Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.

Тема 10. Державне управління соціальною сферою суспільства

1. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.

2. Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.

3.Діяльність держави щодо вразливих верств населення.

В умовах трансформації економіки України – переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.

З другої теми лекцій відомо, що держава виконує суспільні функції, серед яких соціальна є найважлвиішою. Соцiaльнa функцiя дeржaви полягaє в зaбeзпeчeннi нa всiй тeриторiї крaїни прaв i свобод кожної людини i громaдянинa. Свободa людини рeaлiзується в суспiльствi, у спiлкувaннi тa спiвпрaцi людeй. I тiльки дeржaвнa влaдa здaтнa бути гaрaнтом зaхисту прaв i свобод. Соцiaльнa функцiя дeржaви нaлeжить до внутрiшнiх функцiй. Об’єктом соцiaльної функцiї дeржaви є людинa, її життя тa здоров’я. Соцiaльнa функцiя дeржaви Укрaїнa дiстaлa зaкрiплeння у ст.1 її Конституцiї, вiдповiдно до якої Укрaїнa є сувeрeнною, нeзaлeжною, дeмокрaтичною, соцiaльною, прaвовою дeржaвою. Сутнiсть соцiaльної функцiї дeржaви стисло вирaжeнa у ст.3 Основного Зaкону. Згiдно з цiєю стaттeю людинa, її життя тa здоров’я, чeсть i гiднiсть, нeдоторкaнiсть тa бeзпeкa визнaються в Укрaїнi нaйвищою соцiaльною цiннiстю; прaвa i свободи людини тa їх гaрaнтiї визнaчaють змiст i спрямовaнiсть дiяльностi дeржaви; утвeрджeння й зaбeзпeчeння прaв i свобод людини є головним обов’язком дeржaви.

Побудова соціально – орієнтованої ринкової економіки передбачає державне управління соціальною сферою, регулюванням пропорційного та динамічного розвитку соціальної та економічної складової суспільства. Наведемо для прикладу загальнонаціональні цілі (встановлені владою), що визначають стратегічну "соціальну спрямованість" економічної політики держави. Поняття "соціальна ринкова економіка" (sоzіаlе Marktwirtschaft)[1] ввів у науковий і практичний політичний лексикон Альфред Мюллер-Армак – представник Фрайбурзької школи ордолібералів (ordo – порядок), який активно співробітничав з реформаторами-практиками в розробці заходів економічної реформи Німеччини. Теоретичні основи функціонування цієї системи закладені економістами В.Ойкеном та В.Репке, юристом Ф.Бьомом та соціологом А.Рюстовом. Необхідність соціальної орієнтації ринкової економіки була обґрунтована в двох найбільших роботах основоположника Фрайбурзької школи В.Ойкена: "Основи національної економії" і "Основні принципи економічної політики".

На кожному історчному етапі розвитку українського суспільства з боку владних політичних сил декларувалось необхідність та напрями соціальних перетворень. До таких слід віднести: по-перше, істотне поліпшення умов життя за рахунок досягнення параметрів світових стандартів (на перший погляд така ціль є в цілому нормальним відображенням пріоритетів суспільства, однак подальша операціоналізація цих цілей зводить їх до абсурду). По-друге, ставило ставилося за мету досягти зростання ВВП у розрахунку на душу населення, за реальною купівельною спроможністю , до 4-4,5 тис. дол. США. По-третє, збільшення середньої тривалості життя до 69-71 року. Зростання витрат на освіту у 1,5 рази.

Складається враження, що політики і науковці самі себе загнали в семантичні пастки, найбільш чітким проявом яких стали суперечність цілей, неможливість розмежувати цілі від варіантів здійснення політики, а також застосування принципу легкості виміру замість ступеня охоплення основної проблеми при доборі критеріїв оцінювання економічної політики.

Вирішення проблем, пов'язаних із побудової соціально-ринкової економіки, означає вирішення проблем функціонування соціальної сфери, яка є прерогативою держави. Соціальна сфера — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів.Вплив держави на розвиток соціальної сфери здійснюється через соціальну політику, як діяльності держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні.

Державне регулювання соціальних процесів — вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

Соціальна політика держави включає:

—систему правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання

— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення, вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;

— з метою забезпечення соціальної справедливості держава здійснює розподіл і перерозподіл доходів населення та створення системи соціального захисту населення;

— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

— захист навколишнього середовища тощо.

Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:

— життєздатності суспільства;

— стабілізації та розвитку суспільства;

консолідації суспільства.

Мал. 1.2. Завдання соціальної політики

Національні моделі соціальної політики.

Шведська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) — найбільш соціалізована модель, тобто економіка найбільшою мірою працює на задоволення потреб членів суспільства. Вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів, домінуванням ідеї рівності та солідарності у здійсненні соціальної політики, активною упереджувальною політикою, профілактичними заходами у сфері зайнятості, жорсткою політикою доходів, високим рівнем соціального захисту населення, що забезпечується в основному за державні кошти. Тут соціальна політика тісно пов'язана з державним регулюванням економіки, яке має чітко виражену соціальну спрямованість, тобто соціальна політика виступає як мета економічної діяльності держави.

Німецька модель (Німеччина, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців.

Японська модель соціальної політики передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої сили (система довічного найму з певними сучасними модифікаціями), домінування психології колективізму, солідарності в доходах, досягнення консенсусу між різними суб'єктами у вирішенні соціально-економічних проблем, виділення питань підвищення життєвого рівня населення в ранг національних пріоритетів.

Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціально орієнованою шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно рівний розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором, пасивна державна політика на ринку праці.

Американська модель соціальної політики — найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації в Україні держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:

— системної, соціально-економічної трансформації;

— структурної перебудови;

— виходу на новий щабель економічного розвитку;

— переходу до нового рівня цивілізації.

Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:

— правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;

— прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);

— соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;

— впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;

— прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;

— встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;

— державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);

— державний вплив на ціни та цінотворення;

— обов'язкове соціальне страхування в різних формах;

— пенсійне забезпечення;

— розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;

підготовка та перепідготовка кадрів;

організація оплачуваних громадських робіт;

— соціальне партнерство.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві. [1,161-166].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Попередження жіночої злочинності й проституції	\|	Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.