Тема 17. Адміністративно-правове регулювання в адміністративно-політичній сфері

Таблиця 7

Рис. 1. Класифікація інших позабюджетних коштів

До першої групи належать кошти, зарахування яких на поточні (реєстраційні) рахунки відображається як відновлення касових видатків за відповідними кодами економічної класифікації. Так, надходження плати за утримання дітей у дошкільних закладах, за харчування працівників, отримане за місцем роботи, відноситься на відновлення касових видатків за кодом 1133 «Продукти харчування», плата за навчання в державних школах естетичного виховання — на відновлення касових видатків за кодом 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»; плата студентів за користування гуртожитком при вищих і середніх спеціальних навчальних закладах — на відновлення касових видатків за кодом 1150 «Оплата послуг з утримання бюджетних установ» та 1160 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв» економічної класифікації видатків.

Бухгалтерський облік інших позабюджетних коштів цієї групи ведеться на таких рахунках :

— субрахунок № 311 «Поточні рахунки на видатки установи»;

— субрахунок № 321 «Реєстраційні рахунки»;

— активний субрахунок № 674 «Розрахунки за спеціальними видами платежів»;

— активний субрахунок № 364 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

— рахунок № 80 «Видатки загального фонду»;

— пасивний субрахунок № 714 «Кошти батьків за надані послуги».

Рахунки з батьками за утримання дітей в дошкільних закладах обліковуються на субрахунках № 674 та 714.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.94 № 297 плата батьків за одне відвідування дитячого дошкільного закладу встановлена в розмірі 70% вартості харчування дитини на день.

Нарахування батьківської плати за утримання дітей здійснюється у «Відомості з розрахунку з батьками» ф. № 327, на підставі якої складається звід відомостей за розрахунками з батьками за утримання дітей (меморіальний ордер № 15).

Для обліку інших позабюджетних коштів, які належать до груп 2 і 3, призначені субрахунки, які вже розглядалися. Основні бухгалтерські проводки з обліку інших позабюджетних коштів наведено в табл. 7.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ІНШИХ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

Зміст операцій	Кореспонденція рахунка
Дебет	Кредит
1. Нараховано плату за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах за фактичні дні відвідування на підставі табеля відвідування дітей ф. № 305-Т
2. Надійшла плата за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах	311, 321, 301
3. Повернено плату за утримання дітей, виходячи з фактичних днів відвідувань		301, 311, 321
4. Нараховано плату за користування гуртожитком
5. Внесено студентами плату за проживання в гуртожитку	311, 321
6. Нараховано плату за харчування дітей в школах-інтернатах
7. Надійшла плата за харчування дітей у школах-інтернатах (або продуктами харчування)	313, 323, 232
8. Належить з працівників за харчування за місцем роботи
9. Надійшла до каси за харчування працівників за місцем роботи
10. Надійшли суми в фонд «всеобучу»	313, 323
11. Належить з працівників за формений одяг
12. Надійшла до каси установи плата за формений одяг
13. Надійшли кошти навчальним закладам профтехосвіти на підготовку кадрів і підвищення кваліфікації	316, 326

Домашнє завдання:Законспектувати самостійні питання 2 з підручника П.Й.Атамас Основи обліку у бюджетних організаціях: Навч. посібник. – Центр навчальної літератури, 2003 або Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001.

1. Адміністративно-правове регулювання в сфері забезпечення обороноздатності країни.

2. Адміністративно-правове регулювання у сферах національної безпеки та охорони державного кордону.

1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇНИ

Традиційно до адміністративно-політичної сфери належать такі галузі як: оборона, безпека, охорона державного кордону, внутрішні справи, закордонні справи, митна справа , юстиція.

Розглянемо державне управління оборонною сферою та національною безпекою України, серед особливостей якого є більш виразне політичне спрямування, централізація управлінської вертикалі та застосування владного, імперативного методу, широке застосування примусових заходів та використання спеціальних правових режимів.

Оборона — це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних та інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Правове регулювання організаційно-правових засад державного управління у сфері оборони та національної безпеки здійснюється на підставі численних нормативно-правових актів, серед яких Конституція, закони України "Про Збройні Сили України", "Про оборону України", "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про Раду національної безпеки та оборони", "Про державний кордон України", "Про Державну прикордонну службу України", "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб", "Про Службу безпеки України", "Про державну таємницю", статути Збройних сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері тощо.

Серед інших нормативних актів, які опосередковано регулюють відносини у цій сфері, також слід назвати Закон "Про правовий режим надзвичайного стану", Закон "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання", Закон "Про аварійно-рятувальні служби", Закон "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", Закон "Про цивільну оборону України", Закон "Про правові засади цивільного захисту", Закон "Про державний матеріальний резерв", Указ Президента України "Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (16.01.2013 р.), Воєнна доктрина України тощо.

Воєнна доктрина України, затв. Указом Президента України 15 червня 2004 р. № 648/2004, в редакції від 08.06.2012 р. має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме потенційним воєнним противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України.

Воєнна доктрина України (далі - Воєнна доктрина) - це система керівних поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їм, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів.

У Воєнній доктрині визначено, що в умовах сучасної воєнно-політичної обстановки інтереси національної безпеки України зумовлюють істотне поглиблення відносин з НАТО і ЄС. Воєнна доктрина є основою для підготовки та прийняття воєнно-політичних і воєнно-стратегічних рішень, розроблення програм у воєнній сфері. Положення Воєнної доктрини обов'язкові для виконання всіма органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, передбачених Конституцією і законами України.

Формування і проведення воєнної політики України, законодавче регулювання питань сфери оборони здійснюється виключно Верховною Радою України. Відповідно до ст. 85 Конституції до повноважень Верховної Ради України належать: оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; затвердження протягом 2 днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, або про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Виключно законами України визначаються організація Збройних Сил України, правовий режим воєнного стану та вирішуються інші питання у сфері оборони.

Підготовка держави до оборони в мирний час включає: прогнозування та оцінку воєнної небезпеки і воєнної загрози, здійснення заходів у зовнішньополітичній сфері, спрямованих на запобігання збройному конфлікту та відсіч збройній агресії; формування та реалізацію воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та воєнно-промислової політики держави; удосконалення структури, уточнення завдань і функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, забезпечення необхідної чисельності їх особового складу, а також їх розвиток, підготовку та підтримання на належному рівні боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони держави, планування їх застосування; розвиток військово-промислового комплексу, створення сприятливих умов для мобілізаційного розгортання галузей національної економіки з метою виробництва озброєння, військової техніки і майна в необхідних обсягах; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період; забезпечення розвитку воєнної науки, забезпечення відкритого та демократичного цивільного контролю у сфері оборони в порядку, визначеному законодавством, та дотримання вимог щодо збереження державної таємниці.

Організація оборони в Україні містить у собі проведення ряду заходів, визначених Конституцією, Законом "Про оборону України" та іншими нормативно-правовими актами, спрямованими на підготовку до збройного захисту і, власне, збройний захист України, цілісності і недоторканності її території. Виходячи з поняття оборони, ці заходи можна розділити на такі основні групи: політичні, військові, економічні, мобілізаційні, правові, соціальні.

Так, зокрема, політичні заходи, пов'язані з організацією оборони, включають: оголошення стану війни; введення воєнного стану; прогнозування й оцінку військової небезпеки і військової загрози; розробку основних напрямів військової політики і положень військової доктрини, ряд інших.

Військові заходи, пов'язані з організацією оборони, передбачають будівництво, підготовку і підтримку в необхідній готовності Збройних Сил України, інших військ, військових формувань і органів, планування їхнього застосування, а також їх застосування з метою оборони України; виробництво й удосконалення систем управління Збройними Силами України, іншими військами, військовими формуваннями й органами, озброєння і військової техніки, створення їхніх запасів, планування використання в інтересах оборони радіочастотного спектра.

Економічні заходи, пов'язані з організацією оборони, передбачають розвиток науки в інтересах оборони; фінансування витрат на оборону, а також контроль за витратою коштів, виділених на оборону, і діяльністю Збройних Сил України, інших військ, військових формувань і органів.

Мобілізаційні заходи, пов'язані з організацією оборони, містять у собі планування переведення органів державної влади, органів місцевого самоврядування й економіки країни на роботу в умовах воєнного часу; мобілізаційну підготовку органів державної влади, органів місцевого самоврядування й організацій незалежно від форм власності, транспорту, комунікацій і населення країни та інші.

Правові заходи в цій сфері пов'язані з розробкою і прийняттям законодавчих і інших нормативних правових актів у цій сфері, а соціальні — з матеріально-побутовим та грошовим забезпеченням службовців Збройних Сил України.

Відповідно до законодавства складовими частинами організації оборони в Україні є мобілізація, мобілізаційна підготовка, цивільна і територіальна оборона.

Під мобілізацією розуміється комплекс заходів щодо переведення економіки країни, органів державної влади, органів місцевого самоврядування й організацій на роботу в умовах воєнного часу, переведенні Збройних Сил України, інших військ, військових формувань, органів і спеціальних формувань на організацію і стан воєнного часу. Мобілізація в Україні може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Під мобілізаційною підготовкою розуміється комплекс заходів, які здійснюються у мирний час з метою підготовки галузей економіки країни, органів державної влади, органів місцевого самоврядування й організацій, Збройних Сил України, інших військ, військових формувань, органів і створюваних на воєнний час спеціальних сил до забезпечення захисту держави від збройного нападу і задоволення потреб держави і населення у воєнний час.

Цивільна оборона організується з метою захисту населення й організацій від небезпеки, шо виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій.

Територіальна оборона організується з метою захисту населення, об'єктів і комунікацій на території України від дій супротивника, диверсійних або терористичних актів, а також ведення і підтримки режимів надзвичайного і воєнного часу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ДЕПОЗИТНИХ СУМ	\|	Тема 17. Адміністративно-правове регулювання в адміністративно-політичній сфері

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.