МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Стандартизація та сертифікація продукції
Система забезпечення якості й конкурентоспроможності продукції складається з таких основних елементів, як: стандартизація й сертифікація продукції; внутрішні системи якості; державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил; внутрішньовиробничий і технічний контроль якості. Стандартизація продукції – це встановлення й застосування комплексу єдиних норм, правил і вимог до якості продукції. У систему стандартизації входять: - одиниці вимірів, строки й позначення; - вимоги до якості продукції, сировини, матеріалів і виробничих процесів; - єдина система показників якості продукції, методи її оцінки й контролю; - вимоги, які забезпечують безпеку праці й заощадження матеріальних цінностей; - єдині системи класифікації й кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва тощо. Основою стандартизації є стандарти й технічні умови. Стандартом називається нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги до груп однорідної продукції, а в необхідних випадках до конкретної продукції, а також правила, що забезпечують її розробку, виробництво й використання. Залежно від сфери дії, змісту й рівня затвердження нормативно-технічні документи підрозділяються на: державні стандарти (ДЕРЖСТАНДАРТ), галузеві стандарти (ГСТ), стандарти науково-технічних і інженерних товариств, стандарти підприємств (СТП), а також міжнародні стандарти. Державні стандарти України– це нормативні документи, які діють на території України і застосовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Стандарти підприємств розробляються на продукцію (процес, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП – основний організаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Найбільш жорсткі вимоги до якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації – ІCO, їх використовують для сертифікації виробів, які призначені для експорту. Зараз діють міжнародні стандарти ІCO серії 9000. В 2007 р. Євросоюз прийняв систему реєстрації, оцінки та авторизації хімічних речовин (REACH) про регулювання використання хімічних матеріалів у виробництві. Технічні умови – нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги до конкретної продукції (моделі, марки). Сертифікація – це встановлення відповідності продукції конкретним стандартам (в основному міжнародним – ІСО серії 9000) або технічним умовам і видача відповідного документа (сертифіката). Сертифікація являє собою найважливіший фактор поліпшення продукції, діючий механізм управління її якістю, що дає можливість об'єктивної оцінки її конкурентоспроможністі, придатності, відповідності вимогам екологічної чистоти. В Україні існує: а) обов'язкова сертифікація – здійснюється в рамках державної системи управління господарськими об'єктами, охоплює перевірку й випробування продукції, держнагляд за сертифікованими виробами. Об'єктами держнагляду є продукція виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, експортна продукція на вимогу контрактів, імпортована продукція згідно з діючими в Україні стандартами; б) добровільна сертифікація – може здійснюватися відповідно до вимог, які не є обов'язковими, з ініціативи суб'єктів господарювання на договірній основі. Для одержання конкурентних переваг і створення іміджу надійного партнера підприємствам бажано створювати власні системи якості, тобто сукупність певних процедур, структур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне управління якістю. Відповідний рівень такої системи гарантується сертифікатом на один-два роки. Правом видачі сертифікату на систему якості може володіти національний орган з сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати таку функцію акредитованій для цієї мети організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифікату на неї дозволяється залучати будь-яку закордонну фірму, що займається сертифікацією. Вагомість сертифікату і рівень довіри до нього залежить від іміджу організації, яка видає такий документ. Державний нагляд за якістю в Україні здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України). Його основні функції: - визначення принципів, структури й правил системи сертифікації; - затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації; - акредитація органів з сертифікації й випробувальних лабораторій; - постійне інформування споживачів про стандарти різних категорій, сертифікати, класифікатори техніко-економічної й соціальної інформації. При порушенні вимог стандартів підприємства несуть матеріальну відповідальність – штраф (25, 50 і 100 % від їхньої вартості залежно від призначення продукції). На підприємствах найбільшого поширення одержав внутрішньовиробничий технічний контроль. Його основне завдання – постійне забезпечення необхідного рівня якості, зафіксованого в нормативних документах, шляхом перевірки виробів і впливу на умови й фактори, що забезпечують таку якість. Для цього треба правильно вибрати об'єкти контролю (вхід – ресурси, сам виробничий процес, вихід (продукція)) і методи контролю (загальний, вибірковий, статистичний, летучий (раптовий, без попередження) і інспекційний (запланований або за критичними сигналами)).
Питання до самоперевірки: 1. Конкурентоспроможність продукції: сутнісна характеристика, оцінка, способи забезпечення. 2. Система державного нагляду за якістю продукції, що виготовляється на підприємствах України.
Приклади тестових завдань: 1. Який метод оцінки якості продукції передбачає аналіз сприйняття органами почуттів людини її споживчих властивостей? а) вимірювальний; б) реєстраційний; в) органолептичний; г) статистичний.
2. Конкурентоспроможність продукції визначається ... а) якістю й витратами; б) якістю і ціною; в) кількістю та прибутком; г) розмірами та рентабельністю.
Питання для самостійного поглибленого опрацювання: 1. Необхідність і методологія визначення оптимального рівня якості продукції. 2. Економіко-правове обґрунтування змісту й кількості державних (національних) стандартів на продукцію підприємства.
Література [7, с. 138-147; 9, с. 161-192; 10, с. 180-181, 197-204; 11, с. 376-395; 12, с. 345-368; 19, с. 376-383; 23, с. 234-332; 27, с. 234-258; 29, с. 215-230].
Читайте також:
|
||||||||
|