Десять факторів стратегічного планування

Рисунок 7.3 – Модель процесу планування

Процес планування стратегії зустрічає ряд ускладнень під час його здійснення.

Основна складність полягає в тому, що процес прийняття попередніх рішень знаходиться в залежності від структури повноважень в організації.

Виникають проблеми:

1. Нова стратегія, як правило, руйнує типи взаємовідносин, що склалися в організації, та може викликати суперечність з політикою організації.

2. Друга істотна проблема полягає в тому, що запровадження стратегічного планування викликає конфлікт між попередніми видами діяльності (оперативним управлінням), які забезпечують отримання прибутку, і новими видами діяльності.

3. Ще одна проблема – організація не має необхідної інформації, яка потрібна для ефективного стратегічного планування, ні про себе, ні про зовнішнє середовище. До того ж відсутні компетентні керівники, які спроможні займатися відпрацюванням та реалізацією стратегії.

Джон Зіммерман говорить, що «при зменшенні ресурсів, наявності світової конкуренції та зростанні витрат навіть найбільш ефективна організація не може довго витримати без ясного стратегічного планування ».

В ефективному менеджменті для вироблення стратегії ґрунтовних рішень відіграють роль 10 факторів:

1. Пошук нових ринків.

2. Збільшення та приріст виробництва.

3. Вироблення нових продуктів та послуг.

4. Вироблення раціональніших технологій.

5. Покращення якісних параметрів продукції.

6. Покращення сервісу споживача.

7. Удосконалення форм продажу.

8. Покращення методів розповсюдження.

9. Наявність (отримання) нових природних ресурсів.

10. Скорочення термінів повернення капіталовкладень та зростання прибутку. Концепція ґрунтовних рішень вчить, що професіонали, які безпосередньо пов'язані з будь-якою роботою, знають про неї набагато більше, ніж знає головний керівник. Тому треба максимально використовувати їх світлий розум та золоті руки.

Правила застосування стратегічного управління радять:

1. Оцінювати та заохочувати людей за отримані результати протягом тривалого часу.

2. Використовувати винагороду, що діє протягом тривалого часу. Наприклад, дати можливість працівнику відремонтувати автобус, на якому він працює, а через деякий час викупити його у свою власність на вигідних умовах.

3. Визначити ключові моменти, які є найважливішими для довгострокового успіху фірми, та стимулювати зусилля, які спрямовані на ефективність цих моментів.

4. Преміювати та стимулювати тих, хто пропонує розумні та перспективні рішення та ідеї, хто створює навколо себе позитивні емоції та настрої.

5. Інвестувати пріоритетні «ноу-хау» та винаходи, основні дослідження та розробки нового обладнання, технології за принципом від нульового циклу до здачі «під ключ».

6. Поставити особисту винагороду працівника в залежність від загального добробуту фірми.

Як висновок, еталонні стратегії можна поділити на чотири групи:

1) стратегії концентрованого зростання:

- стратегія посилення позиції на ринку;

- стратегія розвитку ринку;

- стратегія розвитку продукту;

2) стратегії інтегрованого зростання:

- стратегія зворотної вертикальної інтеграції;

- стратегія вертикальної інтеграції, що крокує вперед;

3) стратегії диверсифікованого зростання:

- стратегія центрованої диверсифікації;

- стратегія горизонтальної диверсифікації;

- стратегія конгломеративної диверсифікації;

4) стратегії скорочення:

- стратегія ліквідації;

- стратегія скорочення (продаж підрозділів);

- стратегія скорочення витрат (короткострокова).

РОЗДІЛ 8

КЕРІВНИЦТВО: ВЛАДА Й ОСОБИСТИЙ ВПЛИВ

Політика батога і пряника не спрацьовує, оскільки всі пряники з’їдають ті, у кого батіг.

Фелікс Кривін

Справжній лідер завжди позаду. Вам це скаже будь-який пастух.

Із “Записної книжки”

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виконання стратегії	\|	Влада, вплив, лідерство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.