МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Засоби забезпечення належної експедиційної діяльності
Для здійснення належної діяльності експедитор повинен запобігти заходів щодо забезпечення відшкодування можливих збитків в наслідок тих чи інших дій. З цього приводу експедитор перш за все здійснює страхування вантажу по письмовому дорученню замовника. Страхування здійснюється на підставі діючого законодавства України і на умовах, зазначених у полісі страхової фірми. Крім того, страхування відповідальності експедитора є обов'язковою умовою при використанні мультимодального транспортного коносамента FIATA (FBL) та деяких інших документів FIATA. Варто усвідомити, що якщо страхування вантажів на випадок їхньої втрати чи ушкодження здійснюється експедитором з доручення замовника, то страхування відповідальності експедитора, тобто випадків неналежного виконання експедитором своїх обов'язків (помилок і недоглядів), що спричинили матеріальний збиток, здійснюється в більшості випадків за бажанням експедитора. Виключенням є установлене FIATA правило про обов'язкове страхування відповідальності експедитора при використанні їм мультимодального транспортного коносаменту FBL, оскільки, видаючи FBL, експедитор приймає на себе відповідальність за дії своїх службовців, агентів і інших осіб, послугами яких він користається для виконання договору транспортної експедиції. Умови страхування, ліміти відповідальності і розмір страхової премії визначаються договором між страхувальником і страховиком. Умови страхування можуть містити в собі як комплексне страхування відповідальності експедиторів, що включає в себе страхування всіх організованих їми перевезень вантажів, за весь період страхування (звичайно 1 рік), так і страхування конкретного замовлення на експедирування вантажів. Загальні Умови і стосовні до них договори й інші документи регулюються чинним законодавством України. Усі можливі суперечки і розбіжності в зв'язку з виконанням договору транспортної експедиції і дійсних Умов сторони розв’язують шляхом переговорів. При недосягненні угоди по спірних питаннях вони виносяться на розсуд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту (Україна, м. Київ). У випадку недосягнення домовленості про місце розгляду спорів, вони розглядаються за загальними правилами відповідно до чинного законодавства України, якщо позивачем є українська сторона. Питання про юрисдикцію не вимагає коментарів, оскільки юрисдикція ЗУ визначається їх територіальним розміщенням і договірним характером. Деяку недооцінку на практиці викликає арбітражне застереження. Наявність точного арбітражного застереження в міжнародних договорах чомусь часто залишається поза межами уваги керівників експедиторських фірм, хоча очевидно, що при виникненні спірного випадку з закордонним партнером набагато зручніше мати заздалегідь обґрунтоване й виважене відповідно місцезнаходженню й праву, що застосовуватиметься, арбітражне застереження. При розгляді спорів, що виникають у зв'язку з порушеннями умов договору транспортної експедиції, формальна сторона, тобто внесення в договір правильно сформульованих положень, часто є визначальною для прийняття справи до арбітражного розгляду. Тому в ч. 2, п. 8.2. ЗУ дане формулювання арбітражного застереження, що рекомендується Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України. Однак, сторони можуть обрати й інші арбітражні суди, дотримуючи при цьому визначеність і конкретність вибору. Вибір і застосування права тієї чи іншої країни при розв'язанні конфліктних питань є одним із принципових аспектів правовідносин, що виникають у міжнародному транспортному експедируванні, агентуванні суден і торговому мореплаванні в цілому. Дана обставина зв'язана з тим, що національні законодавства різних країн найчастіше по-різному трактують ті самі аспекти правових відносин. У зв'язку з цим у світовій практиці при здійсненні даних видів діяльності найбільше поширення одержав принцип, відповідно до якого сторони, при укладанні договору, самостійно визначають по праву якої країни й у якому суді здійснювати розв'язання спорів, яких не було усунено шляхом переговорів. Аналогічна позиція прийнята й у Кодексі торгового мореплавання України (КТМУ), Стаття 8 якого остаточне рішення про вибір права і суду з розв'язання виникаючих суперечок відносить до угоди сторін. Такий підхід представляється найбільш прийнятним, оскільки найкраще відповідає інтересам сторін і сприяє всебічному і найбільш повному й об'єктивному розв'язанню виникаючих суперечок. У той же час, варто визнати, що існують розбіжності по даній позиції в КТМУ і Законі про зовнішньоекономічну діяльність в Україні. Останній, зокрема вимагає розгляду усіх виникаючих суперечок по зовнішньоекономічній діяльності, а торгове мореплавання саме і відноситься до цієї сфери, по українському праву й в українському суді чи арбітражі.. Аналогічні положення іноді присутні й у законодавстві інших країн, зокрема, наприклад, у Чехії. Дана обставина дуже часто приводить до виникнення протиріч і конфліктних ситуацій між державними контролюючими органами, які керуються загальним законодавством країни, і суб'єктами господарювання, здійснюючими конкретні види сервісної діяльності. Конфліктні ситуації виникають навіть незважаючи на наявність у КТМУ вказівки на сферу застосування загальних принципів законодавства України – до правових відносин, що не урегульовані Кодексом. Правомірність і необхідність угоди сторін про вибір права і місця розглядання спорів (пророгаційна угода) випливає з того, що практика розгляду спорів в судах різних країн не є однаковою. Між іншим, національне право деяких країн, до їхнього числа відноситься й Україна, не визнає правотворчої функції за судовими й арбітражними рішеннями. Тому, знаючи досвід судових і арбітражних розглядів в тій чи іншій країні, сторони вибирають відповідно право і місце розгляду спорів, тобто те місце, де найбільш повно з їх точки зору будуть захищені інтереси кожного з них.
9. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ВЗАЄМИНИ ЕКСПЕДИТОРА З КЛІЄНТУРОЮ
План лекції
Читайте також:
|
||||||||
|