МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Сутність спілкування, функції.Література План Лекція № 3 Тема:Професійна комунікація. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Мета: пояснити сутність та розкрити основні функції спілкування; назвати види, типи і форми професійного спілкування; виховати сучасну особистість компетентну у своїй професії та навчити діловому спілкуванню. 1. Сутність спілкування, функції. 2. Спілкування й комунікація. 3. Види, типи і форми професійного спілкування. 4. Невербальні компоненти спілкування. 5. Поняття ділового спілкування. 1. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. Харків, 2002 2. Пентилюк М. Культура мови і стилістика. – К., 1994 3. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К., 1997 4. Коваль А.П. Культура ділового мовлення – К., 1993 5. Бабич Н. Д. Ділова українська мова., Чернівці, 1996 Спілкування є необхідною умовою діяльності людини. Від нього залежить психологічний клімат в організації та на підприємстві, їх організаційна і виробнича мобільність, конкурентні позиції на ринку, сприймання і розуміння людьми одне одного. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером. Тому спілкування можна охарактеризувати як: – комунікацію, сприймання та передавання інформації; – взаємодію, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями; – сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого. Важливу роль у професійній діяльності відіграє поведінка особистості, яка визначається не тільки сукупністю особистісних якостей, особливостями конкретної ситуації, а й специфікою того соціально-професійного середовища, у межах якого реалізується його ділова і професійна активність. Мовне професійне спілкування неможливе без суб’єктів спілкування, тобто особистостей, знання лінгво-психологічної характеристики кожного з них. У професійному спілкуванні завжди треба враховувати динамічні особливості психічних процесів і поведінки людей, інтенсивність, швидкість, темп усного мовлення. Самостійний і творчий склад мислення, орієнтування в ситуації, орієнтація на мову співрозмовника, мовна пам’ять, правильний і доречний добір мовних засобів, правильна побудова висловлювання (тексту) і прогнозування реакції слухачів, відповідна дикція, уміння слухати – такі основні якості мовця-професіонала, необхідні для оптимального, кваліфікованого розв’язання професійних завдань. Труднощі, які виникають під час донесення або сприймання інформації, часто є наслідком вікових, статевих, соціальних розбіжностей. У соціально-психологічному плані спілкування – це обмін інформацією, вчинками, думками, переживаннями, це процес виховання та самовиховання, це форма творчості, яка допомагає виявити і розвивати кращі сторони особистості. Іншими словами, спілкування – це сукупність зв’язків і взаємодія індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності. Спілкування є складним, багаторівневим процесом встановлення та розвитку контактів між людьми, який включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини; обмін думками, переживаннями, настроями, бажаннями. Найзмістовнішими, виразними засобами впливу на учасників спілкування є: – мова як засіб спілкування людей, засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень; – мова як система знаків, яка служить засобом спілкування між людьми та способом вираження самосвідомості людини (мова існує й реалізується через мовлення – сам процес і результат спілкування, який відбувається в певній аудиторії й певних часових межах, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах і міміці або буквах і розділових знаках); – знак як будь-який матеріальний об’єкт (предмет, явище, подія), який виступає в ролі вказівки та позначення і використовується для отримання, зберігання, переробки й передачі інформації. За характером змісту спілкування поділяють на: – неформальне (світське, буденне, побутове); – формальне (професійне), мета якого – організація та оптимізація того чи іншого виду предметної діяльності: управлінської, виробничої, наукової, комерційної та под. Виокремлюють три взаємопов’язані сторони спілкування: – комунікативна – обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток; – інтерактивна – організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями, зокрема під час побудови спільної стратегії взаємодії; – соціально-перцептивна – процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного. Існують такі види спілкування: – залежно від специфіки суб’єктів (особистість чи група): міжособистісне, міжсоціумне, а також спілкування між особистістю та групою; – за кількісними характеристиками суб’єктів: самоспілкування, міжособистісне, масові комунікації; – за характером спілкування: опосередковане і безпосереднє, діалогічне та монологічне; – за цільовою спрямованістю: анонімне, функціонально-рольове, неформальне. Функцією спілкування є досягнення взаєморозуміння на зовнішньому (формальному) рівні за допомогою усмішки, приязного слова тощо. Професійне спілкування виконує такі функції: – комунікативну (обмін інформацією); – інтерактивну (обмін діями); – перцептивну (взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню). Читайте також:
|
||||||||
|