МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Методологічні аспекти визначення рівня економічної безпекиРис.1. Структура економічної безпеки Економічна безпека є провідною складовою національної безпеки. Економічна безпека— надійна захищеність національно-державних інтересів у сфері економіки від внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечена всіма необхідними засобами та інститутами держави Основними завданнями економічної безпеки є: · забезпечення економічного зростання, приборкання інфляції та безробіття; · формування ефективної структури економіки; · скорочення дефіциту бюджету та державного боргу; · підвищення якості життя населення; · підтримання стійкості національної валюти тощо. вирізняють такі складові економічної безпеки: економічну незалежність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до саморозвитку і прогресу. Економіка, яка постійно розвивається, здатна протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам. Суб’єктами економічної безпеки України є центральні державні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації різних форм власності. Основним суб’єктом економічної безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Об’єктами економічної безпеки України є: - ресурси економічної діяльності; - запаси (особливо стратегічні), золотовалютні резерви, заощадження та фонди; - стабільність гривні та розрахунково–платіжного обороту між домашніми господарствами, бізнесом і державою; - соціально–ринкова зорієнтованість та динамічний розвиток вітчизняної економіки; - держава, суспільство, громадяни, підприємства, установи та організації, території - світові господарські зв’язки України Для національної економіки України, відповідно до методики розрахунку рівня економічної безпеки, що затверджений Наказом міністерства економіки України № 60 від 02.03.2007, розрізняють наступні складові: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека. Макроекономічна безпека – це стан економіки, за якого досягається збалансованість макроекономічних відтворювальних пропорцій. Фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Фінансова безпека, у свою чергу, містить такі складові: • бюджетна безпека – це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів; • валютна безпека – це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках; • грошово–кредитна безпека – це такий стан грошово–кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення; • боргова безпека – це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи; • безпека страхового ринку – це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування; • безпека фондового ринку – це оптимальний обсяг капіталізації ринку здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі та держави в цілому. Зовнішньоекономічна безпека – це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активній участі у світовому розподілі праці. Інвестиційна безпека – це такий рівень національних та іноземних інвестицій, який здатен забезпечити довгострокову позитивну економічну динаміку. Науково–технологічна безпека – це такий стан науково–технологічного та виробничого потенціалу національної економіки, який дає змогу забезпечити належне її функціонування, достатнє для досягнення та підтримки конкурентноздатності вітчизняної продукції, а також гарантування державної незалежності за рахунок власних інтелектуальних і технологічних ресурсів. Енергетична безпека – це такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно–енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки. Соціальна безпека – це такий стан розвитку національної економіки, за якого держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз. Демографічна безпека– це такий стан захищеності національної економіки, суспільства та ринку праці від демографічних загроз. Продовольча безпека – це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально–економічну та політичну стабільність в суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім’ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави. Виробнича безпека – це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатний забезпечити зростання економіки та її розширене відтворення.
Основою для оцінки загрози витрат від їх впливу є критерії економічної безпеки, що можуть бути якісними або кількісними. Критерії, у свою чергу, виражаються показниками економічної безпеки. Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або принаймні швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах припинення зовнішніх поставок або кризових ситуацій внутрішнього характеру; індикатори економічної безпеки – це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері і визначаються на основі критеріїв економічної безпеки; оптимальні значення індикаторів – це інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворювальних процесів в економіці; порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці; граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці. Індикатори стану економічної безпеки України, їхні характеристичні значення розроблено за кожною складовою економічної безпеки. Система індикаторів представлена у наступному вигляді: 1. Індикатори макроекономічної безпеки України: • рівень „тінізації" економіки до ВВП; • відношення обсягу ВВП до середнього значення у країнах ЄС; • відношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового значення; • валове нагромадження основного капіталу у відношенні до ВВП; • зміна запасів матеріальних оборотних коштів у відношенні до ВВП; • відношення сальдо платіжного балансу України до ВВП; • відношення темпу росту продуктивності праці до темпу росту заробітної плати; • частка наявних доходів нефінансових корпорацій у валових наявних доходах; • частка сектора загальнодержавного управління в наявних доходах. 2. Індикатори фінансової безпеки: 2.1. Індикатори бюджетної безпеки: • рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду); • відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП; • покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень; • відношення дефіциту, профіциту торгівельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі; • обсяг трансфертів з державного бюджету у відношенні до ВВП; • амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіонами України. 2.2. Індикатори безпеки грошового ринку та інфляційних процесів: • відношення грошового агрегату МЗ до ВВП (рівень монетизації); • відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обігу); • обсяг готівки у відношенні до ВВП; • рівень інфляції (до грудня попереднього року); • питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих комерційними банками; • рівень середньої процентної ставки кредитів комерційних банків відносно інфляції. 2.3. Індикатори валютної безпеки: • темп зміни індексу офіційного курсу гривні до долара США до показників попереднього року; • відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації); • валові міжнародні резерви України. 2.4. Індикатори боргової безпеки: • відношення загального обсягу державного боргу до ВВП; • відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП; • рівень зовнішньої заборгованості на одну особу; • відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів та послуг; • відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходів державного бюджету; • відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП; • відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутрішнього боргу до доходів державного бюджету; • відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП. 2.5. Індикатори безпеки страхового ринку: • показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП); • показник щільності страхування (страхові премії на одну особу); • частка довгострокового страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій; • рівень страхових виплат; • частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі. 2.6. Індикатори безпеки фондового ринку: • відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП; • дохідність облігацій внутрішньої державної позики; • частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу. 2.7. Індикатори банківської безпеки: • частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу; • обсяг кредитування банками реального сектору економіки до ВВП. 3. Індикатори зовнішньоекономічної безпеки: • частка імпорту у внутрішньому споживанні держави; • частка імпорту продовольства у внутрішньому споживанні держави; • питома вага провідної країни – партнера в загальному обсязі зовнішньої торгівлі; • питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту (промисловості) у загальному обсязі експорту товарів; • коефіцієнт покриття імпорту експортом (відношення між обсягами експорту та імпорту); • відношення обсягу експорту до ВВП; • відношення обсягу імпорту до ВВП. 4. Індикатори науково–технологічної безпеки: • питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП; • кількість спеціалістів, які виконують науково–технічні роботи (осіб на 1000 чол.); • частка підприємств, що впроваджують інновації, в загальній кількості промислових підприємств; • коефіцієнт винахідницької активності (кількість отриманих охоронних документів (патентів) на 1 млн. чол.); • відношення кількості впроваджених об’єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) до зареєстрованих; • частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції; • індекс зміни активності освоєння нових видів продукції; • індекс зміни активності освоєння нових видів техніки; • співвідношення частки фундаментальних досліджень, прикладних досліджень, науково–технічних розробок та науково–технічних послуг, виконаних власними силами в загальному обсязі. 5. Індикатори енергетичної безпеки: • енергоємність ВВП; • ступінь забезпечення паливно–енергетичними ресурсами; • частка домінуючого паливного ресурсу у споживанні паливно–енергетичних ресурсів; • знос основних виробничих фондів підприємства паливно–енергетичного комплексу; • відношення інвестицій у підприємства паливно–енергетичного комплексу до ВВП; • завантаження транзитних частин нафто– та газотранспортних систем: транзит нафти і газу; • обсяг видобутку вугілля; • частка імпорту палива з однієї країни (компанії) в загальному його обсязі. 6. Індикатори соціальної безпеки: • частка населення із сукупними витратами, які нижче 75 % медіанного рівня сукупних витрат (рівень бідності); • частка населення із середніми сукупними витратами на одну особу на місяць, які нижче прожиткового мінімуму; • відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму; • відношення мінімального розміру пенсії до прожиткового мінімуму; • відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогоспо–дарств до індексу споживчих цін; • відношення сукупних витрат 10% найбільш забезпеченого населення до 10% найменш забезпеченого; • частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств; • рівень безробіття (за методологією МОП); • рівень тривалого безробіття у працездатному віці (відношення чисельності безробітних понад шість місяців до загальної чисельності безробітних); • наявність житлового фонду в середньому на одну особу; • кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань на 100 осіб; • обсяг видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я до ВВП; • обсяг видатків на освіту до ВВП; • охоплення випускників 9–х класів повною середньою освітою. 7. Індикатори демографічної безпеки: • очікувана тривалість життя при народженні; • коефіцієнт дитячої смертності (померло віком до одного року на 1 тис. народжених); • коефіцієнт природного приросту населення; • сумарний коефіцієнт народжуваності населення (середня кількість дітей, народжених жінкою за все життя); • чистий коефіцієнт відтворення населення (брутто); • коефіцієнт старіння; • демографічне навантаження непрацездатного населення на працездатне. 8. Індикатори продовольчої безпеки: • добова калорійність харчування людини; • споживання м’яса та м’ясопродуктів (за рік/особу); • споживання риби та рибопродуктів (за рік/особу); • споживання олії та інших рослинних жирів (за рік/особу); • споживання картоплі (за рік/особу); • споживання овочів та баштанних (за рік/особу); • споживання фруктів, ягід, горіхів та винограду (без переробки на вино) (за рік/особу); • споживання хлібу та хлібопродуктів (за рік/особу); • рівень перехідних запасів зерна, відсоток від річного споживання; • виробництво зерна на одну особу за рік. 9. Індикатори виробничої безпеки: • коефіцієнт ліквідації промислових фондів; • частка у промисловому виробництві обробної промисловості; • частка у промисловому виробництві машинобудування; • матеріаломісткість промислового виробництва; • фондомісткість промислової продукції; • рентабельність операційної діяльності промислових підприємств; • індекс реального промислового виробництва (до 1990 року); • ступінь зносу основних засобів промисловості. Для економічної безпеки важливе значення мають не самі показники, а їх порогові значення тобто граничні величини. перевищення яких загрожує безпеці країни. Показники (індикатори), за якими визначені порогові значення, виступають системою показників економічної безпеки. Порогові значення індикаторів економічної безпеки є кількісними параметрами, що окреслюють межу між безпечною і небезпечною зонами в різних сферах економіки (див. табл. 12.4). Таблиця 12.4 Читайте також:
|
||||||||
|