Перебіг інфекційних хвороб. Форми клінічного прояву.

Види інфекцій, періоди розвитку хвороб.

Екзогенна інфекція – проникнення патогенного мікроба ззовні.

Ендогенна інфекція ( автоінфекція) – при ослабленні захисних бар’єрів організму мікроорганізми набувають вірулентності. Мікроорганізми перебувають в самому організмі.

Природна (спонтанна інфекція) – природна.

Штучна інфекція – щепленням інфекту.

Реінфекція – зараження вдруге тим самим збудником але при збереженні сприйнятливості до збудника і звільнення організму від збудника після першого зараження.

Суперінфекція – якщо організм не звільнився від збудника хвороби, але встановилась рівновага, після чого знову виникло захворювання на фоні цієї самої інфекції.

Рецесив – коли періодично з’являються клінічні ознаки хвороби (загостренням процесу).

Періоди між рецидивами називається ремісіями ( ІАН).

Проста інфекція – один збудник .

Змішана – два і більше збудників-бруцельоз, сап і мит.

Вторинна або секундарна інфекція – до основного захворювання приєднується друге ( чума чи бешиха свиней і сальмонельоз)

Перебіг інфекційної хвороби. Залежно від характеру і тривалості клінічного прояву розрізняютьнадгострий (блискавичний, миттєвий), гострий, підгострий та хронічний перебіг інфекційної хвороби.

Надгострийперебігтриває кілька годин, а типові клінічні ознаки не встигають повністю розвинутись через загибель тварини. Для гострого перебігу,який триває від одного до кількох діб, характер ний розвиток типових клінічних ознак. Підгострий перебігтриваліший (до 2 — 3 тижнів), клінічні ознаки також типові, однак виражені менш чітко. Коли збудник не має високої вірулентності або організм є високорезистентним, хвороба виявляється ледь помітно і затягується на тижні, місяці і навіть роки. Такий перебіг хвороби називають хронічним. Є чимало інфекційних захворювань з хронічним перебігом (туберкульоз, бруцельоз, інфекційний атрофічний риніт свиней та ін.). При цьому можливі рецидиви хвороби.

Форми клінічного прояву хвороби.

Форма проявуінфекційної хвороби, відображає або загальний характер інфекційного процесу, або його переважну локалізацію. Більшість інфекційних захворювань у своєму клінічному прояві характеризуються наявністю приблизно визначеного і явно вираженого симптомокомплексу, що дає підстави називати таку форму типовою. Однак дуже часто можна спостерігати відхилення від типової форми у бік легкого або, навпаки, тяжкого перебігу. Випадки відхилення називають атиповоюформою. Серед атипових форм клінічного прояву виділяють абортивнуформу, коли тварина захворіє, а потім хвороба швидко переривається і настає одужання. У деяких випадках хвороба має слабо виражені клінічні ознаки. Такий прояв хвороби називають стертоюформою.

Якщо інфекційний процес швидко завершується одужанням тварини, перебіг хвороби називають доброякісним. У разі зниженої природної резистентності й підвищеної вірулентності збудника хвороба нерідко набуває злоякісногоперебігу, характеризується високою летальністю (ящур у телят і поросят, ньюкаслська хвороба у курей). У деяких випадках наявність патогенних мікробів в організмі тварини не супроводжується появою клінічних ознак. Таку форму хвороби називають безсимптомною(латентною, прихованою, інапарантною).

Форми інфекційної хвороби різняться також за локалізацією патологічного процесу. Наприклад, при сибірці розрізняють септичну, кишкову, шкірну, карбункульозну, ангінозну і легеневу, при колібактеріозі — септичну, кишкову, ентеротоксемічну форми. Отже, форма хвороби відображає локалізацію та інтенсивність інфекційно патологічного процесу, а перебіг хвороби — його тривалість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Патогенність та вірулентність мікробів, їх значення та застосування. 3.Ворота інфекцій та дія мікробів на організми тварин, птахів.	\|	Тема 2.2. Вчення про імунітет.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.