Третє питання

У межах сучасного товарного виробництва діють дві протилежні тенденції: до подальшого розширення та до підриву.

Перша зумовлена насамперед поглибленням суспільного поділу праці, зокрема спеціалізацією виробництва (виокремленням виробничих функцій у самостійні виробництва), збільшенням кількості економічно самостійних виробництв (у США за період 1947—2000 рр. кількість підприємств зросла майже на 15 млн.), що з погляду відносин економічної власності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чи надаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками й споживачами.

Товарне виробництво розширюється також внаслідок перетворення науки у безпосередню продуктивну силу: матеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау стають товаром. Дію першої тенденції посилює зростання економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіти, охорони здоров'я та ін.) у відтворенні робочої сили. Послуги, що надають ці галузі, теж перетворюються на товар. Товар набуває і таких потворних форм, як продаж частин тіла (наприклад, людської нирки). Розширення товарного виробництва стимулюється збільшенням населення, дією закону зростання потреб та іншими факторами.

Дію тенденції до підриву товарного виробництва живить розвиток одиничного поділу праці — подетальна та поопераційна спеціалізація всередині виробничих одиниць. їх матеріальною основою є посилення концентрації виробництва, розвиток гігантських промислових об'єднань. Ця тенденція зумовлена також поширенням організованості та планомірності у межах компаній, які частково заперечують ринкові важелі регулювання економіки.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлює зростання третьої основної форми суспільного виробництва — безпосередньо суспільної.

Отже, особливостями сучасного товарного виробництва є:

1) поглиблення форм суспільного поділу праці і виникнення нових поділів праці в межах суспільства;

2) переважання колективних типів і форм економічної власності, поява окремих ознак суспільного типу власності, які зменшують масштаби неорганізованості, стихійності товарного виробництва, а отже, ринкової економіки;

3) державне та наддержавне регулювання товарного виробництва, конкурентного середовища, перетворення держави в підприємця, інвестора, споживача, фінансиста, організатора та ін., що формує гарантований планомірний ринок збуту і виробництва товарів і послуг;

4) економічні зв'язки між суб'єктами підприємницької діяльності через контрактну систему;

5) переважно планомірний характер розвитку товарного виробництва в національних та інтернаціональних масштабах;

6) поступове витіснення готівки із процесу купівлі-продажу товарів і посилення ролі безготівкових грошей.

Сучасне товарне виробництво — високоорганізована і планомірна організація суспільного виробництва, за якої складні продукти виготовляються здебільшого великими промисловими компаніями шляхом спеціалізації та кооперації з іншими компаніями на основі попередніх замовлень споживачів і держави, внаслідок чого задовольняються зростаючі індивідуальні, колективні та суспільні потреби.

Водночас певна частина виготовлених продуктів набуває суспільного характеру на ринку, який також поступово стає організованим і регульованим.

Закон вартості та його функції

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Друге питання	\|	Четверте питання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.