Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Засоби та заходи боротьби з шумом

Існує два основних типа заходів для боротьби з шумом:

1 Заходи запобігання виникнення шуму.

2 Заходи проти розповсюдження шуму в простopi.

До першої групи заходів можна віднести вдосконалення кінематичних схем, заміна ударної взаємодії елементів безударною (наприклад використання муфти ШПМ на лебідках замість кулачкової муфти), заміна підшипників кочення підшипниками ковзання, використання неметалічних деталей, заміна зворотно-поступального руху обертовим, використання рідинних ванн, зокрема масляної ванни в poтopi, використання для ротора індивідуального приводу, центрування роторного ланцюга.

До засобів другої групи можна віднести:

1 Архітектурно-планувальні рішення, спрямовані на раціональне розміщення технологічного обладнання.

2 Використання засобів індивідуального захисту.

3 Ізоляція джерел шума засобами звукоізоляції та звукопоглинання.
Можливість використання архітектурно-планувальних рішень пов’язана з розміщенням джерела шуму на максимально допустимій відстані від місця проведення робіт. Тоді рівень звукового тиску визначається за формулою

, (7.5)

де L_p – рівень звукової потужності джерела шуму, Дб (відносно 10 ^-12 Вт);

S – відстань від робочого місця до джерела шуму;

β – коефіцієнт затухання шума в атмосфері, Дб/км.

Якщо прийняти сферичне розповсюдження звуку від джерела шуму можна використати формулу

, (7.6)

де L – рівень звукового тиску на рівні S від джерела шуму;

L₁ – рівень звукового тиску на рівні S₁ від джерела шуму.

Зменшення шуму з відстанню враховують при виборі місця розміщення бурової.

Індивідуальний захист від шуму: протишумові навушники, каски, антифони – вкладиші.

Засоби звукоізоляції та звукопоглинання: звукоізоляційні та звукопоглинальні перешкоди, акустичні екрани. Звукопоглинальні перешкоди – це гнучкі панелі або облицювальний пористий матеріал, який поглинає
звукову енергію внаслідок внутрішнього тертя. Для визначення товщини h пористого шару використовують співвідношення:

(для r > 10 Рел/см)

h = 260/r (для r < 10 Рел/см),

де r – опір продування, Рел/см (1Рел=1с/см³)

На буровій звукопоглинальні матеріали можуть використовуватись для облицювання стін насосного i силового приміщень.

Звукоізолюючі перешкоди відбивають частину звукових хвиль. Коефіцієнт звукопроникності – відношення звукової потужності, що пройшла через перешкоду Р_пер до величини падаючої на неї потужності Р_пад.

r = Р_пер/Р_пад(7.7)

Звукоізолююча здатність визначається співвідношенням

R=10lg (τ ^-1) (7.8)

Звукоізолюючі перешкоди доцільно використовувати в бурінні в дизельних двигунах, компресорах, для клапанів-розрядників ШПМ. Акустичні екрани – це стаціонарні або пересувні стінки невеликих розмірів з звукоізолюючого або звукопоглинального матеріалу, які створюють в зоні робочого місця акустичну тінь. Рівень звукового тиску (Дб) в цій області визначається за формулою

, (7.9)

де L_ек – ефективність екрана, Дб (визначається за довідковими даними).

7.3 Основні поняття та визначення вібрації

Виробнича вібрація – це механічні коливання, що передаються тілу людини або окремим його ділянкам та сприймаються як струс.

Джерела вібрації на нафтогазових об’єктах – вci працюючі механізми; бурильна колона, промивальна рідина та інше.

Параметри вібрації: частота f (Гц); амплітуда зміщення А (м), коливальна швидкість V(м/с); коливальне прискорення а (м/с²). Для визначення рівня віброшвидкості використовують формулу

, (7.10)

де V – діюче значения віброшвидкості;

Vo – порогове значення віброшвидкості (Vo=5∙10 ^-8 м/с).

Рівень віброшвидкості використовують для нормування вібрації.

7.4 Методи захисту від вібрації

1 Запобігання вібрації в джерелах її виникнення.

2 Антирезонансне настроювання вібраційних коливань шляхом зміни маси i жорсткості вібруючих конструкцій або встановлення нового робочого режиму.

3 Вібродемпфування – перетворення енергії коливань в інші види енергії за допомогою матеріалів з значним внутрішнім тертям (сплави на
основі кобальта, нікеля, пластмаси, гума, дерево, покриття, мастики).

4 Віброгасіння - введения додаткових реактивних мас: фундаментів, віброгасників (додаткових коливальних систем).

5 Віброізоляція у вигляді пружинних, гумових або комбінованих опор.

Амортизуючі пристрої додатково розраховують. Коефіцієнт амортизації визначає ефективність амортизатора

, (7.11)

де f, f₀ – відповідно частота збурюючої сили агрегата i власна частота вертикальних коливань агрегата на амортизаторах.

Чим більше співвідношення частот f/f₀, тим більшу енергію поглинають амортизатори. Частота власних коливань агрегата fo залежить від статичного осідання χамортизатора

, (7.12)

де χ_ст =Q/K - зменшення висоти амортизатора (см) під дією ваги агрегата;

Q = mg - вага агрегата, кгс;

К – необхідна жорсткість амортизатора, кгс/см.

Контрольні запитання і завдання

1 Як класифікують шум за часовою характеристикою ?

2 В яких одиницях вимірюють звуковий тиск ?

3 Який параметр використовують для нормування шуму ?

4 Як визначається рівень звукового тиску на певній відстані від джерела шуму?

5 Назвіть основні параметри вібрації ?

6 Який метод захисту від вібрації характеризується перетворенням енергії коливань в інші види енергії ?

7 Який вигляд має умова вибору гумових елементів віброізоляторів ?

8 ВИРОБНИЧІ ВИПРОМІНЮВАННЯ

8.1 Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання

Іонізуюче – це випромінювання, під впливом якого з нейтральних молекул та атомів утворюються іони. Іонізуюче випромінювання реалізує свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини. Внаслідок впливу іонізуючого випромінювання в організмі людини можуть відбуватись хімічні, фізичні та біологічні процеси.

Ультрафіолетове випромінювання – це найбільша короткохвильова частина спектру сонячного світла. Генерується атомами чи молекулами внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках.

Рис.81 - Класифікція іонізуючого випромінювання

Кількісна характеристика джерела випромінювання - це активність, яка визначається числом радіоактивних перетворень за одиницю часу. В системі "Ci" – це одне ядерне перетворення за секунду – Бекерель (розпад/сек). Позасистемна одиниця – Kюpi: 1 Кю=3,77∙10¹⁰Бк.

Mipa дії іонізуючого випромінювання визначається його дозою. Розрізняють поглинуту та еквівалентну дозу.

Поглинута доза Дп характеризує енергію іонізуючого випромінювання, яка поглинута одиницею маси людини. Одиниця виміру поглинутої дози в системі " CІ" – Грей, Гр (Дж/кг). Позасистемна одиниця - Рад. 1Гр=1Дж/Кг=100Рад.

Поглинута доза не враховує, що вплив однієї i тієї ж дози різних випромінювань неоднаковий.

Еквівалентна доза визначає вплив різних видів випромінювання та дозволяє приводити біологічний ефект будь-яких випромінювань до впливу γ-променів. Одиниці виміру еквівалентної дози в системі "CІ": зиверт, Зв (Дж/кг – для γ-променів). Позасистемна одиниця – бер.: 1 бер=0,01 Дж/Кг=0,013в. Зв'язок між поглинутою Дп та еквівалентною Де дозами має вигляд:

Де = кДп, (8.1)

де к – коефіцієнт якості випромінювання, який вказує у скільки разів біологічний ефект даного виду випромінювання відрізняється від такої ж дози γ-випромінювання (Кγ = 1; Кα = 20).

Гранична допустима доза Дгр - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за piк, яке при рівномірній дії на протязі 50 років не викличе погіршення стану здоров'я,

Де=Дгр∙Т , (8.2)

де Т - тривалість роботи в умовах іонізуючого випромінювання, piк. Ефективний період напіввиведення Теф. радіоактивної речовини з організму людини – це час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі за рахунок радіоактивного розпаду та біологічного виведення

, (8.3)

де Т_0,5– період напіврозпаду – час, за який розпадається половина атомів радіоактивного елемента;

Т_б – період біологічного напіввиведення – час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок фізіологічного обміну.

Період напіврозпаду визначається законом природного розпаду радіоактивних атомних ядер

, (8.4)

де N, No – відповідно кількість ядер в даному об'ємі речовини на момент часу t та t=0;

λ – постійна розпаду, С^-1.

8.2 Захист від іонізуючого випромінювання

1 Регулювання відстані до джерела випромінювання. Величина радіоактивності джерела випромінювання М[мкю], відстань до нього R[m] та час опромінення т(год)зв'язані співвідношенням

, (8.5)

2Використання захисних екранів. Послаблення іонізуючого випромінювання при використанні захисних екранів характеризується експоненціальним законом

, (8.6)

де I_o, I_x — інтенсивність випромінювання при відсутності та при наявності екрана;

μ– коефіцієнт послаблення при наявності екрана;

х – товщина екрана.

3 Індивідуальний контроль величини дози опромінення. Методи контролю: сцинтиляційний, хімічний, фотографічний, іонізаційний.

4 Індивідуальний захист працюючих: спеціальний одяг, респіратори, протигази, маски, засоби медичної профілактики (радіопротектори).

5 Використання для радіометричних досліджень радіоактивних ізотопів з малим періодом напіврозпаду: йод – 131, цинк – 65, цирконій – 95, залізо – 59 та інші.

6 Використання технічних засобів для приготування та використання радіоактивних розчинів: контейнерів для транспортування, маніпуляторів, спеціальних пристроїв.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Опалення	\|	Інфразвук

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.