додатковий випуск акцій, або при виході з учасників

- при обміні облігацій на право участі в підприємстві

- при перерахуванні частини прибутку в Статутний капітал

- при спрямуванні засобів Резервного капіталу до складу Статутного

Зміни Статутного капіталу здійснюється за рішенням засновників підприємства, а бухгалтерські записи здійснюються після перереєстрації Статутного капіталу

Додатково вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Додатковий капітал утвориться за рахунок приросту вартості майна підприємства при проведенні операцій, не зв'язаних з виробничою діяльністю. Засоби додаткового капіталу використовуються на збільшення статутного капіталу або можуть бути спрямовані на розрахунки з засновниками. Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів безоплатно отриманих від інших юридичних або фізичних осіб та інше.

Таблиця 1 Зміна додаткового капіталу

Зміни додаткового капіталу
Збільшення + Зменшення -
Розміщення акцій за ціною вище за номінальну Розміщення акцій за ціною нижче за номінальну
Придбання викуплених акцій по вартості нижче номінальної Придбання викуплених акцій по вартості вище номінальної
Продаж викуплених акцій за ціною, що вище ціни придбання Продаж викуплених акцій за ціною, що нижче ціни придбання
Одержання активів безоплатно Вибуття активів
Дооцінка активів Уцінка активів

 

Емісійний доход - різниця між номінальною і реальною вартістю акцій.

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства чи статутним документами за рахунок перерозподілу прибутку підприємства.

Резервний капітал звичайно створюється за рахунок власного прибутку підприємства. Він являє собою своєрідний резерв підприємства і необхідний для різного роду непередбачених обставин, наприклад для покриття збитків у результаті аварій, стихійних лих і т.і.

Резервний капітал в акціонерному товаристві створюється відповідно до установчих документів, але не більше 25 % оплаченого Статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення Резервного капіталу передбачається установчими документами, здійснюється за рахунок чистого прибутку , але не більш 5 % від його загальної вартості.

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників або учасників по внесках у статутний капітал.

При створенні акціонерного товариства і після ухвалення рішення про випуск акцій і здійснення підписки на них уся сума зареєстрованого Статутного капіталу відбивається в обліку як Неоплачений капітал. Зменшується Неоплачений капітал унаслідок надходження внесків учасників, на які вони підписалися.

Вилучений капітал - ця фактична вартість акцій власної емісії і частки, викупленої товариством у його учасників.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені їм акції (внески, паї) з метою їхнього подальшого анулювання, чи перепродажі, розподілу серед своїх працівників. Викуплені акції повинні бути реалізовані чи анульовані протягом року. Викуплені акції відображаються в обліку за ціною придбання. Якщо акції анулюються, то Статутний капітал зменшується.

Пайовий капітал ( як правило на колективних підприємствах) - сума пайових внесків членів союзу й інших підприємств, передбачена установчими документами. Застосовується кредитними союзами, колективними підприємствами, споживчими коопераціями, у яких частина власного капіталу формується у виді пайових внесків.

При розподілі прибутку, щорічно, за рішенням зборів паєвиків, на обов'язкові і додаткові пайові внески нараховуються дивіденди , що можуть бути зараховані як поповнення паю по згоді власників.

Пайовий капітал може коригуватися в зв'язку зі зміною розміру пайових внесків, вибуття з кооперативу учасників або прийняттям у кооператив нових членів, а також збільшення розміру паю його власником.

Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) - сума прибутку реінвестована підприємством. Нерозподілений прибуток на кінець поточного року визначається в такий спосіб: нерозподілений прибуток на кінець поточного року + чистий прибуток за поточний рік ( прибуток за поточний рік - податок на прибуток) - дивіденди за поточний рік - відрахування ( не менш 5 %) на нагромадження резервного капіталу.

Для визначення власного капіталу підприємству необхідно : статутний капітал + додатково вкладений капітал + інший додатковий капітал + резервний капітал + пайовий капітал - неоплачений капітал - вилучений + нерозподілений прибуток (- непокриті збитки).

Б) Забезпечення майбутніх виплат і платежів:

- Забезпечення виплат персоналу :

1) забезпечення виплат відпусток

2) додаткове пенсійне забезпечення

- Інші забезпечення:

1) забезпечення гарантійних зобов'язань;

2) забезпечення інших витрат і платежів

- Цільове фінансування і цільові надходження

В) Зобов'язання і позикові джерела

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди:

- довгострокові зобов'язання - зобов'язання , що не будуть погашені протягом одного операційного циклу підприємства чи 12 місяців з дати балансу:

1) довгострокові позики - сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання по залученню позикових засобів, на які нараховуються відсотки, крім кредитів банку: довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання по облігаціях, довгострокові зобов'язання по фінансовій оренді.

2) відстрочені податкові зобов'язання. Відстрочені податкові зобов'язання виникають у тому випадку, коли податок на прибуток, визначений відповідно до облікової політики підприємства більше податку на прибуток, визначеного відповідно до чинного законодавства.

- поточні зобов'язання - зобов'язання , що будуть погашені протягом одного операційного циклу підприємства або 12 місяців з дати балансу. До поточного зобов'язанням відносяться:

1) Поточна заборгованість:

* короткострокові позики;

* поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях;

* короткострокові векселі видані

* кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги перед постачальниками і підрядчиками.

2) Поточні зобов'язання по розрахунках:

* розрахунки по податках і платежам перед бюджетом;

* по оплаті праці ( перед працівниками);

* по розрахунках з учасниками ( по нарахованих дивідендах)

* розрахунки по інших операціях (по авансах отриманим від покупців і замовників, по внутрішніх розрахунках, по розрахунках по нарахованих відсотках, по розрахунках з іншими кредиторами)

В) Доходи майбутніх періодів - отримані підприємством у звітному періоді доходи, що формують прибуток майбутніх звітних періодів, у якому будуть понесені витрати, що відповідають цим доходам.

 

4. Класифікація господарських процесів

 

1.Процес постачання

2.Процес виробництва

3.Процес реалізації

4.Результати господарських процесів.

 

5. Метод бухгалтерського обліку

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів та прийомів, які забезпечують повне, безперервне та взаємопов’язане відображення та економічне узагальнення в грошовому вимірнику об’єктів бухгалтерського обліку з метою забезпечення збереження власності та формування інформації для контролю та управління підприємством.

Виділяють наступні основні елементи методу бухгалтерського обліку: документація; інвентаризація; оцінка; калькуляція; рахунки; подвійний запис; баланс; звітність.

 

Необоротні активи
Оборотні активи
АКТИВИ
Пасиви

 

4. МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ.

 

Основні елементи методу бухгалтерського обліку:

1. документація

2. інвентаризація

3. оцінка

4. калькуляція

5. рахунки

6. подвійний запис

7. баланс

8. звітність

1. Документація – спосіб первинного нагляду за господарськими

операціями, відображення об’єктів бухгалтерського обліку в документах та обґрунтування бухгалтерських записів.

Документ – це письмове свідчення здійсненої господарської операції, що підтверджує дані бухгалтерського обліку.

На підставі первинних документів складають зведені документи (допоміжні, групувальні відомості, шахова відомість, оборотна відомість).

Вся сукупність первинних та зведених документів представляє собою бухгалтерську документацію.

2. Інвентаризація – це перевірка наявності грошових коштів,

матеріальних цінностей в натурі для встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку. Метою проведення інвентаризації є порівняння облікових даних з фактичною наявністю цінностей.

3. Оцінка – це спосіб вираження в єдиному грошовому вимірнику

усіх об’єктів бухгалтерського обліку.

4. Калькулювання – процес обчислення в грошовому виразі видатків

діяльності підприємства.

Калькуляція – групування витрат та визначення собівартості одиниці продукції.

5. Рахунок бухгалтерського обліку – це спосіб групування,

поточного відображення та контролю змін господарських засобів підприємства, джерелах їх утворення на певну дату.

6. Подвійний запис – будь-яка господарська операція

відображається в бухгалтерському обліку двічі, тобто на двох рахунках одночасно однією й тією ж сумою.

7. Баланс – це спосіб узагальнення та групування засобів

підприємства та джерел їх утворення на певну дату. Допомагає представити в грошовому виразі інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Елементи балансу: активи, зобов’язання, власний капітал. Загальне балансове рівняння: Активи = Зобов’язання + Власний капітал.

8. Звітність – це завершальний етап облікового процесу, представляє

собою систему взаємопов’язаних підсумкових показників, які характеризують діяльність підприємства, ефективність використання його активів, стан зобов’язань за певний період. Розрізняють бухгалтерську, фінансову, податкову, статистичну звітності. Склад звітності залежить від типу підприємства.

 

5. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

 

1.Поняття балансу . Його ціль, призначення й структура

2.Характеристика статей активу балансу

3. Характеристика статей пасиву балансу

4.Зміни в балансі під впливом господарських операцій

 

 

1.Поняття балансу . Його ціль, призначення й структура

 

 

Баланс, як елемент методу бухгалтерського обліку - це спосіб угруповання й узагальненого відображення стану господарських засобів підприємства, джерел їхнього утворення в грошовій оцінці на певну дату.

Баланс як форма звітності - це звіт про фінансовий стан підприємства, що відбиває на певну дату його активи, зобов'язання й власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

В основі будови бухгалтерського балансу лежить класифікація господарських засобів підприємства й джерел їхнього утворення. Бухгалтерський баланс має форму двосторонньої таблиці: ліва сторона - актив балансу, права - пасив. Баланс включає заголовок, розділи й статті.

У заголовку приводяться:

1. найменування підприємства;

2. його організаційно-правова форма;

3. місцезнаходження підприємства;

4. найменування звіту;

5. дата, за станом на яку складений баланс;

6. валюта, у якій складений звіт і рівень її точності;

7. коди, передбачені чинним законодавством;

Актив і пасив балансу включають розділи: в активі - 3 роздягнула - необоротні , оборотні активи, витрати майбутніх періодів; у пасиві - 5 розділів - власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокові зобов'язання, що течуть зобов'язання, доходи майбутніх періодів.

Розділ балансу - це група однорідних статей (по горизонталі) в активі й пасиві балансу. Їхня відособленість підлегла завданням контролю й аналізу фінансового стану підприємства.

Розділи складаються зі статей. Стаття бухгалтерського балансу - це показники в рядках балансу, що відбивають на певну дату види засобів підприємства (в активі) або види джерел їхнього формування (у пасиві), які містять залишки (сальдо) одного або одночасно декількох синтетичних рахунків бухобліка. Кожен наведений у балансі показник (стаття балансу) має найменування, що визначає об'єкт обліку, грошову оцінку статті (у єдиному грошовому вимірі по фактичній собівартості).

Пріоритетною оцінкою є оцінка по фактичній собівартості.

Для постійного систематичного спостереження за рухом кожного виду господарських засобів і джерел їхнього утворення використається система рахунків, органічно пов'язана з балансом як елемент методу бухгалтерського обліку.

На основі показників початкового балансу відкриваються рахунки для обліку господарських операцій поточного року. Сальдо по рахунках на кінець кожного звітного періоду цього року є показником для заповнення рядків балансу по періодах звітності.

Актив і пасив балансу складаються з 4 стовпчиків:

1) указується назва розділів і статей;

2) тризначний код рядка.

Кожен рядок балансу відбивається в певному рядку, який привласнений строго регламентований код.

Статті, код яких кінчається на 1 або 2 називаються довідковими статтями й вони призначені для обчислення суми по статті з меншим порядковим номером кратним 10.

В 3) і 4) колонках приводяться залишки господарських засобів підприємства або джерел їхнього формування на початок і кінець звітного періоду.

Особливістю бухгалтерського балансу є рівність вартісних підсумків активу й пасиву балансу. Підсумок активу балансу називається валютою активу, підсумок пасиву балансу - валютою пасиву.

 

2.Характеристика статей активу балансу

 

У статті "Нематеріальні активи відбивається вартість об'єктів, віднесених до складу нематеріальних активів. У цій статті приводяться окремо первісна й залишкової вартості нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю й сумою накопиченої амортизації, що приводиться в дужках.

У статті "Незавершене будівництво" відбивається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і встаткування для монтажу), здійснювані підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

У статті "Основні засоби" приводиться вартість власних й отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів й орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, державні (казенні) і комунальні підприємства - вартість майна, отриманого на праві господарського ведення або праві оперативного керування, у тому числі вартість земельних ділянок, отриманих на праві постійного користування. У цій статті також приводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті приводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зношування основних засобів (у дужках) і їхня залишкова вартість. У підсумок балансу включається залишкова вартість, що визначається як різниця між первісною (переоціненої) вартістю основних засобів і сумою їхнього зношування на дату балансу.

У статті "Довгострокові біологічні активи" відбивається вартість довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться по П(З)БУ 30 "Біологічні активи". У цій статті приводяться справедлива (первісна, переоцінена) вартість, сума накопиченої амортизації (у дужках) і залишкова вартість довгострокових біологічних активів. У підсумок балансу включається справедлива або залишкова вартість, що дорівнює різниці між первісною (переоціненої) вартістю й сумою накопиченої амортизації.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відбиваються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У дійсній статті виділяють фінансовий інвестиції, які, відповідно до відповідних положень (стандартам), ураховуються методом участі в капіталі

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується заборгованість фізичних й юридичних осіб, що не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті "Відстрочені податкові активи" відбивається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах у результаті тимчасової різниці між обліковою й податковою базами оцінки.

У статті "Інші необоротні активи" приводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені в наведені вище статті роздягнула "Необоротні акти


Читайте також:

  1. III. Бухгалтерський баланс
  2. IX. Відомості про військовий облік
  3. IX. Відомості про військовий облік
  4. Автоматизовані форми та системи обліку.
  5. Акції та їх облік
  6. Акції та їх облік
  7. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
  8. Аналітичний та синтетичний облік ГП
  9. Аудит на підприємствах з комп’ютеризованим бухгалтерським обліком
  10. Аудит на підприємстві з кмп’ютеризованим бухгалтерським обліком.
  11. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
  12. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ | Найменування рахунку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.042 сек.