Колізійно-правове регулювання не договірних зобов’язань.

Система деліктів у міжнародному праві.

Умови настання деліктного зобов’язання.

Колізійно-правове регулювання не договірних зобов’язань.

КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ ДЕЛІКТНОГО ПРАВА

До зобов'язань, що виникають з позадоговірних відносин, відносять зобов'язання, що виникають із спричинення шкоди. Ці зобов'язання звичайно називають деліктними зобов'язаннями, оскільки вони виникають не з договору, а з неправомірних дій (деліктів).

В даній області міжнародного приватного права діє основний і вельми стійкий принцип — колізії розглядаються по місцю спричинення шкоди, тобто за законом держави, на території якої вчинена дія, що стала підставою для пред'явлення вимоги. Іншими словами, йдеться про закон місця здійснення делікту. Цей принцип протягом століть був основоположним в області визначення відповідальності за спричинення шкоди, якщо вона виникла в результаті яких-небудь протиправних дій, що мають міжнародний характер.

Разом з тим в ході здійснення різноманітної міжнародної співпраці господарюючих суб'єктів нерідко має місце страхування всіляких ризиків, а також будь-яких третіх осіб, або утворюється взаємозв'язок відносин по спричиненню шкоди з відносинами, що виникають з договорів і т. д., що обумовлює застосування до таких відносин особливих колізійних формул прикріплення.

Так, по німецькому праву до позовів в цій сфері підлягає застосуванню право країни, в якій була вчинена протиправна дія особою, зобов'язаною відшкодувати шкоду. Потерпілий, проте, може зажадати, щоб замість цього права було застосовано право тієї країни, в якій наступила шкода

В Італії згідно із законом про реформу італійської системи міжнародного приватного права 1995 г. відповідальність за цими зобов'язаннями регулюється правом країни, на території якій наступила шкода. Проте потерпілий може зажадати вживання права країни, на території якої мала місце дія, що призвела спричинення шкоди.

Закон про міжнародне приватне право Швейцарії 1987 г. Містить складну прив’язку, згідно якої у випадках, коли заподіювач шкоди і потерпілий мають місце звичайного перебування в одній і тій же державі, підпорядковує вимоги із спричинення шкоди праву цієї держави. При відсутністі загального місця перебування сторін вимоги із спричинення шкоди регулюються правом країни, в якій була вчинена дія, що заподіяла шкоду. Але якщо така дія спричинила настання шкідливих наслідків в іншій країні і заподіювач шкоди повинен був передбачати їх настання в цій державі, застосовується право держави, де наступили шкідливі наслідки.

Таким чином, при вирішенні колізійного питання стосовно деліктних зобов'язань здійснюється вибір між двома основними варіантами: вживанням права країни здійснення шкідливої дії або країни потерпілого, тобто особи, якій була причинна шкода. Традиційно застосовується закон місця спричинення шкоди, проте застосування цього принципу за законодавством низки країн коректується можливістю застосування права країни потерпілого, якщо воно надає кращі можливості відшкодування шкоди.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела права середньовічної Англії	\|	Система деліктів у міжнародному приватному праві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.