• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Міжнародні фінансові потоки, міжнародні фінансові відносини і міжнародні фінанси, міжнародні розрахунки і валютне регулювання

До функцій міжнародних фінансів відносять розподільчу та контрольну.

Розподільча функція. Її суть полягає в грошовому розподілі й перерозподілі світового продукту через механізм міжнародних фінансів. Механізм розподілу й перерозподілу має певні об'єктивні та суб'єктивні закономірності.

До об'єктивних закономірностей відносять такі:

- капітал обертається відповідно до закону пропорційного розвитку;

- потоки грошових коштів знаходяться в русі у пошуку найвищої норми прибутку;

- отримання прибутку завжди пов'язано з ризиком. Суб'єктивними чинниками, що впливають на механізм розподілу, є політичні й особисті інтереси суб'єктів міжнародних фінансів. Об'єктивні та суб'єктивні закономірності можуть збігатися або бути різноспрямованими.

Контрольна функція. Суть її полягає в тому, що в будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій (універсальній, зіставній) формі, оскільки міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту саме в грошовій формі. Зібрану під час цього обліку й проаналізовану інформацію можна використовувати як орієнтир для швидкого прийняття подальших адекватних рішень щодо міжнародних фінансів, а також для опрацювання суб'єктами міжнародних фінансових відносин поточної та стратегічної політики своєї діяльності.

У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх призначення - ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ринку, а також вчасно подавати сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури.

Міжнародні валютно-фінансові потоки - це потоки іноземних валют або будь-яких інших фінансових активів, що зумовлені економічною діяльністю суб'єктів світового господарства.

Класифікація валютно-фінансових потоків:

І. За типом економічної взаємодії нерезидентів міжнародні валютно-фінансові потоки поділяються на такі:

1. Зовнішньоторговельні. Потоки, що утворюються при торгівлі експортними й імпортними товарами, послугами, факторами виробництва та при здійсненні інших поточних операцій.2. Капітальні. Потоки, що виникають при кредитно-інвестиційній діяльності суб'єктів міжнародних фінансів.3. Спекулятивні. Такі потоки виникають при валютних операціях і не мають жодного зв'язку з виробництвом.4. Балансуючі. Потоки, що опосередковують діяльність однієї держави щодо врівноваження зовнішніх платежів і розрахунків з іншими країнами.

II. За формою міжнародних фінансових ресурсів.

1. Фінансові потоки у формі офіційної міжнародної фінансової допомоги. Міждержавні кредити та гранти. Кредити та гранти міжнародних організацій.2. Фінансові потоки на світовому фінансовому ринку у формі цінних паперів і банківських кредитів.Фінансові потоки у формі офіційних і приватних золотовалютних резервів.

III. За ознакою часу міжнародні фінансові потоки поділя
ють на: 1. Потоки міжнародного ринку капіталів (середнъо- та довгострокові кредитні ресурси й цінні папери. 2. Потоки валютного ринку (короткострокові капітали), які виникають при здійсненні операцій із так званими "гарячими грошима" - цілеспрямовані спекулятивні операції на грошовому ринку з метою отримання максимального прибутку.

IV. За видами економічної діяльності міжнародні валютно-фінансові потоки класифікуються за структурою рахунків платіжного балансу згідно з міжнародними стандартами обліку економічних відносин нерезидентів. Вони поділяються на такі:

- потоки розрахунків за товари;

- потоки розрахунків за послуги;

- поточні та капітальні трансферти у грошовій формі;

- кредитні ресурси;

- прямі та портфельні інвестиції;

- потоки резервних активів.

Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними ка­налами:

- валютні операції;

- валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-про­дажу товарів (у тому числі й особливого товару — золота);

- операції з цінними паперами і різними фінансовими інстру­ментами;

- зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;

- перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних органі­зацій та ін [10].

Основою міжнародних фінансів є міжнародні фінансові відносини, що є складовою міжнародних економічних відносин щодо руху фінансових активів.

Організація міжнародних фінансових потоків між суб’єктами господарювання базується на прийнятих у світі формах розрахунку та системі валютного регулювання.

Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод.

Основними формами міжнародних розрахунків виступають:

- інкасо;

- акредитив;

- банківський переказ;

- відкритий рахунок;

- 100% аванс.

Інкасоє банківською операцією, за якою банк імпортера перераховує кошти на рахунок експортера після передачі імпортеру від банку експортера документів, передбачених контрактом. При цьому застосовується схема платежі - проти документів.

Сама по собі схема дуже проста, але не дає достатніх гарантій на оплату товарів і послуг.

Акредитив дає достатні гарантії експортеру за рахунок відкриття акредитиву в банку імпортера, при якому для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку, або при тимчасовій відсутності коштів гарантується банківським кредитом.

Банківський переказ - доручення одного банку іншому виплатити повну суму отримувачу.

Платіж на відкритий рахунок - найменш надійна форма, за якою експортер поставляє товар, а імпортер переказує гроші на день платежу.

100 % аванс (передоплата)– оплата товарів, послуг, робіт в повному обсязі до здійснення фактичного відвантаження. Використовується рідко партнерами, в яких стійкі та довірливі відносини [5].

Форми розрахунків - це лише організаційна сторона руху грошових коштів у міжнародних фінансових відно­синах, яка підпорядкована забезпеченню еквівалентності обміну.

Серцевиною ж міжнародних фінансових розрахунків є встановлення курсу валют та інші аспекти валютного регулювання—це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку [8]. Валютне регулювання здійснюється в межах валютної політики держави.До заходів валютної політики належать:

- девальвація;

- ревальвація;

- валютна інтервенція;

- валютний демпінг;

- валютна блокада;

- валютні обмеження.

Девальвація –офіційне зниження курсу національної стосовно іноземної валюти. Девальвація використовується для заохочення експорту та скорочення імпортуждя покращення платіжного балансу через приведення у відповідність офіційного курсу валюти в державі до ринкового курсу провідних валют.

Ревальвація - офіційне підвищення курсу національної стосовно іноземної валюти. Країна, що ревальвує свою національну валюту, має змогу придбати іноземну валюту. Використовується з метою боротьби з інфляцією та стримування активного сальдо платіжного балансу. Виграш від ревальвації мають експортери капіталу та імпортери товарів.

За час незалежності лише в 2006 році гривня ревальвувала.

Валютна інтервенція –втручання держави через центробанкв операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через продаж/купівлю іноземної валюти.

Валютний демпінг – різновид демпінгу, при якому експорт товарів відбувається за заниженими цінами(нижче світових) шляхом застосування спеціального зниження валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку експортуючої країни.

Валютні блокади — заходи, що вживаються державою з обмеження обігу в країні валюти іншої країни, з метою спонукати цю країну виконати певні вимоги. Є різновидом економічної блокади. Передбачає блокування рахунків, кредитну блокаду та/або валютні обмеження.

Валютні обмеження - це система нормативних правил, встановлених законодавчим або адміністративним чином і направлених на обмеження валютних операцій [15].

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. А. Фінансові коефіцієнти
3. А. Фінансові коефіцієнти
4. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
5. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
6. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
10. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
11. Автоматичне регулювання.
12. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.

Переглядів: 719