Технологія вирощування бульбоплодів і баштанних .

Морфологічні і біологічні особливості бульбоплодів і кормових баштанних.

Значення бульбоплодів і кормових баштанних культур.

Тема: № 6 Бульбоплоди, кормові баштанні культури.

Єрмакова Л.М. Кормовиробництво с. 88...107,127...135

1. Значення бульбоплодів і кормових баштанних культур. У світовому землеробстві є кілька бульбоплідних культур: картопля, батат, маніок, ямс, таро. Картопля – одна з найважливіших поширених бульбоплідних рослин. Батат - (солодка картопля) – багаторічна рослина з повзучими стеблами до 5 м завдовжки. У грунті утворює потовщені бічні корені – бульби з білою м’якоттю. Урожай бульб сягає70 – 100 ц/га. Маса однієї бульби – від 0,5 до 4,5 кг і навіть 25 кг. Належить до родини в’юркових. Поширений в Африці, Індії, Китаї, Японії, Південної Америці. в південно-східних районах США. В СНД незначні площі батата розміщені в субтропіках Кавказу (Сухумі), Середній Азії (Туркменія). У їжу бульби вживають як картоплю – вареними, печеними, тушкованими та в іншому вигляді. Маніок належить до родини молочайних. Це багаторічна чагарникова рослина (до 3 м заввишки). На бічних коренях утворює великі (до 1.5 кг) веретеноподібні бульби. З них готують оладки, галушки. якими замінюють хліб, картоплю. Поширений в Індії, Африці (Конго, Нігерія та ін.), Індонезії, Південній Америці. Ямс походить з родини діоскорейних. Це однорічна трав’яниста рослина. утворює кореневі потовщення – бульби, маса яких досягає 50 кг. Їдять їх у вареному вигляді як картоплю (за смаком нагадує бульби картоплі). Бульби сушать і виготовляють з них борошно. Поширений в Африці, Центральній і Південній Америці, Азії. Таро – з родини ароїдних. Це багаторічна трав’яниста рослина. Бульби утворюються на кінцях кореневищ. маса бульби до 4 кг. Вживають бульби вареними (супи), смаженими, готують з них вафлі, печиво, торти. Поширене в Азії (Китай, Японія. Індія), Індонезії, Африці. Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою. Продовольча цінність картоплі визначається її високими смаковими якостями та сприятливим для здоров’я людини хімічним складом бульб. У них міститься 14-22% крохмалю, 1,5-3% білків, 0,8 – 1% клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється організмом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки інших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби багаті на вітаміни групи В,РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С. Вживають картоплю в їжу у вигляді різних страв, яких лише в європейській кухні налічується понад 200. Проте у складі бульб, особливо позеленілих, містяться отруйні речовини (соланін). І хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0,01% краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технічних потреб. Бульби картоплі широко використовуються для годівлі тварин у сирому й запареному вигляді. Мають певне значення силос із зеленого бадилля (картоплиння) та відходи промислової переробки бульб – барда, жмаки та ін. За поживністю 100 кг сирих бульб оцінюються 29,5 корм. Од.. силосу – 8,5, сушених жмаків – 52 корм. Од. При вирощуванні картоплі на корм вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5-6 тис. Картопля є цінною сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину й іншої важливої продукції для господарства. Картопля як просапна культура має агротехнічне значення: є добрим попередником для ярих культур, а ранні сорти – і для озимих. Поширення.Картопля – рослина Південної Америки. Індійські племена Перу, Еквадору, Болівії, Чилі вирощували її за 1 – 2 тис. років до н.е. Першими європейцями, які побвчили картоплю в 1492 р. на о. Куба, були Х. Колумб і його супутники. В Європу (Іспанію) вона була завезена лише в 1565 р., звідки поступово поширилися в інші європейські країни. У Росії появу картоплі пов’язують з іменем Петра І, який нібито в 1700 р. передав з Голландії мішок картоплі на батьківщину для розмноження, але інтенсивно поширюватись вона почала тільки з 1765 р. У 1881 р. посівні площі під картоплею досягали в Росії понад 1,5 млн га. А в 1913 р. – 2.7 млн га. Сучасна світова площа картоплі – близько 18-29 млн га. Вирощують її у 130 країнах світу. Найбільші посівні площі в європейських країнах – до 13 млн га. В СНД насадження картоплі займають 6 – 6.5 млн га (1990р.). найбільше поширена вона в Нечорноземній зоні Російської Федерації, у Білорусі та Україні. На значних площах її вирощують також у Центрально – Чорноземній зоні, районах Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого сходу. В Україні площі під картоплею становлять 1,5 – 1.6 млн га (1996р.). Основні масиви їх розміщення на Поліссі – близько 60% та в лісостепу – до 30% загальної площі, решта придає на Степ. Середня врожайність картоплі в Україні у сприятливі роки 125 – 130 ц/га. Досвід кращих господарств показує, що її урожайність в основних районах вирощування може бути в 2-3 рази вищою. У багатьох господарствах Чернігівської та інших поліських областей вирощують по 250 – 300 ц/га бульб і навіть більше. Природні умови України й застосування прогресивних технологій вирощування картоплі дають змогу довести її середню врожайність у найближчі роки на Поліссі до 250 – 300 ц/га , в Лісостепу до 200 – 220 ц/га і в Степу до 180 – 220 ц/га. Кормові кавуни (Сіtrиllus соІосупthoides Рang) Кормові кавуни - цінний корм для молочної групи вели рогатої худоби, а також свиней і овець. Стиглі плоди містять сухих речовин до 8 %, цукрів - 1,15 кгпротеїну - 0,95-1,2, клітковини - 1,94-2,3%. Поживність 9 кг пік становить одну кормову одиницю із вмістом у ній 36 г перетравного протеїну. Використовувати свіжі плоди кавунів можна з вересня по січень - лютий. Норма годівлі коровам становить 25-30,сипним 8-15 кг на добу. Кормові кавуни можна вирощувати в районах, де вирощують столові сорти, але найбільш ефективна їх культура на півдні, особливо на піщаних грунтах. Гарбузи (Cucurbita pepo) Гарбуз - трав'яниста однорічна рослина, (у Цепі Америці- багаторічна). Це великоплідна культура родини Cucurbitaceae. За розміром її плоди перевершують всі плоди земної кулі. Рід гарбуза поєднує 11 видів , з них в Україні вирощують великоплідні, твердокорі і мускатні. Форми плодів гарбузів Крупноплідний гарбуз ( С. maxima Duch). або волоський, відрізняється великими плодами, більш пізньостигла, ніж твердокорий, більшість сортів має погані смакові якості і в основному кормове призначення. Плоди гарбузів містить цукор, крохмаль, клітковину, каротин. Вміст цукру ( від 1,5 до 65) залежить від грунтово- кліматичних умов. Крохмалю в гарбузах 15- 20 %, клітковини 1 – 1,2 нектинових речовин 0,2 – 0,7, золи - 0,5 – 08 %, каротину – до 5%. До виду гарбуз твердокрилий (Cucurbita pepo L.)належать звичайний гарбуз, кабачки, патисони та ін. Гарбуз твердокорий – найбільш скоростиглий і багатоплідний вид. Гарбуз мускатний займає проміжне місце між гарбузом великоплідним і твердокорим. Сорти цього виду пізньостиглі. Із сортів гарбузів для кормових цілей на Україні поширені Гібрид 72, Промінь, Рекорд, Старосільський, Стофунтовий. На корм можна вирощувати і сорти столових гарбузів: Грибовський зимовий 31, Мигдальний 35, Мозоліївський 15, Мармуровий, Український багатоплідний і Херсонський. 2. Морфологічні і біологічні особливості бульбоплодів і кормових баштанних. Картопля досить вимоглива до клімату, проте велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати її майже по всій території країни. Ранньостиглі сорти з коротким вегетаційним періодом (60 -70днів) можна вирощувати у північних районах до 70⁰ північної широти. Розрізняють три періоди росту картоплі. У першому періоді (від сходів до початку цвітіння) збільшується маса бадилля, у другому (від цвітіння до припинення росту бадилля) найбільш інтенсивно наростає маса бульб. У третьому (від припинення росту до в’янення бадилля) маса бульб наростає менш інтенсивно. Отже, бульби ростуть від початку цвітіння до повного в’янення бадилля. У ранньостиглих сортів інтенсивний приріст урожаю триває 25-28 днів, у середньостиглих – 34-36, у пізньостиглих – 43 – 45 днів. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8 – 10⁰С. Картопля не витримує низької температури і при мінус 1-2⁰С гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20⁰, а бульби – 15 – 18⁰С. якщо тривалий час стоїть жарка погода (температура понад 29⁰С), бульби не утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їх вічок починають рости столони. На яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20⁰С. (асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно). Після зав’язування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18⁰С. Ці особливості покладені в основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння. Якщо у південних і південно – східних районах нашої країни картоплю висаджують навесні, бульби утворюються влітку при високій температурі, тобто за несприятливих для них умов щоб мати здоровий насінний матеріал, садити картоплю рекомендується влітку (червень – початок липня) з таким розрахунком, що літнє садіння забезпечує високі врожаї здорових бульб. Картопля досить вимоглива до вологи. Проте при надмірній вологості погіршується повітряний режим ґрунту і бульби загниваються. Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі зміняються. У першій фазі росту картоплі потрібно менше вологи. Більше вологи картопля потребує у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Опади у першій половині вегетаційного періоду спричинюють надмірний розвиток надземної маси. Досліди, проведені у Львівському сільськогосподарському інституті, свідчать, що червневі і липневі опади позитивно позначаються на врожаї ранніх, а серпневі і першої половини вересня – пізніх сортів картоплі. Надмірна кількість опадів у період бульбоутворення призводить до розростання бульбі утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульб. Транспіраційний коефіцієнт картоплі коливається у досить великих межах – від 350 до 500. Підвищена вологість повітря зменшує витрати води рослинами. Врожайність картоплі у південних і південно-східних районах насамперед залежить від забезпеченості рослин вологою у період бутонізації і цвітіння. Отже, заходи технології вирощування треба спрямовувати на нагромадження і зберігання вологи в ґрунті. Картопля досить вимоглива до родючості ґрунту. Найбільш придатні для неї легкі (середньозв’язні, супіщані, суглинкові) ґрунти, що містять достатню кількість поживних речовин і вологи. Важкі карбонатні ґрунти малопридатні для картоплі. Найкраще картопля росте на ґрунтах із слабо кислою і нейтральною реакцією. На легких ґрунтах урожай картоплі насамперед залежить від вмісту поживних речовин і вологи, а на важких треба вносити достатню кількість органічних добрив та підтримувати грунт у розпушеному стані. На осушених торфових ґрунтах часто збирають вищі врожаї картоплі, ніж на мінеральних. Бульби деяких сортів, вирощених на таких ґрунтах, містять менше крохмалю і більше білка. Такі бульби треба використовувати як насінний матеріал для садіння на мінеральних ґрунтах. Якість бульб значною мірою залежить від особливостей ґрунту, на якому їх вирощують. Сорти На полях господарств, державних сортодільниць і науково-дослідних установ вирощують багато різних сортів картоплі. За способом використання сорти картоплі поділяють на чотири групи: столові, технічні, кормові та універсальні. Вимоги до наведених груп сортів різні. Всі сорти картоплі можна використовувати на корм. У столових сортів вміст крохмалю становить 13-15%, і вони мають добрі смакові якості, співвідношення білка і крохмалю від 1:12 до 1:16. Бульби їх круглі або овальні, з тонкою шкіркою, а вічка плескаті, мало заглиблені. Основні вимоги до картоплі столових сортів такі: стійкість проти ураження хворобами, добре зберігання протягом зими, високий вміст вітаміну С. Технічні сорти картоплі мають високий вміст крупнозернистого крохмалю, м’якоть їх не чорніє при розварюванні. Кормові сорти високоврожайні, з високим вмістом сухої речовини і білка, добре зберігаються, стійкі проти пошкодження хворобами. Універсальні сорти використовують як продовольчі і технічні. Слід зазначити, що якість бульб картоплі залежить не лише від сортових особливостей, а й від грунтово-кліматичних умов та технології вирощування. Тому сорти добирають, враховуючи не тільки спосіб їх використання, а й грунтово-кліматичні умови. Вирощувані сорти картоплі повинні мати різні вегетаційний період, що має важливе організаційно-господарське значення. Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти картоплі поділяють на ранньостиглі (70-90 днів), середньостиглі (100-130 днів) і пізньостиглі (140-160 днів) . Щоб мати столову картоплю у ранні строки, вирощують ранньостиглі та середньоранні сорти. Для вирощування картоплі на технічні і кормові цілі використовують переважно середньопізні і пізньостиглі сорти. Ранньостиглі сорти менш урожайні, ніж середньо- і пізньостиглі. Біологічні властивості баштанних. Насіння баштанних мають більшу життєздатність і у сприятливих умовах зберігають схожість 8-Ю років і довше. Насіння баштанних проростає на 7-10-й день після сівби, оптимальна температура проростання 9-10 °С для гарбузів і 16-17 °С для кавунів. Одночасно з утворенням листків відбувається закладка пазушних бруньок. Через 20-40 днів після появи сходів починається розгалуження пагонів. У період інтенсивного зростання протягом доби і може утворитися два-три листки, а приріст стебла становить 10-12 см. Цвітіння починається (при 18-22 °С) на 30-40-й день після появи сходів. Спочатку з'являються чоловічі квітки, а через 3-7 днів-жіночі. Похолодання затримує цей процес. Чоловічі квітки цвітуть один день жіночі незапліднені - 2-3 дня. Запилення краще проходить у тиху, теплу і досить вологу погоду. Кормові кавуни добре запилюються і у жарку погоду. Пилок у баштанних липкий і важкий, вітром не переноситься, а тільки бджолами, мурахами, трипсами й іншими комахами. Для кращий запилення біля посівів баштанних необхідно розміщувати пасіки. Баштанні добре запліднюються в перший період цвітіння, запліднення до дозрівання кавунів проходить 20-45, гарбузів -30-40 днів. Баштанні - теплолюбні культури. Нестача тепла затримує процеси росту і розвитку рослин. Сіють баштанні, коли ґрунт прогріється до 12-17⁰ Оптимальна температура для проростання насіння 20 °С і вище, м цвітіння - 21-24 °С, зав'язування і дозрівання плодів 24-28 ⁰ Температура 45-50 °С негативно впливає на баштанні. Всі баштанні - світлолюбні культури. З них тіньовитривалі є гарбузи, які можна висівати культурою в посівах кукурудзи. Площа живлення кавунів становить 1-1,5 м², дині 0,8-1, зів - 2-3, кабачків -0,6-1 м². Баштанні культури - рослини короткого дня. Вони добре розвиваються в умовах, де сума позитивних температур (вищою 10 ⁰ С) за вегетаційний період буває вищою 3000 °С. 3.Прогресивні технології вирощування картоплі. Кращими попередниками картоплі є озимі та зернобобові культури. В овоче-картоплярських сівозмінах, крім озимих і зернобобових, добрим попередником є капуста, овочеві коренеплоди, огірки та баштанні культури. Сама картопля – добрий попередник ярих зернових, озимих та льону. Картопля дуже чутлива до внесення добрив. При високих врожаях вона виносить з ґрунту набагато більше поживних речовин, ніж зернові хліба. Особливо багато виносить калію. Важливе значення для картоплі мають гній та компости як повні добрива, що задовольняють потребу її в поживних речовинах (20-40 т/га). На піщаних і супіщаних ґрунтах Полісся велике значення має вирощування на зелене добриво люпину і середели, що підвищує родючість ґрунту та врожай картоплі. Найбільш ефективні мінеральні добрива (N_45-60P_45-60K_60-90) на підзолистих ґрунтах. На сірих лісових та чорноземах ефективність їх знижується. Найбільші прирости врожаю мають при внесенні органічних добрив разом з мінеральними. Таке поєднання забезпечує картоплю елементами живлення протягом вегетаційного періоду. Вапнування кислих ґрунтів (рН5) позитивно впливає на врожай картоплі. Обробіток ґрунту під картоплю починають з лущення стерні дисковими або лемішними лущильниками з наступною зяблевою оранкою. Рання зяблева оранка плугами з передплужниками на глибину до 22 см на супіщаних і піщаних ґрунтах і до 30-35 см на чорноземних значно підвищує врожай картоплі. На підзолистих ґрунтах Полісся та інших районів з неглибоким орним шаром оранку слід проводити плугами до 22-25 см. Весняний обробіток зябу починають з раннього закриття вологи боронуванням в 1-2 сліди. Після підсихання ґрунту культивують з одночасним боронуванням. У районах Полісся і західних областях на важких ґрунтах після настання спілості ґрунту застосовують глибокий обробіток ґрунту чизелями. У степових районах при сухій погоді перед садінням рекомендують провести коткування. Для садіння треба використовувати здорові, непошкоджені, добре сформовані й типові для сорту, зібрані з насінних ділянок бульби масою 50-80 г. Норма садіння – 2,5-3 т/га. Садять картоплю, коли грунт на глибині 10 см прогрівається до 6-8⁰С. На легких піщаних ґрунтах, які швидко прогріваються, садити її можна дещо раніше. Кращими строками садіння на Поліссі є третя, у Лісостепу – друга, а в Степу та Закарпатті – перша декада квітня. На легких достатньо зволожених ґрунтах картоплю садять на глибину 10-12, на важких суглинкових та глинистих ґрунтах – 7-8 см. У посушливих районах глибину садіння збільшують до 12-14 см. У практиці для вирощування картоплі найчастіше застосовують широкорядний спосіб садіння (70х25, 60х30 см). а також напівгребеневий та гребеневий. При цьому насипають гребені 10-12 см заввишки і бульби загортають на глибину 4-5 см, а при напівгребеневому – відповідно 6-8 та 8 см. Густота насадження повинна бути не менш як 50 – 60 тис/га кущів. При рядковому способі садіння кількість кущів у лісостепових районах повинна становити 40-45 тис, а в районах Полісся та західних областях – від 55-60 до 70 тис/га. До з’явлення сходів грунт ущільнюється, утворюється кірка і з’являються бур’яни. Щоб зберегти вологу, а також для боротьби із сходами бур’янів проводять боронування до і після з’явлення сходів картоплі. Боронування через 5-7 днів після садіння знищує понад 80% бур’янів, що починають проростати. За час від садіння до першої культивації міжрядь треба провести 3-4 боронування, поки сходи не досягнуть висоти 10-12 см. Урожай картоплі від своєчасного боронування підвищується на 10-15%. Коли з’являються сходи і добре позначаться рядки, проводять перше міжрядне розпушування на глибину 12 – 14 см, одночасно підживлюючи посіви. Наступні культивації при достатній вологості ґрунту проводять на глибину 10-12. а при недостатній на 7-8 см. При достатньому зволоженні посіви картоплі підгортають, що сприяє утворенню більшої кількості бульб. У районах недостатнього зволоження її не слід підгортати. Збирають картоплю в різні строки, залежно від її використання, переважно потоковим, а також роздільним або комбінованими способами. Викопану картоплю треба підсушити в полі або під навісом і відсортувати. Насіння бульби доцільно витримати на світлі протягом 10-15 днів до слабкого озеленіння. Нагромаджений у позеленілих бульбах соланін є антисептиком і запобігає ураженню її грибними хворобами і загниванню. Зберігають картоплю в спеціальних картоплесховищах, в засіках, контейнерах та насипом.

Технологія вирощування. Баштанні розміщують у польових і кормових сівозмінах. Не слід вирощувати їх після баштанних навіть через кулька років, щоб уникнути поширення хвороб. Під час вирощування баштанних на тих самих полях через 9-10 років фуразіозне зів’янення не спостерігається, рослини добре розвиваються і дають високі урожаї. Краще ростуть на чорноземних супіщаних грунтах, на засмічених бур’янами, особливо багаторічними ( осотом, молочаєм, пирієм). Ростуть вони і на піщаних масивах поздовж річок. Кращими попередниками для баштанних культур є озима пшениця, шар і оборот шару багаторічних трав; кукурудза на зелений корм. Вирощують їх після ячменю, що висівали після удобреної озимої пшениці. Баштанні культури є добрими попередниками для інших культур, зокрема і для озимих. Баштанні культури споживають значну кількість поживних речовин тому високі урожаї збирають на грунтах з достатнім вмістом доступних поживних речовин. Баштанні добре реагують на внесення гною і мінеральних добрив при внесенні мінеральних добрив варто враховувати, що урожайність плодів баштанних підвищується під час внесення фосфорних, та фосфорно-азотних добрив. На староорних фунтах вносять 15-20 т/га гною під кавуни і 30-40т/га під гарбузи. Добре використовують вони і післядію добрив. Мінеральні добрива під баштанні культури рекомендується вносити з розрахунку N₆₀ P₆₀ K₆₀ на чорноземних ґрунтах і N₉₀ P₆₀ K₆₀ на грунтах півдня України. Гній і фосфорно-калійні добрива вносяться під зяблеву оранку, а азотні - під передпосівну культивацію. Слідом за збиранням стерньового попередника проводять лущення на глибину 5-7 см, що сприяє збереженню вологи в ґрунті і знищенню бур'янів. На полях, забур'янених багаторічними бур'янами (осот, молочай, гірчак та ін.), ґрунт лущать два рази: перший раз - па 5-7 см і другий - після появи розеток бур'янів на глибину 10-12 см. Оранку зябу проводять на глибину 25-27 см полиневими або безполицевими знаряддями (на чистих від бур'янів полях). Поля з-під багаторічних трав орють плугами відразу після останнього скошування. Глибока оранка під баштанні ефективна також на піщаних ґрунтах. У посушливих умовах Стену і Лісостепу ефективні снігозатримання і зрошення. Навесні для більш повного збереження вологи в ґрунті проводять боронування або шлейфування і дві культивації і боронуванням: першу - через 4-5 днів після закриття вологи на глибину 8-12 см і другу - перед сівбою на глибину 6-8 см. У посушливих умовах ґрунт перед сівбою прикочують. Баштанні висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється 12-14 °С. Календарні строки на півдні України настають у першій другій декаді квітня, у Степу - у другій декаді, квітня і у першій декаді травня, у Лісостепу - у першій-другій декаді травня, на Поліссі та західних областях - у другій декаді травня. Дуже ранні посіви в непрогрітий ґрунт призводять загнивання насіння і захворювання проростків. При запізненні сівбою пізно з'являються сходи і через нестачу вологи знач: знижується урожайність. Для сівби використовують повновагі і неуражені насіння схожістю не нижче другого класу. Насіння перед сівбою сортують за допомогою 5 %-го сольового розчину або зануренням їх на добу у воду і після просушування використовують для сівби. Ефективне передпосівне обігрівання (насіння розстеляють тонким шаром на брезенті або стелажах і, зрідка перемішуючи, вигримують у теплі дні на сонці). Для обігрівання можна використовувати зерносушарки. Колишня Українська сільськогосподарська академія (тепер фахівці НАУ) рекомендують прогрівати насіння баштанних при температурі 35-40 °С протягом 3-4 днів або 60 °С на протязі 4 год, що підвищує урожайність на 10-24 %. Для поліпшення посівних якостей підсушують набубнявіле насіння, опромінюють гамма-променями і обробляють іншими стимуляторами. Схожість і енергія проростання насіння значно підвищуються після намочування і наступного висушування. Площа живлення визначається ґрунтово-кліматичними умовами зони і особливостями культури і сорту. У південному Стену, де Відчувається нестача вологи і більше тепла, площа живлення повинна Вуї її більшою, ніж у Лісостепу і Поліссі, де рослині краще забезпечені вологою, але менше тепла. Ранні сорти, короткостеблові і кущові форми вирощують із Випиши площами живлення, пізні і довгостеблові - з більшими.

Культура	Зона	Площа живлення, СМ"	Кількість рослин у гнізді після проривання, шт.	Кількість рослин на 1 та, тис. шт
Гарбузисередньо – і довгостеблові	Південний Стен	210x140		3.5
Центральний Степ, Лісостеп і Полісся	210x210		4,5
Гарбузи кущові	Всі райони	140x70		10,0
Кавуни кормові		200x210		4,5
	120x70		12,0
Кабачки

Сіють баштанні культури сівалками, які використовують для сівби кукурудзи, соняшнику. Можна висівати і зерновими сівалками.

Норма висіву насіння кавунів становить 2-3 кг/га, гарбузів - 3-5, кабачків 2-4 кг/га. Глибина загортання насіння кавунів і гарбузів становить 6-8, кабачків 3-5 см.

Застосовуються стрічково-гніздові посіви баштанних культур. Відстань між стрічками становить 210 або 140 см, між рядками -70 см, а в ряді між рослинами (гніздами) - 70-140 см. Застосування стрічково-гніздового способу сівби дозволяє на 1 га мати оптимальну

кількість рослин.

Якщо насіння висіяли в сухий ґрунт, проводять прикочування посівів. Кірку і проростки бур'янів до появи сходів знищують! боронуванням і розпушуванням ротаційними мотиками. Після появи сходів для боротьби з бур'янами застосовують культивацію міжрядь У прополювання в рядках. Перший міжрядний обробіток виконують на глибину 12-15, а наступні - 6-8 см. Останнє розпушування міжрядь роблять перед змиканням пагонів.

Дуже важливо вчасно провести проріджування сходів, що виконують у два прийоми: перший раз - з появою першого листка, ■ другий - після формування 3-4 листків.

Баштанні кормові культури, добре реагують на зрошення, даними колишнього Кримського сільськогосподарські інституті поливи без добрив підвищують урожайність кавунів на 50, а полин* одночасним внесенням добрив - на 100%. У баштанництві Середи Азії, Волгоградської, Ростовської і Кримської областей, Молдавії на Україні застосовують 3-4 вегетаційних поливи із проміжками 12-15 днів. Поливи починають до початку бутонізації, а в період цвітіння припиняють, відновляючи їх у період формування зав’язей Поливна норма 500-800 м³ /га води.

Плоди гарбузів і кормових кавунів збирають в один прийом перед приморозками. Для збирання плодів, призначених згодовування або переробки на силос, застосовують спеціальні косинці, що дозволяють скочувати плоди гарбузів і кормових кавунів в ряди через кожні 8-10 м. З рядків плоди підбирають підбирачами і вантажать в автомашини або причепи.

Плоди гарбузів і кормових кавунів, призначені для згоді
в осінній період, доцільніше збирати вручну із плодом
намагаючись не пошкоджувати кору. Зібрані плоди ми
транспортують до місця зберігання. На зберігання краще!
плоди в суху сонячну погоду до заморозків.

Плоди гарбузів перед закладанням на зберігання рекомендується витримувати в буртах на сонці або в приміщенні при температурі 27-28

°С упродовж 10-20 днів для того, щоб загрубіла кора.

Кавуни для зберігання закладають стиглими, пошарово переклавши соломою.

Температура для зберігання в сховищах повинна бути для кавунів - 2-3 °С, гарбузів - 10 °С і відносна вологість - 70-75%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Технологія вирощування кормового буряку.	\|	Значення бульбоплодів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.