Тривалих вправ великої і помірної потужності

Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні

Основними причинами виникнення втоми при виконанні тривалих вправ великої і помірної потужності постають чинники, пов’язані зі зниженням рівня енергозабезпечення працюючих м’язів (вичерпання внутрішньом’язових запасів глікогену, накопичення продуктів неповного окислення жирів, надмірне накопичення NH₃ і ІМФ, розвиток гіпоглікемічного стану), а також порушення електрохімічного сполучення в працюючих м’язах і погіршення діяльності ЦНС в умовах вираженої гіпертермії, дегідратації і зсуву електролітного балансу організму. Таким чином, при виконанні тривалих вправ великої і помірної потужності причини, що призводять до виникнення втоми, носять комплексний характер.

У більшості випадків первинною ланкою в розвитку втоми при виконанні тривалих вправ великої і помірної потужності є зміни в об’ємі і характері внутрішньом’язових енергетичних субстратів. У широкому діапазоні зусиль при тривалій роботі (починаючи від 25 % VO^{2 max} і вище) значна частка в ресинтезі АТФ припадає на окислення вуглеводів. Окислення жирів характерне тільки для вправ, відносна потужність яких не перевищує 50 % рівня VO^{2 max}.

Анаеробні джерела енергії (КрФ і глікоген) впливають помітним чином на енергетику роботи тільки в тих видах тривалих вправ, відносна потужність яких перевищує значення лактатного і креатинфосфатного порогів, локалізовану на рівні 60-75 % VO^{2 max}.

У зв’язку з характером енергетичного забезпечення, що змінюється при тривалій роботі змінюється і динаміка основних біохімічних показників крові. Вміст глюкози в крові в процесі виконання тривалої роботи помітно знижується у випадку, коли тривалість вправи перевищує 90 хв. Вміст молочної кислоти і вільних жирних кислот в крові зберігається на рівні спокою доти, доки не буде досягнуте значне вичерпання вуглеводних ресурсів організму. З цього моменту вміст цих метаболітів у крові виявляє тенденцію до підвищення.

Конкретні причини виникнення втоми при тривалій роботі можуть бути зумовлені нездатністю працюючих м’язів підтримувати задану швидкість ресинтезу АТФ через зниження вуглеводних запасів, а також порушеннями в діяльності ЦНС через накопичення аміаку і кетонових тіл в організмі. Додаткове введення глюкози запобігає розвитку вираженої гіпоглікемії при роботі і помітно підвищує працездатність при виконанні тривалих вправ.

Таким чином, при виконанні будь-якої вправи можна виділити основні, ланки обміну речовин, що найбільш навантажуються і функції систем організму, можливості яких і визначають здатність спортсмена виконувати вправи на необхідному рівні інтенсивності і тривалості. Це можуть бути регуляторні системи (ЦНС, вегетативна нервова, нейрогуморальна), системи вегетативного забезпечення (дихання, кровообіг, кров) і виконавча (рухова) система.

Комплексний аналіз проблеми втоми в спорті, переконливо показав, що втому потрібно розглядати як наслідок виходу з ладу якого-небудь компонента в складній системі органів і функцій або як порушення взаємозв’язку між ними. Ведучою ланкою в розвитку втоми може стати будь-який орган і його функція, якщо виявиться невідповідність між рівнем фізичного навантаження і функціональними резервами, що є. Тому першопричиною зниження працездатності можуть бути вичерпання енергетичних резервів, тканинна гіпоксія, зниження ферментативної активності під впливом “робочого” метаболізму тканин, порушення цілісності функціональних структур через недостатність їх пластичного забезпечення, зміна гомеостазу, порушення нервової і гормональної регуляції та ін.

З’ясування механізмів втоми відіграє важливу роль в практиці спорту для обґрунтування основних положень спортивного тренування. Зокрема, втома розцінюється як чинник, стимулюючий мобілізацію функціональних ресурсів, що визначає межі оптимального обсягу тренуючих впливів і що забезпечує ефективність протікання адаптації, успішність змагальної діяльності і профілактику переадаптації.

Такий підхід має практичне значення, оскільки об’єктивно обґрунтовує систему чергування тренувальних навантажень переважної спрямованості. Система чергування навантажень дозволяє об’єднати великі обсяги роботи при високій частоті тренувальних навантажень, високі якісні характеристики роботи, профілактику перевтоми організму і перенапруги функціональних систем внаслідок виконання напружених тренувальних програм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аеробний механізм ресинтезу АТФ	\|	Динаміка біохімічних процесів відновлення після м’язової роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.