Опори плоских систем .

Вступ.

Сучасне будівництво вимагає високого рівня знань та навичок. Адже постійно змінюються будівельні матеріали, вдосконалюється технологія ведення робіт, урізноманітнюються проектні рішення. Та потрібно пам’ятати, що будівля чи споруда – це не тільки архітектурна форма або вишукане оздоблення, перш за все – це система конструкцій, яка повинна бути безпечною, міцною, жорсткою під час всього строку експлуатації. Тому будівельникам необхідно знати, яка розрахункова схема системи ( балка, рама, арка, ферма ), які навантаження діють

( зосереджені чи розподілені ) та які внутрішні зусилля виникають

( згинальний момент M і поперечна Q та поздовжня N сили ).

Саме такі знання дає дисципліна « Будівельна механіка », а саме розділ « Статика споруд ». Проте вивчення цієї дисципліни неможливе без базових знань вищої математики ( диференційні рівняння), теоретичної механіки ( рівняння рівноваги статики ) та опору матеріалів ( визначення зусиль Q і M для одно прольотної балки ). Водночас будівельна механіка являється передумовою для вивчення такої дисципліни як « Основи розрахунку будівельних конструкцій », оскільки розміри поперечних перерізів елементів підбираються або перевіряються вже прийняті, на основі згинальних моментів та поперечних сил.

Дані методичні рекомендації включають дев’ять тем, що висвітлюють увесь теоретичний матеріал, згідно робочої програми.

Тема 1. Основні положення.

1) Загальні відомості.

До теперішнього часу не існує точного визначення поняття споруда. Можливо сказати, що це будівлі з фундаментами, кроквяні і мостові ферми, опори ліній електропередач, резервуари, а також каркаси залізондорожних вагонів, кузови автобусів чи корпуси літаків. В курсі статики споруд під словом «споруда» розуміється сукупність твердих тіл, нерухомо з’єднаних між собою.

До споруд пред’являються слідуючі вимоги:

1) Нерухомість відносно основи (землі) і незмінність геометричної форми на протязі всього строку служби.

2) Міцність, жорсткість і стійкість. Міцність і стійкість гарантують безпеку експлуатації споруди, а достатня жорсткість обмежує її деформацію.

3) Економічність. Визначається найменшими затратами коштів на матеріали і зведення споруди.

Щоб відповідати цим вимогам, треба розраховувати споруди.

Наука, яка вивчає розрахунок споруд на міцність, жорсткість, стійкість незалежно від методу розрахунку, властивості матеріалу (лінійно чи нелінійно пружний, не пружний) і від характеру навантаження (статичне, динамічне) називається будівельною механікою.

Ця наука існувала з давніх часів, але основи будівельної механіки були створені в середині XIX століття в зв’язку з побудовою залізних доріг і будівництвом мостів. Короткий огляд розвитку будівельної механіки вказано в таблиці № 1.

Статикою споруд називають розділ будівельної механіки, який вивчає методи розрахунку будівель на міцність, жорсткість і стійкість при статичному навантаженні.

Статичним називається таке навантаження, величина і положення якого не залежать від часу. Це навантаження передається на споруду спокійно, плавно, без поштовхів і вібрацій, повільно виростаючи від нуля до кінцевого значення і зберігає свою величину довгий час.

«Статика споруд» за своїми методами дослідження і за об'єктами вивчення тісно пов'язана з теоретичною механікою та опором матеріалів.

Всі основні гіпотези і методи визначення зусиль та деформацій використовуються в статиці споруд для розрахунку цілих систем.

Статика споруд служить базою для послідуючих дисциплін, які мають справу з інженерними конструкціями. При вивченні їх використовують дані, які даються статикою споруд.

Розрахункова схема -- це спрощене зображення дійсної споруди.

2) Класифікація споруд.

1) В залежності від розташування осей елементів і навантажень:

а) плоскі споруди, осі елементів яких і навантаження розташовані в одній площині;

б) просторові споруди, осі елементів яких розташовані в різних

площинах чи навантаження діють не в площині споруди.

5.

2) По виду елементів, які утворюють споруду:

а) стержневі споруди, складаються з стержнів, два виміри яких

значно менші третього. До стержневих споруд відносяться балки,

ферми, рами, арки ;

б) тонкостінні споруди, складаються з елементів, товщина

яких менша за інші розміри. Бувають пластинчаті, якщо складаються

з пластин чи оболочки, якщо складаються з оболочок ;

в) масивні споруди, всі три виміри приблизно одинакові

(підпірні стіни, греблі, фундаменти).

3) В залежності від направлення опорних реакцій:

а) безрозпірні споруди, у яких при вертикальному навантаженні виникають лише вертикальні опорні реакції ;

6.

б) розпірні споруди, опорні реакції яких похилі і можуть бути

розкладені на вертикальні і горизонтальні складові. Наявність горизонтальної складової опорних реакцій, називається розпором.

До них відносяться арки і рами, арочні і вантові ферми.

4) По методу розрахунку:

а) статично визначені споруди ;

б) статично невизначені ;

Для розрахунку перших достатньо тільки рівнянь рівноваги статики. Другі ж можуть бути розраховані тільки з допомогою додаткових рівнянь, які враховують переміщення споруди.

7.

Для закріплення споруд до основи служать опори, які бувають

трьох видів :

1) шарнірно рухома; 2) шарнірно нерухома ; 3) защемлена.

Шарнірно рухома опора допускає обертання навколо осі шарніра і поступове переміщення по опорній площині, яка називається опорною подушкою.

Шарнірно нерухома опора дозволяє обертання верхнього балансиру навколо осі шарніру і не допускає лінійних переміщень ні по горизонталі, ні по вертикалі.

Жорстко защемлена опора виключає як лінійні переміщення, так і поворот тіла.

КОРОТКИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОЇ МЕХАНІКИ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Глобальний менеджмент і природне середовище	\|	Плоских стержневих систем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.