МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Принципи класифікації паразитів.Внесок вітчизняних вчених у розвиток медичної паразитології. Вступ до медичної паразитології. Найпростіші – паразити людини. Принципи взаємодії паразита і хазяїна. Принципи класифікації паразитів. Вступ до медичної паразитології. План Медико - біологічні основи паразитизму. Медична протозоологія. Найпростіші паразити людини. Лекція №8 Форму антагоністичного співіснування організмів різних видів, при якій один з них використовує іншого як середовище існування і джерело живлення, називають паразитизмом. Наука, що вивчає організми, які ведуть паразитичний спосіб життя, називається паразитологія. У паразитології виділяють медичну паразитологію – розділ, що вивчає морфологічні особливості, життєві цикли, патогенну дію паразитів, хвороби, спричинені ними, та заходи боротьби і профілактики. Для паразитів властива патогенність – здатність викликати паразитарні захворювання (інвазійні). Медична паразитологія охоплює: · Медичну протозоологію – вивчає паразитів людини, які належать до підцарства одноклітинних і викликають протозойні захворювання. · Медичну гельмінтологію – вивчає паразитів людини, які належать до типів плоских і круглих червив і зумовлюють гельмінтози. · Медичну арахноентомологію – вивчає тварин типу членистоногі, які є переносниками, природними резервуарами чи збудниками хвороб людини.
В.Я. Данилевський (1852-1939)вперше дослідив збудника малярії, довів, що розвиток збудника відбувається в еритроцитах, так і поза ними. Д.К. Заболотний (1866-1929) заснував першу у світі кафедру епідеміології в Одесі. Є.Н. Павловський (1884-1965)ввів у науку вчення про трансмісивні та природно осередкові хвороби – хвороби, які обумовлені певними природно-територіальними чинниками. О.П. Маркевич (1905-1999)створив українську школу паразитологів, вивчав гельмінтози людини в Україні, джерелом яких є риба. К.І. Скрябін (1878-1972)організував найбільшу в світі школу гельмінтологів, описав понад 200 видів гельмінтів, розробив заходи щодо боротьби з гельмінтозами: · дегельмінтизація – комплекс заходів, спрямований на лікування того чи іншого гельмінтозу, а також очищення довкілля від інвазійного матеріалу (яєць, личинок). · девастація – заключний етап боротьби з гельмінтозами тварин і людини, метою якого є знищення гельмінтів як зоологічних видів. Вчення про організм як середовище існування розробив Є.Н. Павловський. Організм, у якому паразитують, називається хазяїном. Середовищем для паразита можуть бути як органи хазяїна, так і організми, що мешкають в ньому.
За способом життя паразити поділяються: · облігатні – організми, які не здатні вільно жити у природі, тому паразитичний спосіб життя обов’язковий; · факультативні – організми, які вільно живуть у природі, але при потраплянні в організм ведуть паразитичний спосіб життя; · псевдопаразити несправжні – вільноживучі організми, які при випадковому проникненні в інший організм можуть перебувати там певний час (личинки мух), викликаючи патологічні зміни. · омеопаразити – подібні до паразитів утвори (згустки слизу з кишечнику), які можуть нагадувати, наприклад аскариду; · ксенопаразити – паразити, які випадково потрапляють до нетипового для них хазяїна і ведуть властивий їм паразитичний спосіб життя. Залежно від терміну паразитування: · тимчасові – паразити, що живуть поза організмом хазяїна і використовують його для живлення кров’ю певним терміном; · стаціонарні – паразити, які не залишають хазяїна протягом свого існування. За місцем локалізації: · Ектопаразити: зовнішні – паразитують на зовнішніх покривах хазяїна (воши, блохи, комахи); внутрішньошкірні – паразитують у товщі шкірного покриву і на його поверхні; порожнинні – паразитують у порожнинах ( у порожнині носа). · Ендопаразити: порожнинні – живуть у порожнинах тіла внутрішніх органів (аскарида, гострик); тканинні – у м’язовій, нервової тканинах (трихінела); внутрішньоклітинні (споровики, деякі джгутикові). Вплив паразитів на хазяїна є різноманітним: · механічним: порушення структури, дисфункція органів; · трофічним: використання паразитами готової перетравленої їжі, що зумовлює виснаження організму хазяїна. · токсичним: використання паразитами отруйних хімічних речовин – токсинів; наприклад аскариди виробляють речовини, які руйнують еритроцити. · алергічним: прояв патогенної дії паразитів в алергічних реакціях.
Читайте також:
|
||||||||
|