Структура свідомості.

Мова – це знакова система будь-якої матеріальної природи, що перш за все виконує пізнавальну, комунікативну, регулятивну та номінативну функцію.

Мова – це знаряддя свідомості, та форма, в якій фіксується, виражається, передається весь зміст свідомості.

За допомогою мови як системи знаків відбувається об’єктивізація свідомості. Внутрішній світ суб’єкта виражається у зовнішньому світі. У мові також виявляється самосвідомість людини (внутрішня мова).

Нерозривний зв'язок мови і свідомості полягає в тому, що свідомість – це відображення дійсності, а за допомогою мови саме мислення і свідомість отримують своє адекватне вираження.

Мова – це знакова система. Вона є засобом спілкування і вираження мислення, а також специфічним засобом зберігання інформації.

З погляду співвідношення спілкування і мови одна з важливих функцій останньої – комунікативна.

Як правило, мови поділяються на штучні й природні. Штучні створюються для спеціальних видів діяльності, напр., у мистецтві – мова символів і художніх образів. Природні мовиформувалися із становленням і розвитком людського співтовариства.

Найбільш традиційно структура свідомості розглядається в таких аспектах:

Свідомість поділяється на індивідуальну і суспільну, які виникають як відображення різних типів буття.
Свідомість з гносеологічної точки зору можна поділити на рівні та відповідні їм форми відображення.Через них відбувається відображення дійсності людиною.

Форми чуттєвого відображення і пізнання світу:

- відчуття – вихідний, найпростіший чуттєвий образ, відображення окремих властивостей предметів і явищ суб’єктивного світу, що виникає внаслідок їхньої дії на органи чуття людини і збудження нервових центрів кори головного мозку;

- сприйняття– цілісний чуттєвий образ предмета, що виникає внаслідок дії об’єктивного світу на органи чуттів людини;

- уявлення– форма чуттєвого пізнання дійсності, що у формі наочних образів продукує інформацію про предмет, який в даний момент відсутній, але раніше був предметом відчуття й сприйняття.

Ці форми відображення значною мірою є формами індивідуального чуттєвого відображення.

Формами відображення, що належать до абстрактного мислення і за допомогою яких здійснюється раціональне пізнання, є:

- поняття – одна з основних одиниць мислення, логічна форма думки, яка дає узагальнене відображення предметів та явищ дійсності, зв’язку і відношень між ними за допомогою фіксації їхніх загальних і специфічних рис, ознак. Поняття – продукт процесу пізнання, що історично розвивається, форма запам’ятовування його результатів;

- судження– думка, вираження розповідним реченням, форма думки, яка стверджує чи заперечує щось стосовно явищ і предметів матеріального і духовного світу, їхніх властивостей, зв’язків і відношень і яка здатна виражати істину або хибне твердження. За своєю формою судження – це зв'язок двох понять, воно виконує роль логічного присудка;

- умовивід– одна з основних форм теоретичного мислення, спосіб логічного зв’язку висловлювань. Структурно складається з трьох і більше суджень, деякі з них називаються засновками, а умовиводу – висновки.

Рівні свідомості.

- підсвідомість (несвідоме) – це сукупність психічних станів, актів і процесів, які не представлені у свідомості суб’єкта. Вона накопичує і зберігає всю отриману інформацію;

- усвідомлення, у якому обробляється вся отримана інформація;

- надсвідомість. Здійснює процес творчості, відкриття. Іноді до цього рівня відносять інтуїцію;

- самосвідомість, у якій відбувається аналіз, обробка змісту свідомості та процесу мислення. За її допомогою здійснюється контроль за діяльністю свідомості.

З точки зору структури людської діяльності у свідомості можна виокремити такі сфери (виміри):

- когнітивна (пізнання). У свідомості отримуються і накопичуються знання про дійсність і сам об’єкт пізнання з метою створення точної копії діяльності.

- Ціннісно-орієнтаційна або мотиваційна. Це сфера цінностей, ідеалів, які визначають життєдіяльність людини, її ставлення до світу, самої себе.

- Нормативна. Це сукупність норм, правил, які мають регулювати поведінку та діяльність людей.

Суспільна свідомість. Рівні суспільної свідомості. Буденна і теоретична свідомість.

Суспільна свідомість – це духовний бік суспільного життя, історичного розвитку. Вона не зводиться до сукупності свідомості людей – членів суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мозок є органом, матеріальною «основою» свідомості, а свідомість – його функція.	\|	Кожна з форм суспільної свідомості має свої специфічні способи відображення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.