Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави в розмірі , встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого.

Засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.

Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.

Ухиленням від відбування покарання вважаються:

1. Невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, які були вчинені після письмового попередження.

2. Більше двох разів протягом місяця невихід на громадські роботи без поважної причини.

3. Допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця.

4. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

5. Порушником визнається також засуджений, який не з'явився без поважної причини до інспекції або зник з метою ухилення від відбування покарання. За кожним фактом допущеного порушення засуджений надає письмове пояснення, яке долучається до справи.

Висновок по першому питанню:

В даному питанні було розглянуто порядок та умови виконання кримінального покарання у виді громадських робіт. В другому питанні піде мова про інший вид кримінального покарання, який виконуються кримінально – виконавчою інспекцією – виправні роботи.

2. Порядок і умови призначення кримінального покарання у виді виправних робіт.

Виправні роботи як вид покарання без позбавлення волі в перші роки його застосування в Україні мав назви “обов’язкові роботи”, “суспільні роботи”, “примусові роботи”. З 1961 року Кримінальний кодекс України закріпив назву “виправні роботи без позбавлення волі”.

Хоча назва цього покарання неодноразово змінювалась, вдосконалювалася законодавча база, зміст його не зазнав суттєвих змін: це покарання, сутність якого, в першу чергу, полягає в обмеженні деяких трудових і матеріальних прав та інтересів засудженого, в примусовому характері трудових правовідносин.

Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Надання засудженому щорічної чергової відпустки за основним місцем роботи не призупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.	\|	Порядок виконання та умови відбування покарання у виді виправних робіт.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.